ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10297/24
провадження № 2/753/2582/25
15 січня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя: земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0618 га, кадастровий номер 800000000:90:578:0067, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, вид використання - для ведення садівництва; садовий будинок АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 ідеальну частину земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0618 га, кадастровий номер 800000000:90:578:0067, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, вид використання - для ведення садівництва; 1/2 ідеальну частку садового будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
04 червня 2024 року на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
01 липня 2024 року позивач подала заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/10297/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24 вересня 2024 року.
24 вересня 2024 року підготовче засідання відкладено на 07 листопада 2024 року.
Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року підготовче провадження у справі № 753/10297/24 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2025 року.
14 січня 2025 року позивач подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення процесуальних документів та повісток суду до його електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частинами 1, 2 ст.71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Судом встановлено, що 05вересня 2009 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 2432 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_1 .
Як слідує з матеріалів справи, під час перебування сторін у шлюбі, 04 листопада 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою О.О. за реєстровим № 1743, а саме: земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:578:0067.
Пунктом 5.4. цього договору визначено, що на купівлю зазначеної земельної ділянки та на укладення договору надана письмова згода дружини покупця - ОСОБА_1 , справжність підпису на якій засвідчено 04.11.2020 за реєстровим № 1742 Коноваловою О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Також, як свідчить Витяг з державного реєстру речових прав, 23 лютого 2024 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на садовий будинок АДРЕСА_4 . Право власності відповідача на цей будинок зареєстровано, зокрема, на підставі технічного паспорту ТІ01:7555-6213-3468-1200 від 21.02.2024, довідки про членство в кооперативі № 2/1 від 21.02.2024.
Як зазначає позивач, між нею та відповідачем виникли суперечки з приводу користування цим майном, у зв'язку з чим вона просить визнати вказане майно об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 частку садового будинку.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка та садовий будинок були набуті сторонами за час шлюбу в інтересах сім'ї, а отже є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на це майно, суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частину садового будинку.
В частині заявлених позивачем вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя: земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0618 га, кадастровий номер 800000000:90:578:0067 та садового будинку АДРЕСА_5 суд звертається до висновку, викладеного у п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, згідно з яким встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
З огляду на викладене вимога позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя наведених вище об'єктів нерухомого майна не підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні задовольнити частково.
У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0618 га, кадастровий номер 8000000000:90:578:0067, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, вид використання - для ведення садівництва;
У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_6 .
В іншій частині вимог - у позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 15 січня 2025 року.
Суддя О.В. Якусик