01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.11.2007 № 42/161
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Панов Т.С.,
від відповідача Бойко Н.М.,
від третьої особи 1 не з'явився,
від третьої особи 2 не з'явився,
від третьої особи 3 Чопівська С.С.,
від третьої особи 4 не з'явився,
від Прокуратури міста Києва Карпенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 42/161
за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву
до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
треті особи 1. Міністерство палива та енергетики України
2. Закрите акціонерне товариство "Барі"
3. Відкрите акціонерне товариство "ДЕК "Центренерго"
4. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про повернення майна державного резерву, стягнення неустойки, ціна позову94761080,91 грн.
Постанова прийнята 27.11.2007 у зв'язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 13.11.2007 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути до державного матеріального резерву 142 944,000 тис. м3 природного газу та стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій у розмірі 94 761 080,91 грн., з яких 93 842 736,00 грн. штраф, 918 344,91 грн. пеня.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі № 42/161 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідач у письмових поясненнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, а рішення суду вважає обґрунтованим, законним та таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Третя особа 3 у письмових поясненнях посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 у справі № 31/129, яке встановлює обставини, що не потребують доказування.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, встановив наступне:
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 № 1938 “Про поставку природного газу електростанціям Міністерства енергетики» Державний комітет по матеріальних резервах повинен був відпустити на договірних засадах, а Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» у період з 1 листопада 1998 року до 1 лютого 1999 року забезпечити поставку електростанціям, що належать до сфери управління Міністерства енергетики, 2 млрд. м3 природного газу з обсягів, які повертаються цим Міністерством до державного резерву згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1155 “Про повернення до державного резерву природного газу». Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 № 1938 дозволено НАК “Нафтогаз України», АТ “Укргазпром», Міністерству енергетики та Державному комітетові по матеріальних резервах проводити облік повернення та відпуску газу відповідно до рішень Кабінету Міністрів України актами приймання-передачі без закачування в підземні сховища.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 № 1938 між Державним комітетом України по матеріальних резервах та ВАТ “Центренерго» 14.01.1999 був укладений договір № 4н, відповідно до умов якого ВАТ “Центренерго» отримало із державного резерву у порядку позичання 142 944,000 тис. м3 природного газу з терміном його повернення до державного резерву у строк 01.10.1999.
Згідно п. 4.2 вказаного договору фактичний відпуск газу комітетом підтверджується актами приймання-передачі газу з державного резерву, погодженими відповідальним зберігачем комітету, які представляються підприємством в комітет до 5 числа наступного за звітним місяця.
Відпуск природного газу проводився відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1938 від 10.12.1998 на підставі актів прийому-передачі природного газу №№ 4/1938 та 5/1938 від 18.03.1999, 7/1938 від 11.05.1999 без закачування в підземні сховища.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, мотивуючи відсутністю доказів повернення, в установленому порядку Відкритим акціонерним товариством “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго», позиченого природного газу до державного резерву на зберігання відповідача. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 у справі № 31/129 не має преюдиційної сили, оскільки в ній беруть участь інші особи.
З таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 по справі № 31/129 у позові Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ “Центренерго» про стягнення 128 123 946,80 грн. відмовлено.
Вказаним судовим рішенням було встановлено повернення підприємствами Міністерства енергетики до державного резерву природного газу за актами прийому-передачі №№ 1, 2, 3 від 18.03.1999, № 6/1983 від 11.05.1999, в т.ч. Теплоелектростанціями ВАТ “Центренерго» - в обсязі 142 944,000 тис. м3, а саме: 26626 тис.м3 - за актом прийому-передачі природного газу № 4/1938 від 18.03.1999; 76798 тис.м3 - за актом прийому-передачі природного газу № 5/1938 від 18.03.1999; 39520 тис.м3 - за актом прийому-передачі природного газу № 7/1938 від 11.05.1999.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
Державний комітет України з державного матеріального резерву по даній справі та по справі № 31/129 є позивачем, а Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго» по справі № 31/129 є відповідачем, а у справі № 42/161 приймає участь як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на заміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 у справі № 31/129 відповідно до статті 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи.
Враховуючи те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2002 у справі № 31/129 встановлено повернення природного газу ВАТ “Центренерго» до державного резерву, а актом перевірки від 28.02.2007, проведеної Контрольно-ревізійним відділом Центрального регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України, встановлена відсутність (самовільне відчуження) природного газу держрезерву в кількості 142 944,000 тис. м3, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути до державного матеріального резерву вказану кількість природного газу підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв», у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Згідно ч. 16 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв» розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, а передбачений пунктами 14 і 15, - з суми простроченого платежу, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, підлягають також задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 93 842 736,00 грн. штрафу та 918 344,91 грн., а всього на суму 94 761 080,91 грн.
Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Отже, судові витрати покладаються на відповідача.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі № 42/161 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі № 42/161 скасувати. Прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Зобов'язати Дочірню компанію “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» повернути до державного матеріального резерву 142 944,000 тис. м3 природного газу.
5. Стягнути з Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) штрафні санкції у розмірі 94 761 080,91 грн. (дев'яносто чотири мільйони сімсот шістдесят одна тисяча вісімдесят гривень 91 коп.).
6. Стягнути з Дочірньої компанії “Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) до Державного бюджету України 25 500,00 грн. державного мита за подання позову, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
7. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 42/161 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді