15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20849/24 пров. № А/857/27796/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви в справі №380/20849/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Кравців О.Р.,
час ухвалення рішення - 14 жовтня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частиною 1 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 у справі №380/11413/21;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 у справі №380/11413/21.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вимоги частини другої статті 59 КАС України щодо форми довіреності застосовуються до випадків звернення до суду письмовою заявою / скаргою. Зазначає, що будь-які документи, які направляються до суду, без попереднього накладення на них електронного цифрового підпису, не можуть бути правлені до суду.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.2 ст.312, п.3 ч.1 ст.294 КАС України.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що формування самої позовної заяви у підсистемі Електронний Суд не здійснено, оскільки позовна заява подана шляхом долучення додатку сканованої копії позовної заяви, а не створена із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів. При цьому до позовної заяви не долучено жодного належного документа, передбаченого статтею 59 КАС України щодо підтвердження повноважень представник позивача Дзундзи Ю.Р. на представництво інтересів ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.
Відповідно до приписів ст.159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Вимоги до форми і змісту позовної заяви визначені ст.ст.160, 161 КАС України.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (п.3 ч.4 ст.169 КАС України).
Так, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача позовну заяву подано через систему "Електронний суд".
Разом з тим, суд попередньої інстанції зазначив, що позовна заява подана представником позивача шляхом долучення додатку сканованої копії позовної заяви, яка містить відсканований підпис представника позивача Дзундзи Ю.Р., а не створена із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів та не підписана кваліфікованим електронним підписом.
Відповідно до положень частин сьомої і восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 26 Положення про ЄСІТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
Відповідно до абзацу першого пункту 27 Положення про ЄСІТС до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься сформований 09 жовтня 2024 року за допомогою підсистеми "Електронний суд" документ під назвою "Позовна заява про стягнення заробітної плати". Зазначено перелік відомомстей передбачений пунктами 1, 2, 3, 8, 11 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Також вказано, що адміністративним позов з додатками додається.
Отже зі змісту цього документа вбачається, що він по суті є супровідним листом, до якого додано позовну заяву, та яка не була сформована за допомогою підсистеми "Електронний суд", а додана до супровідного листа як додаток, в порушення пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
При цьому зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, тобто вимоги визначені пунктами 4, 5 ч.5 ст.160 КАС України, подана представником позивача заява не містить.
Колегія апеляційного суду підтримує висновк суду першої інстанції, що позовна заява, виготовлена у спосіб, передбачений пунктом 26 Положення, містить виключно відомості, передбачені пунктами 1, 2, 3, 8, 11 частини п'ятої статті 160 КАС України, напис " Позовна заява про стягнення заробітної плати" та перелік додатків.
Однак окружний суд не застосував наслідків подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, тобто не залишив таку без руху за правилами ст.169 КАС України.
При цьому суд зазначив, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Щодо твердження про те, що позов не підписано.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 755/1549/22 (постанова від 22 березня 2023 року) досліджував поняття електронного документу та електронного підпису.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини перша та друга статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги").
Матеріалами справи підтверджується, що позовна заява була сформована представником позивача через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Міністерство цифрової трансформації України (далі - Мінцифри) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг і виконує функції центрального засвідчувального органу.
Згідно із наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 "Про затвердження Регламенту роботи центрального засвідчувального органу", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, Державне підприємство "ДІЯ" визначено адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу, що здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу.
Згідно із пунктом 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального центру, затвердженого наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, адресою електронного інформаційного ресурсу центрального засвідчувального органу, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово (далі - офіційний вебсайт ЦЗО) є: www.czo.gov.ua.
Отже, висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11 (провадження № 61-6880св22)).
Суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.
Аналогічна правова позиція міститься постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 466/566/22.
Проте, матеріали справи не містили відомостей про те, що окружний суд проводив перевірку на предмет підписання її ЕЦП або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність ЕЦП на електронному документі.
Водночас колегія суддів констатує, що особа не може подати процесуальну заяву до суду через підсистему «Електронний Суд», не скріпивши її електронним цифровим підписом, та не будучи зареєстрованим в підсистемі «Електронний кабінет», чим спростовуються висновки суду першої інстанції про відсутність підпису на поданій заяві.
Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом в постанові від 15 лютого 2024 року в справі № 943/367/22.
Щодо твердження про те, що позов підписано особою, яка не має права її підписувати (відсутність підтвердження на право підпису).
Пунктом 30 підрозділу 2 розділу III Положення передбачено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 31 підрозділу 2 розділу III Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу III Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).
Згідно з пунктом 34 підрозділу 2 розділу III Положення довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.
Отже частиною сьомою статті 59 КАС України та підрозділом 2 розділу III Положення визначено особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі. Зі змісту вказаних норм випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми "Електронний суд" електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.
Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.
Подібні висновки щодо застосування частини сьомої статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 28 квітня 2022 року у справі № 683/1199/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 300/8766/21, від 30 березня 2023 року у справах 580/140/23 та 580/6367/22.
Правила посвідчення довіреності фізичної особи, передбачені частиною другою статті 59 КАС України, стосуються довіреностей, виданих у паперовій формі, і не застосовуються до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі "Електронний Суд".
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 59 КАС України за подібних обставин висловлена Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2021 року у справі № 300/1329/20, від 30 червня 2021 року у справі № 380/830/21, від 11 листопада 2021 року у справі № 560/10261/21 та від 20 грудня 2021 року у справі № 560/9405/21.
Як установлено судом апеляційної інстанції, до позовної заяви, поданої представником через підсистему "Електронний суд", була додана електронна довіреність від 16.06.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує Дзундзу Ю.Р. представляти його інтереси в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, є безпідставним.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spai№) № 303-A, пункт 29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, безпідставно повернув позовну заяву, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308,312,315,320,321,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви в справі №380/20849/24 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 15 січня 2025 року.