Рішення
19.12.2007 Справа № 2/216
За позовом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород
ДО Управління майном міста Ужгородської міської ради, м. Ужгород
Про стягнення суми 5100грн. штрафу та 1147,50грн. пені за прострочку платежу,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Рожкова Д.В. -представник по довіреності №03-15/1398 від 17.09.07р.
від відповідача - Полтавцева Т.В. -начальник відділу правової роботи, дов. від 16.10.07р. № Вих.842.
СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 5100грн. штрафу та 1147,50грн. пені за прострочку платежу.
В засіданні суду 10.12.2007р. судом в порядку вимог ст.77 ГПК України було оголошено перерву для надання сторонам можливості надати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.
Позивач просить задоволити позовні вимоги з підстав, зазначених ним в позовній заяві. Зокрема вказує на порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання суб'єктом господарювання інформації у строк, встановлений головою територіального відділення. Правомірність та законність прийнятого рішення від 05.06.2007р. №13 у справі №03-5/2007 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Управління майном міста Ужгородської міської ради та накладення штрафу», в розмірі 5100гривень обґрунтовує статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також вказує на його чинність з огляду на невикористання відповідачем свого законного процесуального права, щодо оскарження такого рішення у двохмісячний строк до господарського суду, у випадку якщо відповідачем воно розцінювалося як незаконне.
Відповідач в засіданні суду а також в поданому суду письмовому поясненні, проти задоволення позовних вимог Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород заперечує в повному обсязі. Вказує, що згідно Закону України «Про захист економічної конкуренції» не є належним суб'єктом таких правовідносин та об'єктом штрафування, оскільки відноситься до складу Ужгородської міської ради з делегованими нею повноваженнями, тобто має статус органу місцевого самоврядування, що позбавляє його можливості проводити діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів та іншої господарської діяльності в якості суб'єкта господарювання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.12.2007 року по справі №2/216
Розпорядженням адміністративної колегії Закарпатського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.03.2007р. №5 розпочато розгляд справи відносно Управління майном міста Ужгородської міської ради у зв'язку із наявністю в його діях порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання суб'єктом господарювання інформації у строк, встановлений головою територіального відділення.
За наслідками такого розгляду позивачем прийнято Рішення від 05.06.2007р. №13 у справі №03-5/2007 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Управління майном міста Ужгородської міської ради та накладення штрафу», щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 5100гривень.
Як вбачається в прийнятому рішенні, ненадання інформації відповідачем полягало в тому, що запитом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород від 14.03.2007р. № 03-15/404 від Управління майном міста Ужгородської міської ради, як робочого органу уповноваженого по проведенню роботи що стосується питань розміщення реклами, та пов'язаними з цим питань, у трьохденний термін з дня його отримання вимагалося надати територіальному відділенню інформацію та копії відповідних документів відповідачем, що останнім виконано не було.
Підставою направлення запиту була заява громадської організації «Асоціація зовнішньої реклами України» та звернення громадської організації «Асоціація зовнішньої реклами Закарпаття».
Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою, в якій вказує на необхідність примусового стягнення з відповідача накладеного згідно рішення штрафу та пені, у розмірі півтора відсотка від суми штрафу яка складає 1147,5грн., за прострочку платежу, тобто в загальному просить стягнути суму 6247,5гривень.
СУД дослідивши всі подані письмові докази, проаналізувавши норми законодавства на які посилаються сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне:
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі Закон) визначено, що суб'єкт господарювання в розумінні вказаного закону є - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою.
Пунктом 13 статті 50 встановлено, що неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідач вказує на неправомірність застосування до нього норм Закону оскільки не підпадає під його дію по суб'єктному складу з посиланням на статтю 1 Закону, якою встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
Вказує, що ним в даному випадку, як органом місцевого самоврядування, не проводилася жодна діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.12.2007 року по справі №2/216
господарської діяльності, з огляду на що до нього не можуть застосовуватися штрафні санкції в межах даного Закону.
Однак, судом при аналізі законодавства про економічну конкуренцію зроблено висновок про наступне:
Законодавець відніс органи місцевого самоврядування під визначення «суб'єкту господарювання» лише у випадку, коли органом самоврядування проводиться діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, про що наголошує відповідач у поданому запереченні.
Це означає, що орган місцевого самоврядування повністю підпадає під дію Закону України «Про захист економічної конкуренції» тільки у частині, що стосується здійснення ним господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, а також несе за це відповідальність у визначеному законом порядку та розмірі.
Однак, що ж стосується відповідальності не за предметне порушення законодавства про економічну конкуренцію, а застосування відповідальності у вигляді накладення штрафу, як адміністративної санкції за неподання інформації, то законодавець не розмежовує органи чи юридичні особи за їх організаційно-правовою формою, до яких можливе чи не можливе таке застосування. В даному випадку Антимонопольним комітетом належно застосовувати штраф до будь-якої юридичної особи, оскільки надання інформації у повному обсязі на письмовий запит є обов'язковим без будь-яких обмежень, про що чітко зазначено в п.2 статті 56 Закону.
Предметом заявлених позовних вимог є стягнення суми 5100грн. саме штрафної санкції та 1147,5грн. пені за нею, яку застосовано до відповідача не як до суб'єкту господарювання в розумінні статті 1 «Про захист економічної конкуренції» а як до органу, яким не виконано запиту, тобто за неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки в межах п.13 ст. 50 Закону.
Застосування санкції у вигляді штрафу накладено на відповідача в межах передбачених статтею 52 Закону, якою встановлено, що у випадку, якщо доходу (виручки) відповідач немає (тобто не можливо визначити розмір до одного % від такого доходу у межах п.2 ст.52) штраф, стягується у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, пунктом 5 статтею 56 Закону встановлено за кожний день прострочення сплати штрафу стягнення пені у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним Рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про втрату чинності або скасування прийнятого рішення 05.06.2007р. №13 у справі №03-5/2007 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Управління майном міста Ужгородської міської ради та накладення штрафу», або наявну в господарському суді справу про визнання недійсним даного рішення, отже станом на день вирішення спору дане рішення є чинним та підлягає виконанню відповідачем.
Позивачем належно доведено правомірність застосування штрафу та пені до відповідача, обґрунтовано їх розмір нормами законодавства та поданими до матеріалів справи документальними доказами, отже позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.12.2007 року по справі №2/216
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Управління майном міста Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м.Ужгород, пл. Поштова, №3, ідент. код 20442548) на користь Державного бюджету (одержувач Державний бюджет м.Ужгород 21081100, Код 22108040, МФО 812016, розрахунковий рахунок 31112106700002 ГУДКУ в Закарпатській області, м.Ужгород) суму 6247,5 гривень, з яких сума 5100грн. штрафу та сума 1147,5грн. пені за неподання інформації, а також суму 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Ф. Ремецькі