Справа № 127/42338/24
Провадження № 3/127/10131/24
10 січня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18.12.2024 р. серії ВАД № 152648: «19.11.2024 близько 16:20 год. перебуваючи по АДРЕСА_2 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи по вул. Брацлавська, б. 5 розпилив перців балончик в обличчя двох неповнолітніх осіб, а також використовує засіб самозахисту віком 14 років».
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та суду пояснила, що вона належним чином виконує свої батьківські обов'язки, а її син 19.11.2024 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП. За фактичних обставин 19.11.2024 на її сина напали двоє неповнолітніх осіб, один з яких ОСОБА_3 , 2009 р.н., вдарили його в область голови, згодом повалили на землю та продовжували наносити удари, розбили окуляри, внаслідок чого її неповнолітній син ОСОБА_2 змушений був в порядку необхідної оборони розпилити на нападників перців балон. Відразу після нападу, перехожі викликали карету швидкої та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 було госпіталізовано до лікарні із забійними гематомами до лікарні швидкої медичної допомоги. В подальшому, її син лікувався в дитячого невролога та в дитячого психолога від наслідків вчиненого на нього нападу. На її звернення до працівників поліції за фактом побиття її сина, останні приховують злочин та належним чином не реагують. В подальшому її синові на телефон продовжують поступати погрози з невідомих номерів.
З письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_3 від 16.12.2024 року вбачається, що останній мав претензії до неповнолітнього ОСОБА_1 та 19.11.2024 року близько 16:60 год. виступив ініціатором зустрічі з ним, в ході якої ОСОБА_3 почав висловлювати ОСОБА_1 претензії та «робити зауваження», на які, зі слів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відреагував «агресивно» та розпилив перцевий балончик в обличчя ОСОБА_3 ..
З письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 від 18.12.2024 року вбачається, що 19.11.2024 року близько 16:20 год. до нього підішли невідомі йому хлопі та почали в грубій формі з ним розмовляти, а коли ОСОБА_2 відмовився з ними говорити, один з них вдарив ОСОБА_2 в ліве око, розбив йому окуляри. Після чого ОСОБА_2 з метою самозахисту розпилив на нападника перцевий балончик.
Відповідно до листа КНП «ТМО ВОЦЕМДМК ВОР» від 22.11.2024 № 06/1994: 19 листопада 2024 року о 16 год. 51 хв. в оперативну диспетчерську лікарні надійшов виклик до гр.. ОСОБА_2 , 2010 р.н., з приводу травматичного пошкодження, пацієнта бригадою екстреної медичної допомоги було доставлено до лікарні.
Згідно з картою виїзду ШМД № 160272 від 19.11.2024 в неповнолітнього ОСОБА_2 діагностовано забійну гематому скроневої ділянки зліва розміром 2х2 см., садна обличчя та інші тілесні ушкодження.
Відповідно до консультативного висновку дитячого лікаря невролога від 28.11.2024, в неповнолітнього ОСОБА_2 діагностовано інші ураження нервової системи (G98), інші симптоми (R44.8), порушення засинання та підтримання сну (G47.0), які, за скаргами, з'явились після 19.11.2024, коли пацієнт був побитий іншими хлопцями.
Згідно з консультативним висновком лікаря психолога від 29.11.2024, в неповнолітнього ОСОБА_2 діагностовано скарги на тривогу, страх, безсоння, відсутність апетиту, які пацієнт пов'язує з нападом на нього незнайомців. В поведінці ОСОБА_2 тривожний, напружений, має гострі реакції на стрес. В поведінці ОСОБА_2 агресивних тенденцій не спостерігається.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, а також інші письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
В зв'язку з чим автоматичне притягнення батьків (або осіб, які їх замінюють) до юридичної адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП лише в зв'язку з настанням події вчинення їх неповнолітньою дитиною у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, прямо суперечить положенням частини 2 статті 61 Конституції України
Тому, за вчинення неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 184 КУпАП може наступати щодо батьків (осіб, які їх замінюють) неповнолітнього, лише якщо вчинення неповнолітнім цього правопорушення стало наслідком ухилення його батьків (осіб, які їх замінюють) від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання їх неповнолітньої дитини.
При цьому, про ухилення від виконання батьківських обов'язків не свідчить лише поведінка неповнолітнього, в діях батьків має міститись склад невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, про що в протоколі про адміністративне правопорушення, що надійшов до суду, не вказано взагалі.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що в діях ОСОБА_1 міститься склад ухилення нею від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її неповнолітніх дітей, що призвело до вчинення її неповнолітніми сином віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яке саме правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, вчинив неповнолітній ОСОБА_2 у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років , не наведено положень статті (частини статті) КУпАП, яка передбачає відповідальність за це правопорушення.
За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 3 статті 184 КУпАП -відсутня взагалі.
Щодо оцінки зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення факту розпилення неповнолітнім ОСОБА_2 перцевого балончику в обличчя двом хлопцям, то з досліджених доказів (пояснень ОСОБА_1 , письмових пояснень ОСОБА_2 , медичної документації про отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, та письмових пояснень ОСОБА_3 ) вбачається виникнення в неповнолітнього ОСОБА_2 в ситуації, що склалася 19.11.2024 року, права на необхідну оборону. Доказів протилежного суду не надано.
Так, відповідно до положень частини першої та другої статті 19 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази та вказівка про вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, що є обов'язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 184, ст.ст. 9, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: