Справа № 609/1569/24
2-а/609/3/2025
15 січня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю:
секретаря судового засідання Семенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області
про: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3633501 від 09 грудня 2024 року
учасники справи не з'явились,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
1. 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі відповідач) з вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3633501 від 09 грудня 2024 року, якою його визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
2. Позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є неправомірною і такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Наведені обставини, які відображені в такому рішенні не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами, які б підтверджували порушення позивачем п. 19.1.а ПДР України.
Вказує, що 09 грудня 2024 року він, приблизно о 16 годині дня рухався з дотриманням правил дорожнього руху, автомобілем марки SKODA SUPERB д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Українська в м. Шумськ від приміщення адміністративної будівлі в напрямку с. Васьківці Кременецького району, де був зупинений працівником поліції.
Причиною зупинки, стало те, що позивач, всупереч вимогам п. 19.1 ПДР в умовах недостатньої видимості та темну пору доби не ввімкнув ближнє світло фар. На заперечення позивача, про те, що ним не порушено ПДР, оскільки його автомобіль обладнаний денними ходовими вогнями та протитуманними фарами, які вмикаються при старті двигуна і дозволяють добре бачити автомобіль на дорозі, а також те, що надворі ще світла пора доби працівник поліції не реагував, а пішов в службовий автомобіль з документами, які йому передав позивач та повернувся з постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3633501 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові в графі час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення зазначено «09.12.2024, 16:19:31, м. Шумськ, вул. Українська», що не відповідало фактичним обставинам, оскільки о 16:19 год. відповідач вже не керував автомобілем, а деякий час спілкувався з працівниками поліції.
Окрім того, відповідно примітки до п. 19.1 ПДР в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари, що було зроблено позивачем у даному випадку.
За наведених обставин просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю такого.
Свій відзив представник відповідача мотивує тим, що 09 грудня 2024 р. в м. Шумськ по вул. Українська позивач керував транспортним засобом SKODA SUPERB д.н.з. НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Поліцейським СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області було виявлено дане правопорушення правил дорожнього руху та винесено постанову серії ЕНА № 3633501 за ч.2 ст. 122 КУпАП, якою на позивача накладено штраф в розмірі 510 грн.
Вказує, що підтвердженням факту скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення є матеріали відеофіксації, на яких зафіксовано транспортний засіб позивача, який в темну пору доби, під час дощу рухається на протитуманних фарах, без ввімкненого ближнього світла фар.
Вважає, що винесена постанова є належним чином обґрунтована та підтверджена достатніми та допустимими доказами, а твердження позивача про порушення в ході її винесення є безпідставними.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, згідно якої просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак у поданому відзиві просив розгляд справи здійснювати без участі представника.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 15 січня 2025 року.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
4. Відповідно до копії оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3633501, винесеної 09 грудня 2024 року поліцейським СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області сержантом поліції Мельником В.О., вбачається, що 09 грудня 2024 р. в м. Шумськ по вул. Українська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA SUPERB д.н.з. НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1 «а» ПДР України.
Позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
ІV. Оцінка Суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
5. Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6. Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
7. Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
8. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
9. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
11. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
12. Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
13. Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
14. Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
15. Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
16. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно матеріалів справи оскаржувану постанову прийнято у зв'язку з тим, що позивач керував транспортним засобом без ввімкнення ближнього світла фар в темну пору доби.
17. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
18. Згідно з п.1.1.ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
19. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
20. Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
21. Пунктом 19.1 «а» ПДР передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
22. Пункт 1.10 ПДР передбачає: темна пора доби частина доби від заходу до сходу сонця; недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.
23. Відповідно до ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність настає, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.
24. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
25. В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
26. Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
27. Як слідує із матеріалів справи, при обґрунтуванні позову позивач посилається на те, що будь-якого порушення ПДР, що стало причиною його зупинки, він не допустив.
На підтвердження вини позивача представником відповідача разом з відзивом на адресу суду надіслано відеозапис з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R з якого вбачається, що позивач 09.12.2024 р. дійсно керував транспортним засобом SKODA SUPERB д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з представниками поліції ОСОБА_1 пояснив, що видимість дороги достатня, на вулиці темна пора доби ще не настала, а його автомобіль обладнаний денними ходовими вогнями та протитуманними фарами, які вмикаються автоматично при старті двигуна.
Також з наданого відеозапису встановлено, що транспортний засіб позивача зупинений о 16 год. 14 хв. та на момент складання працівником поліції постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було достатньо природного освітлення та умови, які передбачені терміном «темний час доби» на відеозаписі відсутні.
Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено копію з інтернет ресурсу щодо заходу сонця в м. Шумськ з 01.12.2024 р. по 17.12.2024 р., з якого вбачається, що 09.12.2024 р. захід сонця відбувся о 16:15 год., тобто на момент зупинки позивача, темна пора доби, відповідно до вимог законодавства ще не настала.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 рухався автомобілем до заходу сонця, яке настало в м. Шумськ о 16:15 год.
Відповідно примітки до п. 19.1 ПДР України в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
З оглянутого відеозапису встановлено, що ОСОБА_2 в умовах недостатньої видимості (в даному випадку під час дощу) були увімкнуті протитуманні фари, що відповідає вищевказаній примітці.
Окрім того, в оскаржуваній постанові час скоєння позивачем правопорушення зазначено «16:19:31», що не відповідає часу на оглянутому відеозаписі долученого представником відповідача, де зазначено час «16:14».
28. В контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
29. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
30. Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
31. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
32. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
33. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).
34. Суд зазначає, що обов'язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
35. В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).
36. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
За таких обставин, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
37. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
В даному випадку відповідачем не було доведено обставин, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, не надано до суду інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія в силу дії презумпції невинуватості.
38. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
39. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
40. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
41. Стаття 132 КАС України передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
42. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому, на виконання вимог ст. 139 КАС України, та враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв'язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286 КУпАП, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3633501 від 09 грудня 2024 року - задовольнити.
2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3633501 від 09 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн.. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повне рішення суду складено 15 січня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місце знаходження, 46001, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 40108720.
Суддя: М.В Харлан