Справа № 620/10291/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
15 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової академії (м.Одеса), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення 48290,93 грн. за весь час затримки виплати - за період з 30.08.2016 року по день фактичної виплати 09.07.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації, виплаченої у липня 2024 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що його дії повністю відповідаю приписам норм законодавства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до матеріалів справи, позивач в період з 30.08.2016 по 15.11.2017 проходив службу в Академії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 620/14857/23 позов ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.08.2016 по 15.11.2017 індексації грошового забезпечення, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; зобов'язано Військову академію (м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.08.2016 по 15.11.2017 індексацію грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
На виконання вказаного рішення позивачу було нараховано та виплачено 09.07.2024 індексацію грошового забезпечення (а.с.11).
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому, зокрема, просив нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за час затримки виплати, однак запит залишений без задоволення (а.с.12-14)
Вважаючи свої права щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність факту неналежної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по день фактичної виплати індексації.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Згідно статей 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, дія вказаних норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17.
Визначення індексації наведено у ч.1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є грошовим забезпеченням (заробітною платою) у розумінні як Закону України «Про оплату праці», так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», у зв'язку із чим підлягає компенсації.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в т. ч. грошове забезпечення (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат), у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Як зазначалося вище, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 620/14857/23 позов ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.08.2016 по 15.11.2017 індексації грошового забезпечення, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; зобов'язано Військову академію (м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.08.2016 по 15.11.2017 індексацію грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
На виконання рішення суду відповідачем проведено нарахування і виплату індексації грошового забезпечення позивачу лише 09.07.2024.
Таким чином, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено несвоєчасність виплати відповідачем частини грошового забезпечення позивача (індексації грошового забезпечення).
Колегія суддів зауважує, що компенсація чистини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, а саме з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.
Аналогічного змісту правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України викладені від 11 липня 2017 року у справі №2а-1102/09/2670 та Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №826/8319/16.
Зокрема, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Оскільки несвоєчасне нарахування та виплату частини грошового забезпечення позивача відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних відносинах.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса)- залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма