Справа № 580/8562/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
15 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладену в рішенні від 24.07.2024 року №971010304545 щодо перерахунку та зарахування ОСОБА_1 стажу роботи судді, який дає право на отримання щомісячного- довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, 2 (два) роки роботи юрисконсультом, як стажу роботи в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 05.08.2018 року у розмірі 6о% від сум грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.07.2024 року №04-16/28/24, №04-16/29/24, №04-16/30/24, №04-16/31/24, виданих Черкаським апеляційним судом.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.07.2024 року №04-16/28/24, №04-16/29/24, №04-16/30/24, №04-16/31/24, виданих Черкаським апеляційним судом та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 14.12.2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
На звернення позивача щодо зарахування їй стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді, також період з 16.08.1990 року по 05.02.1993 року (2 роки 0 місяців 0 днів), як стаж роботи у галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, відповідач листом від 18.03.2024 року повідомив позивача про те, що положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи судді в галузі права до призначення на посаду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №580/2892/24 зараховано ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, також 2 (двох) років роботи юрисконсультом, як стажу роботи в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 05.08.2018 року у розмірі 60% від сум грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 року у справі №580/2892/24 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 скасовано та ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 19.02.2024 року та 01.03.2024 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 19.02.2024 року та 01.03.2024 року та за наслідками такого розгляду прийняти рішення в порядку та за формою, визначеною Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 року у справі №580/2892/24 відповідач повторно розглянув заяви ОСОБА_1 від 19.02.2024 року та 01.03.2024 року та прийняв рішення від 24.07.2024 року №971010304545 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Крім того, 08.07.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.07.2024 року №04-16/28/24, №04-16/29/24, №04-16/30/24, №04-16/31/24, виданих Черкаським апеляційним судом.
Відповідач листом від 07.08.2024 року №10621-9785/К-03/8-2300/24 відмовив позивачу в перерахунку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.07.2024 року №04-16/28/24, №04-16/29/24, №04-16/30/24, №04-16/31/24, виданих Черкаським апеляційним судом.
Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними відмовами відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, Законом України від 12.07.2018 року №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон №2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Водночас, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Зазначена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 року №41783/0/9-18.
У відповідності до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№41-45, ст.529; 2015, №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Закону №2453 зазначені правовідносини регулювались Законом України від 04.08.1989 року №328-І «Про статус суддів в СРСР».
Частиною першою статті 8 вищезазначеного Закону №328-І, чинного станом на час обрання позивачки на посаду судді, були встановлені такі вимоги до кандидатів у судді: Народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Згідно ч.2 ст.9 Закону №328-1 особи, яких вперше рекомендують кандидатами в судді, проходять професійну підготовку у випадках і порядку, що визначаються Міністерством юстиції СРСР.
За порядком, встановленим на той час Міністерством юстиції СРСР, Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 липня 1972 року №535 «Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні», Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Держкомітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці 18 червня 1973 року №104-АВ, ВЦСПС 21 червня 1973 року та Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР 25 червня 1973 року №555, - обранню на посаду народного судді молодого спеціаліста (направленого в розпоряження обласного управління юстиції після закінчення вищого учбового закладу за спеціальністю юрист саме з такою метою) передувала обов'язкова підготовка і напрацювання необхідного юридичного стажу (досвіду), для чого була введена спеціальна посада стажиста народного судді, і перед обранням на посаду судді молодий спеціаліст повинен був відпрацювати стажистом судді не менше двох років.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді, також стаж роботи у галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.08.1990 року по 05.02.1993 року (до обрання її суддею) працювала на посаді юрисконсульта Чорнобаївського райвиконкому Чорнобаївської районної Ради народних депутатів, а з 01.06.1992 року по 05.02.1993 року на посаді юрисконсульта Чорнобаївської районної державної адміністрації.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, також два роки роботи у галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 05.08.2018 року у розмірі 6о% від сум грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, тому позов у цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.
Стосовно позовних вимог щодо перерахунку та виплаті за 2021-2024 роки ОСОБА_1 у розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.07.2024 року №04-16/28/24, №04-16/29/24, №04-16/30/24, №04-16/31/24, виданих Черкаським апеляційним судом, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частина 5 статті 45 Закону №1058-IV передбачає, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З аналізу вищезазначених правових норм висновується, що чинним законодавством, яке регулює пенсійні правовідносини передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, в не залежності від того, яким способом подана заява заявником. Тобто, у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок, переведення) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву та прийняти відповідне рішення.
Натомість, у даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області всупереч вищенаведених норм законодавства не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 08.07.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.07.2024 року №04-16/28/24, №04-16/29/24, №04-16/30/24, №04-16/31/24, виданих Черкаським апеляційним судом, відтак суд не надає правову оцінку підставам, викладеним у листі від 18.07.2024 року №2300-0307-8/53063, оскільки такий документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути предметом судового розгляду.
Отже, у даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області не вчиняло дій щодо відмови позивачу у перерахуванні довічного грошового утримання судді у відставці, натомість, відповідач допустив протиправну бездіяльність через не прийняття жодного з рішень, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України у Черкаській області прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви позивача від 08.07.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.07.2024 року №04-16/28/24, №04-16/29/24, №04-16/30/24, №04-16/31/24, виданих Черкаським апеляційним судом, а тому позов у цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.