Справа № 240/9743/24
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
15 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, які призвели до включення виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира від 05.01.2024 року по справі №295/11918/23 замість першої до третьої черги погашення заборгованості.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області змінити чергу погашення заборгованості за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 05.01.2024 року по справі №295/11918/23 і замість третьої включити до першої черги погашення заборгованості.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.01.2024 року ОСОБА_1 надіслав до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 05.01.2024 року по справі №295/11918/23 про безспірне списання коштів в сумі 167 190,00 грн. на його користь.
Листом від 21.02.2024 року відповідач повідомив позивача про відсутність можливості безспірного списання коштів державного бюджету з рахунків Відповідача та включення вказаного виконавчого листа до третьої черги погашення заборгованості.
В подальшому, листом від 25.03.2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою зміни черговості погашення заборгованості за вказаним виконавчим листом з третьої черги на першу.
Листом від 10.04.2024 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для такої зміни черговості погашення заборгованості за вказаним виконавчим листом з третьої черги на першу.
Таким чином, суть спірних відносин між сторонами в даній справі зведена виключно до черговості погашення заборгованості за виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 05.01.2024 року по справі №295/11918/23 про безспірне списання коштів в сумі 167 190,00 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема суд вважає, що оскільки спірні кошти в розмірі 167 190,00 грн. виключно мають статус бюджетних виплат у вигляді доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому заборгованість з їх виплати підлягає погашенню в першу чергу у відповідності до положень п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI та не залежно від статусу особи стягувача за виконавчим документом, що набула право на їх отримання за рахунок бюджетних коштів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
За приписами ст.2 цього Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, окрім інших, державний орган.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ст.3 цього Закону № 4901-VI).
Як зазначено в п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Заборгованість погашається в такій черговості:
- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Згідно рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22.11.2023 року по справі №295/11918/23 з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області підлягають стягненню пенсійні виплати в розмірі 167 190,00 грн., які на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі 240/17716/20 були нараховані ОСОБА_2 , але не виплачені по причині її смерті.
Виконавчий лист Богунського районного суду м.Житомира від 05.01.2024 по справі №295/11918/23, щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування неодержаних за життя ОСОБА_2 нарахованих відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/17716/20 у розмірі 167190,00 грн., був поданий до Головного управління Казначейства 29.01.2024.
Тобто згідно виконавчого листа, кошти за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/17716/20 підлягають стягненню саме на користь спадкоємця - ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Листом від 17.02.2021 №5-08-08/3732 Державна казначейська служба Україна зазначила, що виконавчі документи про стягнення коштів на користь спадкоємця з органу Пенсійного фонду України суми недоотриманої пенсії, приймаються до виконання та погашаються за третьою чергою заборгованості.
Тобто, оскільки кошти за виконавчим листом не є для стягувача соціальними виплатами, а є майном, яке ввійшло до складу спадщини, тобто спадком, відповідно, виконавчий лист було включено до третьої черги погашення заборгованості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 15.12.2023 по справі №805/2628/18-а зазначив, що особливість пенсійних (публічно-правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов'язані з особою пенсіонера, а відтак після смерті цієї особи зобов'язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об'єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям»
До того ж, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірні кошти в розмірі 197 236,03 грн. є спадковим майном виключно у відносинах позивача з ОСОБА_2 , як спадкодавцем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, в тому рахунку зобов"язання Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області змінити чергу погашення заборгованості за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 05.01.2024 року по справі №295/11918/23 і замість третьої включити до першої черги погашення заборгованості.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.