Справа № 947/1836/25
Провадження № 1-кс/947/919/25
13.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024163480000778 від 10.12.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з неповною вищою освітою, курсанта 4-го курсу Одеської військової академії, не одруженого, зареєстрованого у м. Київ та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відносно якого 29.11.2024 скеровано до Малиновського районного суду м. Одеси обвинувальний акт за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
1. Виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163480000778від 10.12.2024року за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4ст. 190 КК України.
16.07.2021 громадянина ОСОБА_4 за мобілізацією зараховано на навчання до Військової академії наказом начальника академії № 345 «Про зарахування курсантів на навчання до Військової академії у 2021 році», у військовому званні «солдат».
Відтак, з 16.07.2021, тобто з моменту зарахування ОСОБА_4 на навчання до Військової академії, останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем солдат ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, умисно вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.10.2024 о 15:08 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення власних проблем, а саме для оплати комунальних платежів та оплати оренди житла в сумі 9500 гривень, які в подальшому ОСОБА_4 , обіцяв повернути потерпілій найближчим часом. При цьому потерпіла будучи впевненою, що грошові кошти ОСОБА_4 , поверне та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, керуючись особистими відносинами, на виконання вищевказаного прохання 04.10.2024 надала йому в користування свій мобільний телефон а також пароль для входу в мобільний додаток «ПУМБ», який встановлено на її мобільному телефоні. Надалі ОСОБА_4 в присутності потерпілої, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, увійшов в її мобільний додаток «ПУМБ» та підвищив кредитний ліміт на її банківському рахунку № НОМЕР_1 , а в подальшому з вказаного банківського рахунку переказав грошові кошти в розмірі 9 709 гривень на власну банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 , якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд, не виконавши обіцянки щодо повернення вказаних грошових коштів.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 9 709 гривень.
Крім того, 11.10.2024, у денний час доби, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 11.10.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайм у фінансовій компанії «MyCredit» в розмірі 4900 гривень, на ім'я ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 4900 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 4900 гривень.
Крім того, 21.10.2024, у денний час доби, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 21.10.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайм у фінансовій компанії «Avira» в розмірі 4000 гривень. Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 4000 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 4000 гривень.
Крім того, 23.10.2024, у денний час доби, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 23.10.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайм у фінансовій компанії «ClyInvest» в розмірі 4000 гривень, на ім'я ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 4000 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 4000 гривень.
Крім того, 01.11.2024, у денний час доби, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я.
Надалі 01.11.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайм у фінансовій компанії «На Все» в розмірі 22000 гривень. Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 22000 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 22000 гривень.
Крім того, 13.11.2024, у денний час доби, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 13.11.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайм у фінансовій компанії «ClyInvest» в розмірі 9000 гривень. Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 9000 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 9000 гривень.
Крім того, 22.11.2024, у денний час доби, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 22.11.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайми у фінансовій компанії «Твоя Позика» в розмірі 4000 гривень, у фінансовій компанії «FinBar» в розмірі 2000 гривень та у фінансовій компанії «AvansCredit» в розмірі 2000 гривень. Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 8000 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 8000 гривень.
Крім того, 29.11.2024, у денний час доби, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 29.11.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайми у фінансовій компанії «BitCapital» в розмірі 275 доларів США (станом на 29.11.2024 згідно з курсом НБУ становить 11275 гривень). Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 11275 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 11275 гривень.
Крім того, 02.12.2024, у денний час доби приблизно о 11:00 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 02.12.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайми у фінансовій компанії «Limon» в розмірі 2640 гривень та у фінансовій компанії «єГроші» в розмірі 3154 гривень. Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахував на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 5794 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 , спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 5794 гривень.
Крім того, 02.12.2024, у денний час доби, приблизно о 16:46 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_7 , за місцем її мешкання, діючи умисно, повторно, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти повертати не буде, під час особистого спілкування з останньою, повідомив їй, що йому терміново необхідні грошові кошти для вирішення особистих потреб. Однак потерпіла повідомила, що немає грошових коштів та не може допомогти останньому. Отримавши відмову, ОСОБА_4 , почав вмовляти ОСОБА_7 , отримати мікрозайми на власне ім'я та перерахувати ОСОБА_4 , отримані грошові кошти на банківську карту відкриту на його ім'я, проте вона не погодилась.
Надалі 02.12.2024 ОСОБА_4 шляхом зловживання довірою, керуючись особистими відносинами, отримав від ОСОБА_7 її мобільний телефон та за допомогою нього, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримав мікрозайми у фінансовій компанії «CrypSEE» в розмірі 95 доларів США (станом на 02.12.2024 згідно з курсом НБУ становить 3942 гривень). Після цього, ОСОБА_4 , самостійно, за допомогою онлайн-банкінгу «ПУМБ», який встановлено на мобільному телефоні ОСОБА_7 , із її розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , перерахувала на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_2 відкриту на ім'я ОСОБА_4 , грошові кошти на суму 3942 гривень, якими в подальшому, ОСОБА_4 , розпорядився на власний розсуд. В подальшому ОСОБА_7 , дізналася про отримання ОСОБА_4 кредитних коштів на її ім'я, попросила дані кошти повернути, на що ОСОБА_4 запевнив її, що кошти поверне. Проте надалі ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти не повернув.
Тим самим, своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , на загальну суму 3942 гривень.
Так, за вищевикладених обставин, 10.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно та вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в цілях запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Позиції учасників судового засідання.
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Крім того, прокурор повідомив, що шляхом зловживання довірою потерпілої ОСОБА_7 підозрюваний ОСОБА_4 також отримав грошові кошти у сумі 7000 доларів США, заклавши під кредитні кошти автомобіль, належний потерпілій та за цим фактом у тому числі наразі здійснюється досудове розслідування.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що потерпілій було завдано збитків на суму 82 000 гривень, станом на теперішній час 4 000 гривень ОСОБА_4 відшкодовано. Просив застосувати менший розмір застави, ніж просить слідчий у клопотанні. Долучив характеризуючий підзахисного документ.
Підозрюваний з підозрою частково погодився, а щодо запобіжного заходу підтримав захисника.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ч. 1 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4. Відомості, які свідчать про наявність в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
10.01.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
В підтвердження існування в рамках такого кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 вищевказаного кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на: протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 ; копію договорів отримання кредитів з фінансових установ; виписку по картковому рахунку потерпілої ОСОБА_7 з АТ «ПУМБ»; виписку по картковому рахунку підозрюваного ОСОБА_4 з АТ «УніверсалБанк»; протокол огляду мобільного телефону марки «Iphone 15 ProMax», належного підозрюваному ОСОБА_4 ; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Долучені матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування є достатніми для висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 , при цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
5. Відомості, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як вище було зазначено, на переконання слідчого судді, в рамках даного кримінального провадження існує обґрунтована підозра за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, є тяжким злочином, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Надаючи оцінку наявності в рамках означенного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя в тому числі враховує відомості щодо скерування відсноно ОСОБА_4 до Малиновського районного суду м. Одеси обвинувального акту за аналогічним кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 190 КК України. При цьому слід враховувати, що ОСОБА_4 наразі також обгрунтовано підозрюється у шахрайстві.
Наведені вище фактичні обставини означеного кримінального провадження та відомості щодо підозрюваного, в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду.
Крім того, слідчий суддя вважає наявним існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_4 на потерпілу в рамках даного кримінального провадження. Зокрема показаннями останньої на теперішній час в тому числі обґрунтовується пред'явлена ОСОБА_4 підозра. При цьому, у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 до суду, з великою вірогідністю можливо припускати допит такої особи безпосередньо в судовому засіданні судом, позаяк суд не може обґрунтовувати свої судові рішення показаннями, отриманими на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення (за винятком випадків, передбачених ст. ст. 225, 615 КПК України).
Слід зауважити, що з огляду на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , процесуальні джерела доказів у вигляді показань відіграють надзвичайно важливу роль, що на переконання слідчого судді додатково підтверджує вірність доводів сторони обвинувачення відносно існування в рамках такого кримінального провадження наведеного ризику.
Крім того, слідчий суддя також враховує, що за обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_7 перебували у особистих стосунках, що додатково підтверджує наявність ризику впливу на останню з боку підозрюваного з метою уникнення в подальшому ймовірної кримінальної відповідальності.
Знову ж таки, в розрізі існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не може залишити поза увагою те, що до Малиновського районного суду м. Одеси направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні ч. 2 ст. 190 КК України й наразі останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що свідчить про явні негативні соціальні інтереси останнього й відповідно про його емоційно-вольову деформацію та ймовірну відсутність правової свідомості. З огляду на що, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках означеного кримінального провадження існує реальний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_4 або продовження ним кримінального правопорушення, в якому підозрюється.
6. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Слідчий суддя зазначає, що інкриміноване за обставинами даного кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 кримінальне правопорушення в обов'язковому порядку вимагає від слідчого судді визначення відповідного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, у випадку якщо слідчий суддя прийде до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (абзац 1 ч. 3 ст. 183 КПК України).
Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі, які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, в результаті яких, інкримінованими йому діями, ймовірно було спричинено збитки на загальну суму 82 620 гривень, характер та специфіку таких кримінальних правопорушень, а також ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчий суддя знову ж таки наголошує, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
7. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_4 відповідного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення кримінального правопорушення, в результаті ймовірного вчинення якого було завдано майнової шкоди на загальну суму 82 620 гривень.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу згідно ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтований у рішенні про визначення застави і повинен враховувати майновий стан обвинуваченого.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, враховувати положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням встановленої шкоди діями підозрюваного у розмірі 82 620 гривень, зухвалість ймовірно вчиненого кримінального правопорушення курсантом військової академії шляхом зловживання довірою, на думку слідчого судді можливо вважати виключним випадком.
Крім того, слідчий суддя враховує твердження прокурора у судовому засіданні, які підтверджується протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 20.12.2024, а саме те, що 04.11.2024 за проханням та обіцянками ОСОБА_4 погасити попередні кредити, потерпіла від свого імені офорфмила грошову позику в розмірі 7 000 доларів США (станом на 28.11.2024 згідно з курсом НБУ складає 288 400 гривень),заклавши належний їй автомобіль, та вказані грошові кошти ОСОБА_8 забрав собі.
Слідчий суддя зазначає, що хоча й за даним епізодом підозрюваному ОСОБА_4 наразі про підозру не повідомлено, проте вищевикладене може свідчити про наявність у останнього певної суми грошових коштів, що підтверджує задовільний соціально-майновий стан підозрюваного.
За таких обставин, беручи до уваги ймовірний розмір майнової шкоди, який міг бути спричинений за обставинами даного кримінального провадження (з огляду на інкриміновані підозрюваному дії), а також з огляду на встановленні в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий стан підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_9 слід визначити розмір застави у вигляді 199 (сто дев'яносто дев'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 602 572 (шістсот дві тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні, який на думку слідчого судді в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов'язків.
Наведені обставини у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
8. Висновки слідчого судді.
Таким чином, дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання та надавши правову оцінку всім доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання, а тому керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 09.03.2025, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 602 572 (шістсот дві тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 09.03.2025, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1