Справа № 357/13533/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ярмола О.Я.
15 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Ющук Христини Володимирівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
19 вересня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до поліцейського Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Ющук Христини Володимирівни (далі - відповідач 1), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2), у якому просив суд скасувати постанову поліцейського УПП в м. Києві ДПП сержанта поліції Ющук Христини Володимирівни серії ЕНА № 3042110 від 13 вересня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13 вересня 2024 року близько 15:00 години позивач знаходився в м. Києві та керував власним транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 . Рухаючись по вул. Хрещатик, в бік Європейської площі, в його автомобілі на приборній панелі загорівся індикатор «низький рівень мастила», а також індикатор «несправності двигуна». Доїхавши до кінця вул. Хрещатик, позивач звернув на вул. Грушевського та проїхавши ще близько 150-200 метрів зупинився неподалік від бетонних блоків, якими перегороджена дана вулиця в зв'язку з військовим станом.
Позивач зазначає, що він вимкнув двигун та увімкнув аварійний знак зупинки і почав з'ясовувати причини загоряння датчиків. Рівень мастила в двигуні був критично низьким, а тому він почав в інтернеті шукати де купити мастило. В цей час до авто ззаду під'їхав автомобіль патрульної служби поліції в м. Києві та підійшов працівник поліції, який не назвав ні своєї посади, ні звання, ні прізвища як вимагає Закон України «Про поліцію», а лише повідомив, що він представник патрульної поліції м. Києва. Даний поліцейський заявив, що позивачем порушено правила зупинки передбачені частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зупинка під знаком «зупинка заборонена». На будь-які пояснення стосовно несправності автомобіля, загоряння аварійних датчиків та вимушеності аварійної зупинки патрульний не взяв до уваги. Поліцейський пішов до патрульного авто складати постанову та через 10 хвилин приніс дві постанови на одній з них позивач розписався, та отримав постанову на руки.
Після ознайомлення із постановою позивач виявив, що постанову винесла поліцейська сержант Ющук Х.В., яка до його авто не підходила та позивач з нею не спілкувався. А також, заявлені вимоги поліцейського в порушенні частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення переросли в порушення частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зупинка під забороняючий знак переросло в звинувачення зупинки ТЗ на посадковому майданчику для зупинки маршрутних ТЗ).
Водночас, рух маршрутних ТЗ по вул. Грушевського взагалі не здійснюється, оскільки вулиця заблокована військовими та бетонними блоками, що є явним порушення вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому поліцейська Ющук Х.В. неправомірно винесла постанову, не встановивши будь-яких обставин справи, не пояснивши за що вона притягує до відповідальності та не слухала пояснень водія щодо несправності авто і вимушеної аварійної зупинки. Позивач зазначає, що наведене порушення є підставою для скасування постанови, складеної сержантом поліції Ющук Х.В.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Ющук Христини Володимирівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 січня 2025 року о 11:50 год.
Представниками відповідачів відзиву на апеляційну скаргу не подано.
У судове засідання 15 січня 2025 року сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.
З матеріалів справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕНА № 3042110), зафіксовано, що 13 вересня 2024 року о 15 год. 14 хв. у м. Києві, по вул. Михайла Грушевського, водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», номерний знак НОМЕР_2 на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив пункт 15.9. (е) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), порушення зупинок ближче 30 м, від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною З статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та ОСОБА_1 був підданий штрафу в сумі 680 грн.
Позивач, вважаючи протиправною вказану постанову, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів в підтвердження своєї позиції про незаконність постанови від 13 вересня 2024 року, яка є предметом оскарження в даній справі. Позивач не підтвердив належними доказами, що здійснив саме вимушену зупинку у розумінні пункту 1.10 ПДР. Викладені позивачем в позовній заяві обставини спростовуються оглянутим в судовому засіданні відеодоказом, де зафіксовано розгляд справи з дотриманням всіх правил і вимог згідно «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Зокрема на відео зафіксовано, що інспектор представився, встановив особу позивача, пояснив порушення, підстави притягнення до відповідальності, роз'яснив права, дав відповіді на запитання, вручив під підпис постанову. Позивач пояснював, що причина зупинки - несправність автомобіля, однак доказів наведеному не надав, не підтвердив необхідність вимушеної зупинки. Пояснення - не є доказом.
Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було.
При цьому суд зазначив, що допущена технічна описка в тексті постанови чи порушення процедури розгляду справи при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не впливає на суть самого правопорушення, а також наведене не призвело до порушення прав позивача та не спростувало сам факт вчиненого ним порушення, а також не вплинуло на розмір застосованого штрафу. На думку суду, відповідачем доведена правомірність своїх дій, а позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
За доводами апеляційної скарги, незгода позивача із оскаржуваним рішенням мотивована лише тим, що постанову підписано особою, яка не здійснювала безпосередній розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Таким чином, апелянт стверджує, що порушення процедури винесення оскаржуваної постанови свідчить про її незаконність.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частиною 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з пунктами 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, з оспорюваної позивачем постанови вбачається, що її винесено поліцейським УПП в м. Києві ДПП сержантом поліції Ющук Х.В.
Позивач стверджує, що його було зупинено працівником поліції інспектором Пишнюк О.М.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду DVD-RW диск з відеозаписом з нагрудної камери.
Дослідивши відеозапис, колегією суддів встановлено, що позивача дійсно було зупинено працівником поліції інспектором Пишнюк О.М.
За змістом відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що інспектор Пишнюк О.М. підійшовши до водія ОСОБА_1 , представився, повідомив вчинене позивачем адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначив розмір штрафу, дав відповіді на поставлені питання, запропонував перекладача, скористатися правовою допомогою. Поряд з цим, відповідач зазначив, що в екіпажі, в даному випадку Рубін-601, знаходилося два інспектора: Пишнюк Олександр Миколайович та Ющук Христина Володимирівна, а планшетний пристрій, перед заступанням на патрулювання відповідного місця дислокації реєструється на одну особу з екіпажу, зокрема, на Ющук Х.В . Розгляд справи може бути проведений одним із інспекторів (поліцейських) екіпажу, відповідно у винесеному рішенні, у вигляді електронної постанови, що відповідає вимогам Інструкції та статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначається прізвище інспектора, на кого такий пристрій зареєстрований.
Однак, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1 - 4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
Наведене свідчить про те, що підпис посадової особи, яка розглянула справу є обов'язковим реквізитом, який повинна містити постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Натомість, як свідчать матеріали справи, оскаржувану постанову не підписано інспектором поліції Пишнюком Олександром Миколайовичем, тобто особою, що здійснювала безпосередній розгляд справи.
Зазначені дані, на думку колегії суддів є суттєвими обставинами, що характеризують об'єктивну сторону правопорушення і не є опискою.
Наразі, представником відповідача факт неправильного зазначення вказаних даних не заперечувався. Доказів того, що вказані описки не були виявлені при складанні постанови та не могли бути виправлені інспектором патрульної поліції, суду апеляційної інстанції не надано. Поряд з цим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують його доводи про те, що планшетний пристрій перед заступанням на патрулювання відповідного місця дислокації реєструється на одну особу з екіпажу, та відповідно, якими нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення дані дії регламентовано.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при винесені постанови серії ЕНА № 3042110 від 13 вересня 2024 року відповідачами не дотримано вимог статей 248 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, вирішення такої в точній відповідності з законом, а тому зазначена оспорювана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення - закриттю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом другим частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 3042110 від 13 вересня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передбаченого частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан