Справа № 620/9333/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
15 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила визнати протиправним рішення відповідача від 04.03.2024 про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу періоди роботи з 15.08.1988 по 23.08.1996 на посаді викладача по класу домри в Городнянській дитячій музичній школі і з 01.09.1996 по 04.12.2023 (дата досягнення пенсійного віку) на посаді викладача по класу гітари та домри Сновської музичної школи імені Н.Г. Рахліна та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу, що дає право на встановлення грошової допомоги, періоди роботи викладачем музичної школи. Позивач зазначила про те, що викладачі позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником, тобто працівником освіти, а отже, стаж роботи викладачем повинен зараховуватися до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.03.2024 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2024, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідне рішення.
В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 15.01.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 15.02.2024 звернулась із заявою щодо призначення на підставі наданих документів, передбаченої п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги (а.с. 15-26).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.03.2024 (а.с. 28) їй було відмовлено у вказаній виплаті, оскільки стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 26 років. Також зазначено, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах Постановою № 909 не передбачена.
Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що посада викладача по класу домри є педагогічною посадою, тобто позивач є працівником освіти, що підтверджується записами трудової книжки та відповідними довідками, а тому, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при розгляді заяви позивача, віддало перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, у зв'язку з чим дійшло помилкового висновку про відсутність підстав для зараховування спірного періоду роботи на посаді викладача позашкільного закладу освіти до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ та відсутності підстав для нарахування та виплати передбаченої п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Суд першої інстанції не встановив протиправності в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і безпідставно поклав зобов'язання виконати рішення та стягнув судовий збір.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
За приписами п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Так, порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати.
Згідно з п. 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).
Як вважає відповідач, оскільки, відповідно до Постанови № 909 право на пенсію за вислугу років в установах, що відносяться до позашкільних навчальних закладів, мають директори, їх заступники з навчально-виховної роботи, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, а переліком не передбачено посади викладачів в позашкільних навчальних закладах освіти, підстави для призначення грошової допомоги відсутні.
Слід врахувати, що Переліком № 909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної роботи, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Разом з цим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідно до ст. 10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту», невід'ємними складниками системи освіти та рівнями освіти є, зокрема, позашкільна освіта.
За змістом ст. 14 Закону № 2145, метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності. Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім'єю, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами. Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.
Згідно з положеннями Закону України від 22.06.2000 № 1841 «Про позашкільну освіту», позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до норм ст. 5 цього Закону, систему структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, згідно якого до посад педагогічних працівників відноситься посада викладач.
Тож, з наведеного слідує, що посада викладача по класу домри є педагогічною посадою, тобто позивач у період з 18.08.1988 по 23.08.1996, з 01.09.1996 і по теперішній час є працівником освіти, що підтверджується записами трудової книжки та відповідними довідками, а тому, стаж роботи у вказаний період, повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при розгляді заяви позивача віддало перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, у зв'язку з чим, дійшло помилкового висновку про відсутність підстав для зараховування спірного періоду роботи на посаді викладача позашкільного закладу освіти до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ та відсутності підстав для нарахування та виплати передбаченої п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги.
Ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, в тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення відповідача від 04.03.2024 про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, є протиправним та підлягає скасуванню із зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2024, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідне рішення.
Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також враховується правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 05.06.2024 у справі № 300/2555/22.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. У частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України, не переглядається.
Зі змісту ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко