Справа № 620/17660/23 Головуючий у І інстанції - Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
15 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Пенітенціарної Академії України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі за заявою Пенітенціарної Академії України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -
Пенітенціарна Академія України звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної академії України витрати, пов'язані з утриманням Відповідача в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 148 425 грн 84 коп.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, яка набрала законної сили 01 березня 2024 року, позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної академії України витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 148 425 грн 84 коп. (сто сорок вісім тисяч чотириста двадцять п'ять грн 84 коп.).
21.06.2024 Пенітенціарна Академія України звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчого листа.
05.09.2024 Чернігівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 620/17660/23 зі строком пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 02.06.2024.
Пенітенціарна Академія України звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просила поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року в задоволенні заяви Пенітенціарної Академії України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Пенітенціарна Академія України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким поновити строк для пред'явлення виконавчого листа № 620/17660/23 виданого 05.09.2024 до виконання.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані запровадженням на території України воєнного стану, постійними повітряними тривогами, частими ракетними обстрілами, які змушують працівників спускатися у бомбосховища, що зупиняє весь процес роботи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Пенітенціарної Академії України, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року залишити без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт дії такого стану не свідчить про поважність причин пропуску виконавчого листа до виконання. Позивач не обґрунтував та не подав суду належних, достовірних та достатніх доказів безумовної неможливості звернення за видачею виконавчого документу у строк до 02.06.2024. Викладені у заяві доводи не стосуються об'єктивних факторів, а свідчать про необґрунтоване зволікання Позивача щодо звернення за видачею виконавчого документу, а отже, є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
За приписами частини 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з частиною 6 ст. 12 Закону № 1404-VІІІ стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до довідки Чернігівського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Рішення (повний текст)" від 31 січня 2024 року по справі № 620/17660/23 (суддя Наталія Баргаміна) було надіслано одержувачу Пенітенціарна Академія України в її електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 31 січня 2024 року о 21:29 год.
Проте, із заявою про видачу виконавчого листа Позивач звернувся до суду першої інстанції лише 21 червня 2024 року.
Таким чином, Позивач звернувся із заявою про видачу виконавчого листа (21.06.2024) після закінчення строку пред'явлення його до виконання (02.06.2024). як на підставу зазначеного Позивач посилається на запровадження на території України воєнного стану, постійні повітряні тривоги, часті ракетні обстріли, які змушують працівників спускатися у бомбосховища.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Так, усталеною є позиція Верховного Суду, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Також, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі № 620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20, від 07 січня 2025 року у справі № 460/7502/23.
Разом з тим, посилання Позивача на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на неможливість виконання процесуальних обов'язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Крім того, до поданої заяви Позивачем не надано доказів безумовної неможливості звернення з моменту набрання законної сили рішення суду першої інстанції (01.03.2024) за видачею виконавчого документу у строк до 02.06.2024.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 376 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які перешкоджали Заявнику з метою захисту своїх прав та інтересів звернутись із зазначеним Клопотанням раніше та своєчасно.
Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Пенітенціарної Академії України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 376 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Пенітенціарної Академії України залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Собків
Повний текст складено 15.01.2025 року.