08 січня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/14542/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - ГУПФ України у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України у Львівській області від 28.11.2024 №916030815700;
зобов'язати відповідачів здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 01.01.2023.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував посиланням на те, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області складено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, однак ГУПФ України у Львівській області відмовив у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі згаданої довідки.
2. Позиція відповідачів.
Відповідачі позов не визнали.
Представник ГУПФ України у Львівській області у наданому до суду відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 25-28/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн не є розрахунковою величиною для обчислення з 01.01.2023 посадового окладу судді.
Представник ГУПФ України в Полтавській області у відзиві на позов наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог, оскільки заява ОСОБА_1 від 21.11.2024 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за принципом екстериторіальності розглянута спеціалістами ГУПФ України у Львівській області, яким прийнято рішення від 28.11.2024 №916030815700 про відмову у проведенні перерахунку /а.с. 31-33/.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
ОСОБА_1 є суддею у відставці та з 10.04.2020 отримує щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" /а.с. 41-44/.
Позивач звільнений у відставку з посади судді Октябрського районного суду м. Полтави.
ТУ ДСА України в Полтавській області складена довідка від 21.11.2024 №9336/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 /а.с. 45/.
21.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з огляду на збільшення розміру суддівської винагороди з 01.01.2023 /а.с. 38-39/.
Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України у Львівській області, яке рішенням від 28.11.2024 №916030815700 відмовило у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з огляду на відсутність правових підстав /а.с. 49/.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до статті 8 Основного Закону України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
У силу частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За змістом частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У силу пункту 1 частини четвертої згаданої статті визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи ... більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною шостою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Поряд з цим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2023 - 2684,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.
Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (надалі - Порядок №3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці (...), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
У силу пунктів 7, 8, 9 Порядку №3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з огляду на збільшення з 01.01.2023 розміру базового посадового окладу судді місцевого суду, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Суд враховує, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589,00 грн; для працездатних осіб - 2684,00 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Суд зауважує, що ТУ ДСА України в Полтавській області складено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, у якій розмір суддівської винагороди обрахований виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684,00 грн.
Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, відповідач керувався положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", який визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Надаючи оцінку підставам прийняття спірного рішення, суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Закон №1402-VIII закріплює, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Суд зазначає, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 21.09.2023 у справі №380/25627/21).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних відносинах:
- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01.01.2023 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24.
Стосовно доводів представника ГУПФ України у Львівській області про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зауважує, що предметом спору у справі, яка розглядається, є правомірність рішення пенсійного органу від 28.11.2024 №916030815700 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позовна вимога про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 є похідною від основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України у Львівській області від 28.11.2024 №916030815700.
Підставою для проведення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 є збільшення розміру суддівської винагороди, про що позивача повідомлено довідкою ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24.
Позовну заяву подано до суду 04.12.2024, тобто з дотриманням шестимісячного строку звернення, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Водночас суд враховує, що разом із заявою від 21.11.2024 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач надав пенсійному органу довідку ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 /а.с. 45/ та довідку ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9337/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2024 /а.с. 37/.
ГУПФ України у Львівській області у рішенні від 28.11.2024 №916030815700 розглянуло питання наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі обох довідок.
Своєю чергою, у поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 посилався виключно на неправомірність рішення пенсійного органу в частині відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2023.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За вищенаведених обставин, оскаржуване рішення ГУПФ України у Львівській області від 28.11.2024 №916030815700 належить визнати протиправним та скасувати в частині відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.
Підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9337/24 немає, оскільки позивач зазначене рішення в описаній частині не оскаржує.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (заява №40450/04).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
У силу пункту 9 Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
У спірних відносинах підставою для здійснення відповідного перерахунку є збільшення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2023 внаслідок підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд також враховує, що у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2024 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання визначено ГУПФ України у Львівській області, яким заява позивача розглянута по суті з прийняттям рішення про відмову у її задоволенні.
Стосовно доводів ГУПФ України у Львівській області, що у силу пункту 6 Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, суд зауважує, що згаданий пенсійний орган розглянув заяву ОСОБА_1 від 21.11.2024 після її отримання по суті; відмова у задоволенні згаданої заяви не мотивована твердженнями про відсутність повноважень в ГУПФ України у Львівській області на розгляд такої заяви.
У силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
А тому саме ГУПФ України у Львівській області має завершити процедуру перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що порушене право позивача у спірних відносинах належить захистити шляхом зобов'язання ГУПФ України у Львівській області здійснити з 01.01.2023 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зауважує, що спірним у цій справі є право позивача на перерахунок довічного грошового забезпечення, а не його відсотковий розмір.
Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі №340/4458/20 дійшов таких висновків:
« 19. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, судам, на переконання колегії суддів, слід було відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача провести спірний перерахунок призначеного позивачу довічного грошового утримання судді, як судді у відставці, у конкретному розмірі та визначенням конкретного значення відсотків такого утримання, як передчасних.
Вищевказане виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації, окрім тієї, що пов'язана зі здійсненням такого перерахунку на підставі відповідної довідки.
21. У випадку незгоди з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки Господарського суду Кіровоградської області про розмір суддівської від 07.08.2020 № 73, зокрема, в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання, позивач не позбавлений права оскаржити вказані дії та рішення у судовому порядку.
22. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2021 у справі №160/10640/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції.».
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2021 у справі №580/2323/20, від 06.10.2021 у справі №380/5074/20, від 11.10.2021 у справі №160/10640/20, від 23.02.2024 у справі №520/10429/2020, від 20.02.2024 у справі №520/9440/2020.
А тому, з огляду на відсутність порушення прав позивача у відповідній частині на момент ухвалення рішення суду у цій справі, позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, задоволенню не підлягає, оскільки її заявлено на майбутнє.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУПФ України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після його перерахунку, суд враховує, що позивач перебуває на обліку як одержувач відповідних виплат у ГУПФ України в Полтавській області, а тому саме цей орган уповноважений проводити відповідні виплати.
При цьому, оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання наразі не проведено, то у відповідній частині позовних вимог належить відмовити.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, як особа з інвалідністю другої групи /а.с. 14/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Тож підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.11.2024 №916030815700 в частині відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2023 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 21.11.2024 №9336/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
1) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13814885; вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016);
2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА