Справа № 320/8070/24 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
14 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Керімова К.Е.,
представника позивача Івченко Я.В.,
представника третьої особи - адвоката Нагалка Я.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
15 лютого 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач/апелянт/ГУ ДПС у м. Києві) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач/ЦМУ МЮ (м. Київ)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - третя особа/ ОСОБА_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Л.І. від 24 січня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про накладення штрафу у розмірі 5 100, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови, оскільки позивачем в межах повноважень вжито всіх необхідних та вичерпних заходів щодо виконання рішення суду, а невиконання судового рішення зумовлене поважними і об'єктивними причинами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у задоволенні позову ГУ ДПС у м. Києві відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем як роботодавцем закріплено обов'язок добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватись чи роз'яснюватись.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що лише у разі коли боржник без наявних поважних обставин не виконує рішення суду, або ухиляється від законних вимог державного виконавця, то державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу. Втім в цій ситуації наявні поважні причини не виконання рішення суду, оскільки боржник звернувся до суду з заявою про роз'яснення судового рішення, що є законним правом сторін у випадку, якщо рішення суду є незрозумілим або неповним для виконання, а подання такої заяви зупиняє виконання рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторони у судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та, зокрема, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи Головного управління ДПС у м. Києві і стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22 065,33 грн (двадцять дві тисячі шістдесят п'ять гривень тридцять три копійки) (сума вказана без урахування обов'язкових податків та зборів).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Леонідом Ігоровичем від 03 жовтня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду № 320/15492/23, виданого 03 вересня 2023 року, про зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи ГУ ДПС у м. Києві з 04 квітня 2023 року.
Листом від 12 жовтня 2023 року № 31986/5/26-15-11-00-15 ГУ ДПС у м. Києві повідомило державного виконавця про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи ГУ ДПС у м. Києві з 04 квітня 2023 року, оскільки до суду першої інстанції подано заяву про роз'яснення судового рішення, що є поважною причиною його невиконання.
24 січня 2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніним Леонідом Ігоровичем прийнято вимогу № НОМЕР_2/4, якою зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві повідомити в триденний термін про виконання рішення суду та надати підтверджуючі документи.
Одночасно, з вимогою державним виконавцем прийнято постанову ВП № НОМЕР_2 про накладення на ГУ ДПС у м. Києві штрафу у розмірі 5 100 грн за невиконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління-начальника відділу організації діяльності та структурного забезпечення управління організації роботи ГУ ДПС у м. Києві з 04 квітня 2023 року за виконавчим листом № 320/15492/23, виданим 04 вересня 2023 року.
Не погоджуючись з правомірністю накладення штрафу щодо невиконання виконавчого документу, 15 лютого 2024 року позивач звернувся з позовом до суду та зазначив, що оскаржувану постанову отримав 08 лютого 2024 року, що підтверджується конвертом поштового зв'язку.
З зазначених підстав слід дійти висновку, що позивач строк оскарження постанови про накладення штрафу не пропустив.
Колегія суддів, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2023 року № НОМЕР_2 видно, що державним виконавцем з посиланням на частину першу статті 65 Закону указано боржнику виконати рішення суду - негайно.
Листом від 12 жовтня 2023 року № 31986/5/26-15-11-00-15 ГУ ДПС у м. Києві повідомило державного виконавця про подання до Київського окружного адміністративного суду заяви про роз'яснення судового рішення від 31 серпня 2023 року у справі № 320/15492/23, а тому наявні підстави для зупинення виконавчого провадження до надання роз'яснень судом.
Даючи правову оцінку цій ситуації, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 65 Закону № 1404-VIII встановлено порядок виконання рішення про поновлення на роботі, за частинами першою та другою якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно із статтею 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, законодавець встановив обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися чи роз'яснюватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.
Тобто, судове рішення про поновлення особи на роботі визнається таким, що виконане, саме з моменту видання боржником відповідного рішення про поновлення - наказу чи розпорядження.
Вказане твердження також узгоджується з нормами частини другої статті 65 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що з дня ухвалення судом першої інстанції рішення від 31 серпня 2023 у справі № 320/15492/23 про поновлення ОСОБА_1 на роботі у ГУ ДПС у м. Києві виник обов'язок щодо його виконання, а не з дати прийняття рішення судом апеляційної інстанції, за результатом перегляду такого рішення чи прийняття судом ухвали про роз'яснення судового рішення.
Подання позивачем заяви про роз'яснення судового рішення від 31 серпня 2023 року у справі № 320/15492/23 за наявності відкритого виконавчого провадження з його примусового виконання, яке за законом підлягає негайному виконанню, не є поважною причиною невиконання вищевказаного судового рішення з 31 серпня 2023 року.
Таким чином, державний виконавець, накладаючи на позивача штраф у розмірі 5 100, 00грн за невиконання рішення у строк, наданий для добровільного його виконання, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Л.І. від 24 січня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про накладення штрафу у розмірі 5 100, 00 грн.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 287, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Черпак Ю.К.
Судді Кобаль М.І.
Штульман І.В.