№ справи:752/8911/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1356/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Слободянюк А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
14 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
судді - Желепи О.В., Стрижеус А.М.
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , тре особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фонду,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року,
встановив :
у квітні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, в якому просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032, площею 0,0952 га шляхом скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Колесник О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності на неї ОСОБА_1 , зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.
Одночасно із подачею позову позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:
1) накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2585097680000);
2) заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2585097680000);
3) заборонити ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам, в тому числі за його дорученням, здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки;
4) заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру (код ЄДРПОУ 39411771) та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об'єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня заяву було задоволено:
накладено арешт на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2585097680000);
заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об'єкту нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2585097680000);
заборонено ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам, в тому числі за його дорученням, здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки;
заборонено державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру (код ЄДРПОУ 39411771) та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об'єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав.
Не погоджуючись з ухвалою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що в ухвалі відсутні посилання на докази щодо віднесення ділянки до земель природно-заповідного та водного фонду, суд на підставі припущень позивача та інформації, що не відповідає дійсності зробив висновок про обґрунтованість тверджень позивача, про те, що земельна ділянка незаконно перейшла у власність ОСОБА_3 , яка в подальшому була відчужена на користь ОСОБА_1 , не доведено реальної загрози відчуження відповідачем ділянки в зв'язку з подачею позову, а саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га на АДРЕСА_1 потрапляє в межі території, яка є ландшафтним заказником місцевого значення «Острів Жуків», розташована в прибережній захисній смузі затоки річки Дніпро, біля урізу води та частково в акваторії затоки річки Дніпро, отже відноситься до земель природно- заповідного та водного фонду. Вказана земельна ділянка була незаконно набута у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2009 №839/2908.
За договором купівлі-продажу від 18.08.2010 земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 .
Одночасно позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та посилався на положення статтей 149-153 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За положенннями ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 у справі №754/5683/22 висловила правову позицію про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у цій справі є усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032, площею 0,0952 га шляхом скасування рішення приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку. Усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні об'єктом природно-заповідного та водного фондів шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0032 площею 0,0952 га на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкт нерухомого майна від 10 квітня 2024 року земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:90:402:0032, площею 0,0952 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 674 від 18.08.2010.
Тому суд зробив висновок, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що власник спірного майна може розпорядитися ним, зокрема відчужити земельну ділянку іншим особам, що у подальшому може утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Доводи апелянта не спростовують висновок суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції не робив висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а лише перевіряв відповідність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Згідно з частинами 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,382 ЦПК України, суд,-
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом 30 днів.
Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2025 року.
Головуючий:
Судді: