15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 338/1042/24 пров. № А/857/29898/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
з участю секретаря Березюка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
суддя в 1-й інстанції Битківський Л.М.,
час ухвалення рішення 19.09.2024 року,
місце ухвалення рішення м.Богородчани,
дата складання повного тексту рішення 19.09.2024 року
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №754697 від 13 липня 2024 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у виді штрафу у розмірі 3400, 00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що позивач керував транспортним засобом електроскутер "ALMA XIOMA U1(E-SCOOTER)" з потужністю двигуна 1200 кВт, що є в межах до 4 кВт, тому враховуючи п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, останній для керування таким транспортним засобом має мати посвідчення водія А1. Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова прийнята правомірно та підстави для її скасування відсутні. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скаргане не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 липня 2024 року інспектором взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ДПП сержантом поліції Войцеховською Наталією Степанівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №754697, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 гривень за керування транспортним засобом - ALMA ХІОМА U1 (E-SCOOTER) без посвідчення водія встановленої категорії на право керувати таким транспортним засобом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб - електроскутер «ALMA XIOMA U1(E-SCOOTER)», з потужністю електродвигуна 1200 Вт, не належить до механічних транспортних засобів (на вказаний транспортний засіб не поширюється поняття механічного транспортного засобу), а тому особа, яка ним керує, не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 а Правил дорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу, тому постанову серії БАД №754697 від 13 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пп.«а» п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Стаття 16 Закону України “Про дорожній рух» передбачає, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
За змістом ч.2 ст.126 КУпАП відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне відповідальність у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_2 13 липня 2024 року керував транспортним засобом «ALMA XIOMA U1(E-SCOOTER)», не маючи посвідчення водія відповідної категорії А1, чим порушив вимоги п.2.1а, 2.13 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно з п.2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії “А1» відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.
При цьому п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 передбачає, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, “А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.
З системного аналізу наведених вище положень суд першої інстанції правильно зауважив, що критерієм для розмежування понять “транспортний засіб» та “механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна, а тому транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом - електроскутер «ALMA XIOMA U1(E-SCOOTER)», який має потужність двигуна 1200 Вт, тобто менше ніж 3 кВт, і з системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що такий не є механічним транспортним засобом, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що транспортний засіб - електроскутер «ALMA XIOMA U1(E-SCOOTER)», з потужністю електродвигуна 1200 Вт, не належить до механічних транспортних засобів (на вказаний транспортний засіб не поширюється поняття механічного транспортного засобу), а тому особа, яка ним керує, не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п.2.1 а Правил дорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу, тому постанову серії БАД №754697 від 13 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу правління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року у справі № 338/1042/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 15 січня 2025 року.