справа № 754/5151/24
головуючий у суді І інстанції Грегуль О.В.
провадження № 22-ц/824/1472/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
15 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Позивачем подано позов у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних кредитних зобов'язань позивач просить за договором позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року стягнути з відповідача: 60 197 грн -заборгованості за кредитом (сума: 12 000 грн), процентами (сума: 48 197 грн), 3 028 грн - судового збору, 17 000 грн - правничої допомоги.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 за договором позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року на користь ТОВ «Коллект Центр»: 60 197 грн - заборгованості за кредитом, процентами; 3 028 грн - судового збору; 17 000 грн - правничої допомоги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе перед кредитодавцем зобов'язання щодо погашення кредиту і процентів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути на користь ТОВ «Коллект Центр» 12 000 грн основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідача тіла позики, які відповідач дійсно отримував у розмірі 12 000 грн, і які відповідач не може погасити майже рік у зв'язку з продажем його кейсу позивачу та навмисним затягуванням часу з метою збільшення неправомірних відсотків.
Також апелянт вказує на те, що позивач як новий кредитор не надавав відповідачу будь-яких підтверджуючих документів щодо відступлення ним прав за договором позики на користь ТОВ «Коллект Центр». Тому відповідач має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК України.
Апелянт вказує, що не був ознайомлений з текстом договору позики і останній не містить підпису відповідача, також не ознайомлений з Умовами та Правилами надання фінансових послуг. З огляду на це, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позикодавець дотримав вимоги, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими позикодавець, тому проценти не підлягають стягненню.
ТОВ «Коллект Центр» подав відзив на апеляційну скаргу, де просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила таке.
Судом встановлено, що між ТОВ «Маніфою» (далі - товариство, кредитодавець) і відповідачем (далі - позичальник) укладено договір позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень частин 6 і 12 п. 1 статті 3, статті 12, п. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», частини 1 статті 205 ЦК України).?
Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і, відповідно, укладення договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора смс-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.
Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні статей 641, 644 ЦК України.
Пунктом 2.1. договору позики встановлено, що товариство передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж саму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Строк дії договору - це період, на який укладається договір позики, що починає обчислюватися з дати укладення договору позики і спливає через три місяці після спливу строку позики.
Строк позики - це період протягом якого позика передається у власність позичальнику, визначений договором. Початковий строк позики визначається п. 2.3.4. договору. Разом з тим, строк позики може бути продовжено шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.
Мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника (п.2.3.2 договору).
Сума позики: 12 000 грн (п.2.3.3 договору).
Строк позики: до 30 вересня 2021 року (30 днів) (п.2.3.4 договору).
Базова процентна ставка за позикою фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою (п.2.4.4 договору).
Розмір процентів на прострочену позику фіксований: 1,01% від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п.2.5 договору).
Відповідно до Розрахунку за договором позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року (додаток №1) сторонами встановлено графік нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики, де визначено суму нарахованих процентів у розмірі 5 731 грн 20 коп. за 30 днів, а саме: з 31 серпня 2021 року по 30 вересня 2021 року.
30 вересня 2021 року до договору позики було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої строк позики продовжено на 30 днів до 30 жовтня 2021 року.
Відповідно до Розрахунку за додатковою угодою №1 до договору позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року (додаток №1) сторонами встановлено графік нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики, де визначено суму нарахованих процентів у розмірі 7 164 грн за 30 днів, а саме: з 30 вересня 2021 року по 30 жовтня 2021 року.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах кредитодавець має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а саме надав відповідачу позику у розмірі 12 000 грн на строк до 30 вересня 2021 року (30 днів) під процентну ставку за позикою 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою (базова, фіксована) та 1,01 % (фіксована ставка) від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики.
30 вересня 2021 року до договору позики було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої строк позики продовжено на 30 днів до 30 жовтня 2021 року.
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв'язку з належним виконанням зобов'язання щодо повернення грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнає отримання суми позики у розмірі 12 000 грн як у відзиві на позовну заяву так власне і в апеляційній скарзі.
Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти стягнення 12 000 грн - позики (тіла кредиту) однак заперечує проти стягнення процентів посилаючись на те, що проценти за користування позикою не обумовлювались.
Як встановлено вище, договір позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року між ТОВ «Маніфою» і відповідачем договором укладений в електронній формі.
Згідно з правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.».
У п. 2.4.4. та п. 2.5. договору позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року чітко вказані і обмовленні проценти за користування позикою та прострочення сплати позики.
Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору позики та підписані розрахунки як до договору позики так і до додаткової угоди, де чітко визначений розмір процентів які відповідач повинен сплатити:
5 731 грн 20 коп. за 30 днів: з 31 серпня по 30 вересня 2021 року;
7 164 грн за 30 днів: з 30 вересня по 30 жовтня 2021 року.
Позика відповідачем станом на 30 жовтня 2021 року не повернута.
Тобто після 30 жовтня 2021 року настало прострочення виконання зобов'язання по поверненню позики та фіксована ставка почала становити 1,01 % від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики.
Відповідно до преамбули договору позики, строк дії договору - це період, на який укладається договір позики, що починає обчислюватися з дати укладення договору позики і спливає через три місяці після спливу строку позики, який може бути продовжений.
Отже, строк дії договору позики №03077695 від 31 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 сплив через три місяці після спливу продовженого строку позики, тобто 28 лютого 2022 року.
09 лютого 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №09/02-2022, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у т.ч. за договором позики №03077695 від 31 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі за договором позики №03077695 від 31 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №09/02-2022 від 09 лютого 2022 року було відступлено заборгованість за позикою у розмірі 12 000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 25 104 грн станом на 09 лютого 2022 року.
Згідно з розрахунком позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 10 березня 2023 року становить 145 704 грн, що складається з
заборгованості на дату відступлення вимоги 09 лютого 2022 року у розмірі 25 104 грн,
нараховані проценти за період з 09 лютого 2022 року по 09 січня 2023 року за відсотковою ставкою 1,99% в день у розмірі 79 998 грн,
нараховані проценти за період з 09 лютого 2022 року по 09 січня 2023 року за відсотковою ставкою 1,01% в день у розмірі 40 602 грн.
Звертаючись з позовом, позивач самостійно розпорядився своїми процесуальними правами та посилаючись на принцип розумності, співмірності та пропорційності просив стягнути заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (10 березня 2023 року) у розмірі 48 197 грн.
Разом з тим, враховуючи, що строк дії договору позики №03077695 від 31 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 сплив через три місяці після спливу продовженого строку позики, тобто 28 лютого 2022 року, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для нарахування процентів після закінчення строку кредитування з 01 березня 2022 року по 09 січня 2023 року.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Отже, заборгованість з процентів за користування позикою, що підлягає стягненню складається з: заборгованості на дату відступлення вимоги 09 лютого 2022 року у розмірі 25 104 грн та заборгованості за період з 10 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 2 181 грн 60 грн (12 000 рн*1,01%*18 днів), разом: 27 285 грн 60 коп.
Оскільки, ТОВ «Коллект Центр» одержало право (замість кредитодавця) вимагати від відповідача виконання всіх грошових зобов'язань за договором позики, право вимоги за яким передано, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 39 285 грн 60 коп., де: 12 000 грн - тіло кредиту, 27 285 грн 60 коп. - заборгованість за відсотками.
А отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини у справі, дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків, що нараховані позивачем після закінчення строку кредитування, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року в частині стягнення заборгованості по процентам змінити, зменшивши розмір заборгованості по процентам з 48 197 грн до 27 285 грн 60 коп. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року в частині стягнення заборгованості тіла кредиту у розмірі 12 000 грн залишити без змін.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог у розмірі 65% (39 285 грн 60 коп./60197 грн), рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви змінити, зменшивши розмір судового збору з 3 028 грн до 1 968 грн 20 коп. (3 028 грн*65%).
Також з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог за подання апеляційної скарги у розмірі 1 589 грн 70 коп. (4 542 грн - (4 542 грн* 65%)).
Підсумовуючи, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий у розмірі 378 грн 50 коп. (1 968 грн 20 коп.- 1 589 грн 70 коп.)
Щодо судових витрат на правову допомогу.
Звертаючись з позовом, ТОВ «Коллект Центр» заявило про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове ріше
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано:
договір про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року № 02-01/2023, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассісанс»;
прас-лист АО «Лігал Ассісанс», затверджений загальними зборами;
заявка на надання юридичної допомоги №1759 від 07 лютого 2024 року;
акт про надання юридичних послуг від 13 лютого 2024 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг адвокатом послуг становить 17 000 грн, до якої входить:
надання усної консультації з вивченням документів: 2 години, вартість 1 години 2 000 грн, разом 4 000 грн;
підготовка пропозицій вартість 1 000 грн;
складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 годин, вартість 1 години 3 000 грн, разом 12 000 грн;
Апеляційний суд зауважує, що такий вид послуги як підготовка пропозицій у прас-листі АО «Лігал Ассісанс» не вказана, вартість її не визначена.
З огляду на це, підстави для компенсації витрат у розмірі 1 000 грн за підготовку пропозицій - відсутні.
В іншій частині заявлених витрат надані позивачем докази є належними та допустимими доказами понесення ним витрат на правову допомогу під час розгляду справи, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідачем, якому направлено копію позовної заяви, де вказано про відшкодування витрат на правову допомогу, у відзиві на позовну заяву не заявлено про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а у суду відсутні підстави з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру заявлених судових витрат, які підтверджені належними доказами, які наявні у матеріалах справи.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 10 400 грн ((16 000 грн (17 000 грн - 1 000 грн))* 65%).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором позики № 3077695 від 31 серпня 2021 року у розмірі 39 285 грн 60 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн, заборгованості за процентами у розмірі 27 285 грн 60 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10 400 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити».
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір у розмірі 378 грн 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська