ЄУН: 336/9126/24
Провадження №: 2-а/336/15/2025
13.01.25
Іменем України
13 січня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, третя особа: сержант поліції 2-го батальйону 2-ї роти 2-го взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Євтушенко Євгеній Олександрович про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
До Шевченківського районного суду м.Запоріжжя надійшов вказаний адміністративний позов, в якому ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ЕГА №1548150 від 08.09.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 08.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що передбачена ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 51 (п'ятдесят одна грн.00 коп. ) гривень. Стягнути з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108688 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять ) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою серії ЕТА №1548150 від 08.09.2024, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. за ч.1 ст. 175-1 КУпАП за те, що вона 08.09.2024 знаходячись на пр. Соборному 5Г у м.Запоріжжя, курила тютюновий виріб, а саме сигарети невідомої марки на зупинці громадського транспорту, а саме в місці, де це заборонено, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 175-1 КУпАП.
Позивач заперечує проти винесеної постанови, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 02.10.2024 справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження. Призначено до розгляду до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.11.2024 позивачем долучено до справи докази направлення відповідачу та треті особі позовну заяву.
Ані відповідачем Управлінням патрульної поліції в Запорізькій області Департаментом патрульної поліції, ані третьою особою: сержантом поліції 2-го батальйону 2-ї роти 2-го взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції - Євтушенком Є.О. на час винесення рішення відзив на позовну заяву подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕТА №1548150 від 08.09.2024, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. за ч.1 ст. 175-1 КУпАП за те, що ОСОБА_1 08.09.2024 знаходячись на пр. Соборному 5Г у м.Запоріжжя, курила тютюновий виріб, а саме сигарети невідомої марки на зупинці громадського транспорту, а саме в місці, де це заборонено, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 175-1 КУпАП. Постановлено накладено штраф у сумі 51 грн.
Частиною 1 статті 175-1 КУпАП передбачена відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Як передбачено ч.1 ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п.1-2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Стаття 283 КУпАП зобов'язує співробітника поліції спочатку розглянути адміністративну справу (вивчити докази, свідчення свідків, розглянути пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката) і тільки після цього винести постанову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Тобто, постанови про адміністративні правопорушення не повинні бути не повні та не об'єктивні.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП суд приходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за частиною 1 статті 175-1 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
За приписами статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України "Про національну поліцію".
При цьому норма статті 31 Закону України "Про національну поліцію" є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Статтею 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд підкреслює, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.05.2020 у справі №513/899/16-а постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Відповідачем по справі не надано жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 175-1 КУпАП, як то фото чи відеозапис правопорушення. Відзив також до суду не надходив.
Інших доказів, передбачених ст. 72 КАС України, які б підтверджували факт порушення позивачем правил дорожнього руху, матеріали адміністративної справи не містять та відповідачем до суду надано не було.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: вона обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення має вирішальне значення для встановлення обставин правопорушення та аналізу правомірності накладення стягнення на правопорушника.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суду не подано жодного належного та допустимого доказу, на підставі яких можливо достовірно встановити істину по справі.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену статтею 62 Конституції України, виходить з того, що допустимих та достатніх доказів наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача суду не подано. Сама ж постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про докази, на підставі яких встановлена винуватість позивача у порушенні ПДР, а отже підтвердження зазначених фактів матеріали справи не містять.
Враховуючи вище вказане, суд встановив, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 175-1 КУпАП, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 175-1 КУпАП.
Положенням частини 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 246 КАС України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати позивача у виді судового збору в сумі 605,60грн., які підтверджені документально (а.с.1), необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 6-9, 139, 244-246, 250, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1548150 від 08.09.2024 про накладення адміністративного стягнення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 51 (п'ятдесят одна грн.00 коп. ) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять ) грн. на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
Реквізити учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108688, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96.
Третя особа: сержант поліції 2-го батальйону 2-ї роти 2-го взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Євтушенко Євгеній Олександрович, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96.
Суддя: Н.С. Звєздова