Справа № 620/10490/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
15 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, у якому просила:
визнати дії Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 видати Бланк-Вкладку до посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ІІІ груп із числа учасників бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше (додаток 5 Положення 302),у відповідності до пункту 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 протиправними;
скасувати рішення Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 видати Бланк-Вкладку до посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ІІІ груп із числа учасників бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше (додаток 5 Положення 302), у відповідності до пункту 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 викладене в листі від 08.07.2024 року за вих. № 06/2725;
зобов'язати Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації в Чернігівській області видати ОСОБА_1 до посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ-ІІІ груп із числа учасників бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше (додаток 5 Положення 302), у відповідності до пункту 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила вклеїти на правій внутрішній стороні її посвідчення учасника бойових дій новий бланк-вкладку, передбачений пунктом 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 та завірити відповідно до пункту 8 цього Положення, однак отримала відмову, що і слугувало підставою на звернення до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 р. позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у вклеюванні на правій внутрішній стороні посвідчення ОСОБА_1 нового бланка-вкладки, передбаченого пунктом 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 та незавірення відповідно до пункту 8 цього Положення.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області вклеїти на правій внутрішній стороні посвідчення ОСОБА_1 новий бланк-вкладку, передбачений пунктом 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 та завірити відповідно до пункту 8 цього Положення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 15.01.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.04.1997 (а.с. 11).
27.06.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила вклеїти на правій внутрішній стороні її посвідчення новий бланк-вкладку, передбачений пунктом 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 та завірити відповідно до пункту 8 цього Положення (а.с. 7).
Розглянувши вказану заяву, Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 08.07.2024 № 06/2725 їй відмовило.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач відповідає критеріям, визначеним ч. 6 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, оскільки їй виповнилося 85 років і вона є учасником бойових дій, що зобов'язувало Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області вклеїти новий бланк-вкладку на правій внутрішній стороні посвідчення «Учасника війни».
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк Законом України № 2256-ІV (2256-15) від 16.12.2004 «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» виключено частину 2 статті 6 Закону №3551-ХІІ, якою прирівняними до учасників бойових дій вважалися колишні неповнолітні (яким на моментув'язнення не виповнилося 16років) в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Апелянт вважає, що позивач, як учасник бойових дій, не відноситься до жодного з пунктів частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ на підставі наданих документів, як управлінню, так і до суду, адже народилася в 1938 році, а тому в силу свого фізіологічного віку не могла брати участь в бойових діях у період Другої світової війни.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Відповідно до норм ст. 4 Закону № 3551-ХІІ, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пільги та гарантії соціального захисту вищевказаних осіб встановлено розділом ІІІ Закону № 3551-ХІІ, а саме: стаття 12 - для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них; стаття 13 - для осіб з інвалідністю внаслідок війни; стаття 14 Закону № 3551-ХІІ - для учасників війни.
Положеннями частини 6 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, передбачено, що учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи.
Таким чином, умовами для застосування цієї норми є: 1) наявність у особи статусу учасника бойових дій; 2) досягнення особою 85 років і більше.
Згідно положень ст. 5 Закону № 3551-ХІІ, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 3551-ХІІ, на підтвердження свого статусу ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).
Пунктом 2 Положення № 302, визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 3 Положення № 302, передбачено, що учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
Пунктом 7 Положення № 302, визначено, що «Посвідчення учасника бойових дій» і нагрудний знак видаються Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Мінветеранів, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужбою, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачу 07.04.1997 було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , яке є чинним та позивач статусу учасника бойових дій не позбавлена.
Окрім того, судом було досліджено, що відповідно до архівної довідки від 07.12.2023 № П-1964, виданої Державним архівом Чернігівської області встановлено, що в архівному фонді «Чернігівська обласна комісія з розслідування злочинів, скоєних німецько-фашистськими загарбниками» в акті від 30 травня 1944 року про вивезених до Німеччини в період окупації 1941-1943 років громадян с. Красулька Євминської сільради Остерського району Чернігівської області значаться: ОСОБА_2 , «так у документі», 1916 року народження, українка, та ОСОБА_3 «так у документі», 1936 «так у документі» року народження, українка. До Німеччини вивезені 09 липня 1943 року. Підстава: Ф. P-3013. Oп. 1. Спр. 75. Арк. 65 зв. В архівному фонді «Виконавчий комітет Остерської районної ради депутатів трудящих Чернігівської області» у списку за 1945 рік громадян Остерського району, які повернулися з Німеччини, значиться ОСОБА_4 «так у документі», 1916 року народження, мешканка с. Євминка. Примусово вивезена до Німеччини, де працювала на сільськогосподарських роботах у хазяїна у с. Ганзен «так у документі» (Східна Пруссія). Звільнена 20 січня, на батьківщину повернулася 01 березня (а.с.12).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , прізвище позивача « ОСОБА_5 » (а.с.13).
Тож, з наведеного слідує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у документах. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах, особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів.
Отже, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що позивач відповідає критеріям, визначеним ч. 6 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, оскільки їй виповнилося 85 років і вона є учасником бойових дій.
Посилання відповідача на те, що отримання позивачем посвідчення учасника бойових дій внаслідок скоєного німецько-фашистськими загарбниками злочину, а саме вивезення до Німеччини в період окупації 1941-1943, не пов'язане з участю у захисті Батьківщини чи у бойових діях, на переконання колегії суддів, не є обставиною для відмови у задоволенні заяви позивача, позаяк, приписами закону передбачено, як умову, саме наявність посвідчення учасника бойових дій (без розділення підстав його видачі).
Пунктом 7-2 Положення № 302 передбачено, що учасникам учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни II і III групи з числа учасників бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, працівниками відповідних місцевих структурних підрозділів з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи на правій внутрішній стороні посвідчення вклеюється новий бланк-вкладка, яка завіряється відповідно до пункту 8 цього Положення.
Пункт 8 Положення № 302 передбачає, що при заповненні посвідчення записи «ким видано», «прізвище, ім'я, по батькові (у разі наявності)» робляться без скорочень. Прописом зазначається група інвалідності, дата видачі посвідчення, а також (на правій внутрішній стороні у правому верхньому куті) пункт і стаття Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого установлено статус. Особистий підпис власника і його фотокартки скріплюються печаткою органу, який видавав посвідчення. Записи у посвідченні завіряються підписом керівника органу, який видав посвідчення, або уповноваженою ним посадовою особою і скріплюються печаткою.
Відтак, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області зобов'язано було вклеїти новий бланк-вкладку на правій внутрішній стороні посвідчення «Учасника війни», оскільки позивач відповідає вимогам, встановленим частини 6 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, а тому відмова у вчиненні таких дій є протиправною.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача вклеїти на правій внутрішній стороні посвідчення ОСОБА_1 новий бланк-вкладку, передбачений пунктом 7-2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 та завірити відповідно до пункту 8 цього Положення.
Щодо доводів апелянта про те, що Законом України № 2256-ІV (2256-15) від 16.12.2004 «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань» виключено частину 2 статті 6 Закону №3551-ХІІ, якою прирівняними до учасників бойових дій вважалися колишні неповнолітні (яким на моментув'язнення не виповнилося 16років) в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, колегія суддів їх бере до уваги, однак, зазначає, що станом на момент розгляду спору в суді, у позивача наявний статус учасника бойових дій (не анульований), при цьому, подальше внесення змін у законодавство щодо вже набутого статусу, не може позбавляти особу вже набутих гарантій захисту.
Зі змісту ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко