Справа № 620/13017/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
14 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнення з відповідача суму завданої державі невідшкодованої шкоди у розмірі 131 387,52 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Позивач, не погоджуючись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем вичерпано всі встановлені законодавством позасудові шляхи вирішення питання про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, введення в Україні воєнного стану та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 , з якої позивач переведений до нового місця служби, не наділена правом на звернення до суду з даними позовними вимогами.
За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією законами України.
Пунктом 5 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України за правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права чи інтересу. Натомість положеннями ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах.
Таким чином, розгляд публічно-правових спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що унеможливлює їх розгляд за правилами іншого судочинства.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою відповідачем, який має статус військовослужбовця, у добровільному порядку завдану державі шкоду у розмірі 131387,52 грн.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Частиною 3 стю10 наведеного Закону передбачено, що відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Згідно зі ст.11 вказаного Закону у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Аналіз наведених положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дає підстави вважати, що з позовом до суду про стягнення з військовослужбовця майнової шкоди звертається військова частина, установа, організація, заклад в разі відмови особи від її добровільного відшкодування на підставі рішення, що прийняте відповідною військовою частиною, установою, організацією, закладом.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 № 50 ОСОБА_1 було виключено з 17.02.2023 зі списків особового складу, усіх видів забезпечення частини у зв'язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби на посаду командира відділення штабних машин взводу штабних машин роти штабних машин батальйону зв'язку військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №62 наказано старшому помічнику начальника штабу з кадрів і стройової частини у зв'язку зі зміною місця проходження служби головним сержантом ОСОБА_1 , копії матеріалів службового розслідування скерувати за його новим місцем проходження служби, для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та до повної матеріальної відповідальності на суму 131387,52 грн.
Таким чином, що у даному випадку, повноваженнями щодо прийняття рішення про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності наділена військова частина НОМЕР_2 , яка відповідно, у випадку невиконання у добровільному порядку позивачем такого рішення, наділена правом та повноваженнями звернутися до суду із відповідним позовом.
Та обставина, що листом від 28.08.2024 №1566 військова частина НОМЕР_2 повернула матеріали службового розслідування без прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не відміняє положення чинного законодавства, за якими саме вказана військова частина набула повноважень на притягнення відповідача до матеріальної відповідальності і в подальшому матиме законодавчі підстави для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі, оскільки норми законодавства України не наділяють позивача, суб'єкта владних повноважень, правом на звернення до суду з даним позовом.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 14 січня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма