02.01.2025Справа №607/10313/24
02 січня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.
з участю: представника позивача - Дишкант М.Р.
представника відповідача - адвоката Ярмуся В.Д.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги,-
Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі - КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР) звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії води в сумі 70 696,53 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР здійснює забезпечення тепловою енергією житла за адресою: АДРЕСА_1 , яке займає ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань у частині оплати послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії не виконав, внаслідок чого за період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2024 року виникла заборгованість за отримані послуги на загальну суму 70 696,53 грн.
Зазначив, що з 01 грудня 2021 року відповідно до чинного законодавства України вступили в дію нові договірні відносини між споживачами послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та надавачем послуг КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР. На даний момент чинним є публічний договір приєднання, який діє з 01 грудня 2021 року та оприлюднений на офіційному сайті КП «Тернопільміськтеплокомуненерго».
Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
09 серпня 2024 року представник відповідача - адвокат Ярмусь В.Д. подав відзив на позов. Вказав, що відповідач не є споживачем послуг позивача з моменту придбання квартири 29 серпня 2006 року, оскільки у квартирі встановлено індивідуальне опалення. В будинку за місцем проживання відповідача не опалюються місця загального користування та докази функціонування системи опалення відсутні. Квартира по АДРЕСА_1 обладнана системою індивідуального опалення, а тому припипено подачу теплової енергії для опалення та гарячої води для побутових потреб. Так, на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №5 від 27 жовтня 2009 року вирішено надати дозвіл на узаконення самочинного встановленого індивідуального (автономного) систем опалення та гарячого водопостачання в належній відповідачу квартирі.
Зазначив, що між сторонами не укладався жодний договір про надання централізованого опалення та постачання гарячої води. Позивачем не надано жодних документів про встановлення тарифів та порядку розрахунку заборгованості відповідача, згідно яких була визначена вказана заборгованість.
Також вказав, що у квартирі по АДРЕСА_1 , окрім ОСОБА_1 , також проживали ОСОБА_2 у період з 17 квітня 2008 року по 27 липня 2022 року та ОСОБА_3 у період з 22 вересня 2009 року по 03 листопада 2021 року. Водночас, позивачем пред'явлено позов виключно до відповідача ОСОБА_1 , який лише частково отримував послуги.
Зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності за період до 07 травня 2021 року та не наведено підстав для його поновлення. Посилання позивача на введення на території України карантину та воєнного стану є безпідставними та не позбавляли останнього можливості вчасно звернутись до суду.
Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволення позову.
13 серпня 2024 року представник позивача подала відповідь на відзив. Вказала, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною комісією. При відсутності затвердженого компетентним органом акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним. Оскільки вказаний акт відповідачем не надавався, на даний час позивач не має підстав для припинення нарахування за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії.
Зазначила, що у зв'язку з веденням на всій території України з 12 березня 2020 року карантину строки позовної давності продовжувались, а тому позивачем не пропущено строк позовної давності.
Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача - адвокат Ярмусь В.Д. просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Судом встановлено, що квартира по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №12476799 від 13 листопада 2006 року, виданим ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації».
КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР здійснює забезпечення централізованого опалення та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 23 квітня 2024 року, виданої КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР, ОСОБА_1 з 04 квітня 2016 року зареєстрований по АДРЕСА_1 . З вказаної довідки також вбачається, що за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 у період з 17 квітня 2008 року по 27 липня 2022 року та ОСОБА_3 - з 22 вересня 2009 року по 03 листопада 2021 року.
Крім того, згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Тернопільській області, яка надійшла на адресу суду 23 травня 2024 року та міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 17 вересня 2008 року зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Як слідує з актів про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період від 23 жовтня 2017 року, від 22 жовтня 2018 року, від 30 жовтня 2019 року, від 18 жовтня 2020 року, від 15 жовтня 2021 року, від 04 листопада 2022 року та від 17 жовтня 2023 року, складених КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР, позивач в опалювальні періоди 2017-2024 років надавав послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд вважає, що між КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР та ОСОБА_1 , як власником квартири, склались фактичні договірні відносини, за якими позивачем були надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, а відповідач ці послуги прийняв та зобов'язувався здійснювати їх оплату.
Так, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З інформації, яка міститься у вільному доступі в мережі Інтернет вбачається, що постановою Національної комісії, що здійснює державне врегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг за №1171 від 31 березня 2015 року затверджено тарифи на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення.
Рішенням Тернопільської міської ради за №827 від 05 листопада 2018 року встановлені КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Окрім того, рішеннями Тернопільської міської ради за №1105 від 01 грудня 2021 року та за №1165 від 28 вересня 2023 року встановлені КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР тарифи на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відомості про те, що вказані тарифи відповідачем оспорювалися та подавалися скарги про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань судом не встановлено.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії.
Згідно виписки з особового рахунку про заборгованість за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії від 24 квітня 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що в ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка за період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2024 року становить 70 696,53 грн.
З письмового повідомлення за №1143/17/122 від 18 квітня 2024 року, надісланого на адресу відповідача, вбачається, що КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР повідомило ОСОБА_1 про наявність станом на 01 квітня 2024 року заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання у сумі 104 641,08 грн та необхідність сплатити заборгованість впродовж 15 днів.
Станом на даний час заборгованість відповідачем не сплачена.
Встановлено, що відповідач звертався до позивача із заявою, в якій просив припинити йому нарахування за опалення та гаряче водопостачання за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з встановлення в квартирі автономного опалення.
14 грудня 2009 року посадовою особою КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР затверджено технічні умови за №17640 на відключення від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення у зв'язку з влаштуванням автономного опалення у квартирі по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Згідно п. 6 вказаних технічних умов вбачається, що позивачем було роз'яснено відповідачу необхідність оформлення акту від'єднання квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та надання такого акту в десятиденний термін на затвердження у Комісію, після виконання необхідних умов та закінчення монтажу системи автономного опалення. Пунктом 7 технічних умов передбачено, що відповідач зобов'язаний після затвердження акту від'єднання квартири, надати останній в службу збуту теплової енергії КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами спору, є правовідносинами, пов'язаними з наданням послуг централізованого опалення та постачання теплової енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативно-правовими актами України.
Так, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з вимогами п. п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити вартість послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, якщо він фактично отримував таку послугу. Факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, де встановлено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
З матеріалів справи встановлено, що позивач здійснює забезпечення помешкання відповідача ОСОБА_1 теплопостачанням, у тому числі надавав послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії в період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2024 року.
Відповідач не вносив оплату за спожиті послуги в повному розмірі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 70 696,53 грн, про що свідчить виписка з особового рахунку про заборгованість ОСОБА_1 за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії.
Відповідачем не надано суду іншого розрахунку заборгованості та не спростовано долученого позивачем.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2021 року та послуги з постачання теплової енергії за період з 01 грудня 2021 року по 01 квітня 2024 року в розмірі 70 696,53 грн.
Водночас, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що відповідач не є споживачем послуг позивача з моменту придбання квартири 29 серпня 2006 року, оскільки у квартирі встановлено індивідуальне опалення, з огляду на наступне.
В силу вимог п. п. 2.1, 2.5, 2.6, 2.7 «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за №4 від 22 листопада 2005 року (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Відповідно до вимог п. 13 «Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за №169 від 26 липня 2019 року (який діє на даний час), після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
Таким чином, єдиним доказом, що підтверджує факт відключення квартири від центрального опалення та постачання гарячої води є акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Виключно вказаний факт підтверджується відключення житлового приміщення (квартири) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Судом встановлено, що відповідач звертався до позивача із заявою про припинення нарахування заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. З цих підстав позивачем було погоджено відповідачу технічні умови на відключення квартири, якими, в тому числі, передбачено обов'язок відповідача оформити акт про від'єднання квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення.
Однак, вказаний акт про відключення відповідачем суду не надано.
При цьому, саме по собі встановлення у квартирі системи автономного опалення не свідчить про відключення останньої від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому Законом порядку. Відтак, долучені представником відповідача документи, які стосуються узаконення встановленого в квартирі автономного опалення, не свідчать про належне відключення спірної квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому Законом порядку.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, з наступних підстав.
В силу вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою КМУ за №211 від 11 березня 2020 року на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин, який неодноразово був продовжений та тривав до 30 червня 2023 року.
Відповідно до вимог ст. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції чинній станом на 01 січня 2022 року), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з вимогами ст. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в чинній редакції) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2024 року.
Таким чином, враховуючи положення ЦК України щодо продовження та зупинення строку позовної давності, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги в межах строку позовної давності, оскільки такі вимоги заявлено за період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2024 року.
Крім того, на підставі вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2024 року в розмірі 70 696 (сімдесят тисяч шістсот дев'яносто шість) грн 53 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 14034534.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 07 січня 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька