01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"07" грудня 2007 р. Справа № 9/343-07
Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна», м. Буча,
доЗакритого акціонерного товариства «НТБ», Буча,
про виселення з приміщення,
за участю представників:
позивача:Топал Л.М.- адвокат,
відповідача:Гулейков І.Ю., довір. № 88 від 11.04.2006р.,
обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна»(далі -ВАТ НДІ «Склопластиків і волокна», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «НТБ»(далі -ЗАТ «НТБ», відповідач) про виселення у примусовому порядку відповідача з приміщення допоміжного корпусу площею 8,5 м.кв.(за схемою земельної ділянки та поверховим планом на будівлю значиться під літерою «Б»під порядковим номером 1(один), розміром 2,0 х 4,25), що розташоване за адресою: вул. Тарасівська, 32, місто Буча Київської області, яке відповідач зайняв самовільно, що належить позивачу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за поверховим планом на будівлю та наказу Фонду державного майна України від 22.09.1998р. №30-ПП про затвердження плану приватизації, позивач є власником допоміжного корпусу, вказаний під літерою «Б», за адресою: вул. Тарасівська, 32, місто Буча Київської області. Також у цьому допоміжному корпусі, як зазначає позивач, розташоване приміщення під порядковим номером 1(один), розміром 2,0 х 4,25 загальною площею 8,5 м.кв., яке самовільно зайняв відповідач та самовільно встановив у приміщенні газовий шкафний розподільчий пункт, який використовує для власних потреб. Окрім того, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 5000 грн. 00 коп.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що система газопостачання позивача була побудована відповідно до виконавчої технічної документації розробленої на замовлення позивача ще у 1999 році, та в подальшому позивачем передана відповідно до акту розмежування балансової приналежності газових мереж відповідачу. Вважає, що оскільки протягом 7 років відповідач користується спірним приміщенням без будь-яких заперечень позивача, то на дане приміщення був встановлений майновий сервітут за конклюдентною згодою позивача.
В судовому засіданні 03.12.2007р. оголошувалась перерва до 07.12.2007р.
В засіданні 07.12.2007р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові. Представник відповідача позов заперечив з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
Відповідно до поверхового плану будівлі під літерою «Б», що складений Ірпінським бюро технічної інвентаризації 20.06.02р. в зазначеній будівлі розташоване приміщення під, розміром 2,0 х 4,25 загальною площею 8,5 м.кв. Позивач стверджує, що спірне приміщення належить йому на праві власності, що підтверджується поверховим планом на будівлю та наказом Фонду державного майна України від 22.09.1998р. №30-ПП, та незаконно займане відповідачем, а також використовується останнім у власних цілях.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд встановлює наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Позивачем не подано жодного допустимого доказу на підтвердження належності йому спірного приміщення на праві власності. З поданих позивачем наказів Фонду держмайна не вбачається яке майно було передано позивачу в процесі приватизації у власність. Поверховий план будівлі під літерою «Б», не є підтвердженням належності позивачу на праві власності, як спірного приміщення, так і в цілому будівлі під літерою «Б».
Отже твердження позивача, що спірне приміщення належить йому на праві власності є недоведеними.
Щодо самовільного використання відповідачем спірного приміщення, суд враховує наступне.
Як свідчать матеріали справи, газове обладнання, що розташоване в спірному приміщенні, було встановлене саме позивачем відповідно до виконавчої технічної документації розробленої на замовлення позивача у 1999 році, що підтверджується в тому числі відповіддю на судовий запит Ірпінської філії по експлуатації газового господарства від 12.11.2007р.
Позивач, як свідчать установчі документи, є одним із засновників відповідача. Газове обладнання, що розташоване в спірному приміщенні, позивач передав відповідачу відповідно до акту розмежування балансової приналежності газових мереж частину газопроводу та ГРУ. З 2004р. обладнання обслуговується Ірпінською ФЕГГ відповідно до договору укладеного з ЗАТ «НТБ».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в спірному приміщенні саме позивачем було розташоване газове обладнання, яке в подальшому передано на баланс відповідачу, а останнім здійснюється його обслуговування та експлуатація. Отже, твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем спірного приміщення є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до положень ст. 49 ГПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити в повному обсязі.
Суддя Є.П. Євграфова