15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/2995/24 пров. № А/857/15160/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (головуючий суддя: Друзенко Н.В., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 20.03.2024 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2024 № 172350005131 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 26 січня 2024 року.
Обґрунтовує позов тим, що з моменту досягнення 54-річного віку звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову у призначенні пільгової пенсії з підстав недостатнього періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Звертає увагу, що станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії та довідкою органу місцевого самоврядування. Таким чином, вважає, що прожив у забрудненій зоні достатню кількість років для зниження пенсійного віку на 6 років максимально. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправним.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2024 № 172350005131 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 15.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що початкова величина зменшення пенсійного віку до позивача не застосовується, оскільки ОСОБА_1 навчався з 01.09.1985 до 28.02.1989 у Березнівському технікумі «Лісове господарство», який знаходиться м. Березне, вказаний населений пункт відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, а взаємозалік періодів роботи (проживання) в різних зонах небезпеки від радіоактивного забруднення Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено. Таким чином, період проживання (роботи) на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 07 місяців 25 днів (з 06.03.1989 по 19.06.1989, з 21.08.1991 по 31.12.1992). Вважає, що оскільки, позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, відсутнє.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач надав основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, а тому має право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно статті 55 Закону № 796-ХІІ
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видана 16.12.2003 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Дубровицької міської ради № 27/01 від 11.01.2024, виданою старостою Бережницького старостинського округу, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 1970 року по 01 березня 1989 року, з 06 березня 1989 року по червень 1989 року в с. Підлісне Дубровицького району Рівненської області. Підстава видачі: погосподарська книга № 5 за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Дубровицької міської ради № 21 від 15.01.2024, виданою старостою Сварицевицького старостинського округу, ОСОБА_1 дійсно проживає і зареєстрований в селі Лісове Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області з 01.02.1993 по цей час.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991, с. Підлісне та с. Лісове Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач 26.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 02.01.2024 № 172350005131 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
У цьому рішенні зазначено про те, що вік заявника 54 роки; страховий стаж становить 37 років 1 місяць 27 днів, за даними документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Документами підтверджено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 35 років 5 місяців 20 днів, станом на 01.01.1993 - 01 рік 7 місяців 25 днів. Період навчання з 01.09.1985 по 28.02.1989 у Березнівському технікуму «Лісове господарство» виключено з пільгового періоду, оскільки місто Березне Рівненської області не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд апеляційної інстанції вважає такі покликання пенсійного органу правомірними, з огляду на таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, з приміткою, що початкова величина - 2 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу (для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».), та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що видача позивачу посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Оскільки, наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та довідки Трудового архіву Дубровицької міської ради Рівненської області від 15.03.2023 № № 82-04-01, 83-04-01, з 03.04.1989 по 01.06.1989 та з 21.08.1991 по 16.11.1999, працював у Дубровицькому держлісгоспі, яке розташоване в м. Дубровиця Рівненської області та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім цього, з 06.03.1989 по 02.04.1989 позивач проживав в с. Підлісне Дубровицького району Рівненської області, яке віднесено, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, до зони гарантованого добровільного відселення.
Тобто, станом на 01.01.1993 позивач проживав (працював) у зоні гарантованого добровільного відселення - 1 рік 07 місяців 25 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні від 01.02.2024 № 172350005131, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області покликалося на відсутність у позивача права на призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки останній не підтвердив період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 не менше 3 років, зокрема, станом на 01.01.1993 позивач проживав (працював) 1 рік 07 місяців 25 днів у цій зоні, що не є достатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Пенсійний орган, також зазначив, що період навчання з 01.09.1985 по 28.02.1989 у Березнівському технікуму «Лісове господарство» виключено з пільгового періоду, оскільки місто Березне Рівненської області не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими твердженнями, оскільки позивач, згідно диплому НОМЕР_4 , навчався з 01.09.1985 по 28.02.1989 у Березнівському технікуму «Лісове господарство» (місто Березне Рівненської області), тобто у населеному пункті, територія якого не відноситься зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування проживання (роботи) особи у зоні радіоактивного забруднення, однак матеріалами справи не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а тому висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, є помилковим, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 460/2995/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін