Справа № 605/524/24
Іменем України
15 січня 2025 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючої судді Лелик О.М.,
секретаря с/з Мохун Т.В.,
справа № 605/524/24,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Підгайці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно за заповітом,-
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвокатки Луцишин Г.М.,
26 листопада 2024 року адвокат Луцишин Ганна Михайлівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 0,2159га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0064 та на земельну ділянку площею 0,0671 га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0065, які розташовані в с.Мирне Тернопільського району Тернопільської області, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким за життя було складено заповіт, посвідчений секретарем Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області 25.05.2010 року за реєстровим №11, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки було відмовлено у зв'язку з тим, що у є розбіжність у написанні по батькові спадкоємця.
Оскільки, позивач не може реалізувати своє право на спадщину, змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 27 листопада 2024 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі. Вирішила проводити розгляд справи у порядку загального позовного проовадження з викликом сторін.
Ухвалою від 18 грудня 2024 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 15 січня 2025 року суд вирішив проводити заочний розгляд справи.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибула повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, що стверджується наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи, відзиву на позовну заяву подано нею не було. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у її відсутності, представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, показання свідків, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, актовий запис №1, копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.9/.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області 25.05.2010 року за реєстровим №11, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи /арк.спр.11/.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , копія міститься в матеріалах справи /арк.спр.10/.
Позивачем надано належним чином завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьками записано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /арк.спр.8/.
Рішенням №34 Мирненської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 передано безоплатно у приватну власність громадянам жителям сільської ради земельні ділянки в т.ч. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /арк.спр. 12/.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу 358365947, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,2159га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0064, яка розташована в с.Мирне Тернопільського району Тернопільської області.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу 358370093, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0671 га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0065, яка розташована в с.Мирне Тернопільського району Тернопільської області.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,2159га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0064 та на земельну ділянку площею 0,0671 га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0065, які розташовані в с.Мирне Тернопільського району Тернопільської області приватним нотаріусом Федюшиною О.В. ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з тим, що є розбіжності у написанні по батькові спадкоємця /арк.спр.13/.
Згідно довідки №208 від 06.11.2024 виданої Мирненським старостинським округом Підгаєцької міської ради зазначено, що особа з прізвищем ОСОБА_3 , окрім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав в селі на АДРЕСА_1 не було і немає /арк.спр.16/.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили суд, що вони проживають у с.Мирне з народження та їм відомо, що ОСОБА_3 , батька позивача звали ОСОБА_8 , однак часом його називали і ОСОБА_8 . Повідомили, що інших осіб у селі з таким іменем та прізвищем не проживали. Також зазначили, що у ОСОБА_3 був один син ОСОБА_1 , позивач у справі.
Зміст правовідносин.
Правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неоднаковим записом у свідоцтві про народження позивача та у свідоцтві про смерть спадкодавці по батькові останнього, що ставить під сумнів родинні зв'язки позивача з спадкодавцем, у зв'язку з чим він позбавлений можливості у позасудовому порядку юридично оформити спадщину після смерті батька.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявність у позивача права власності на спадкове майно (у порядку спадкування за заповітом) і неможливістю належного юридичного оформлення цього права у позасудовому порядку через його невизнання нотаріусом, яка відмовила у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Нормою частини 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Крім цього, суд застосував норми статей 293 та 294 ЦПК України, які визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють правовідносини щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме: встановлення факту родинних відносин, визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Так, відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з приписами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Нормою частини 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
За змістом положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до приписів статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зазначений у свідоцтві про народження позивача як його батько, є однією і тією ж особою.
Наведені обставини (факти) повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами (письмовими доказами), які узгоджуються між собою, доповнюють один одного, відповідають критеріям належності та допустимості, у своїй сукупності є достатніми та сумнівів у своїй достовірності не викликають.
Суд зауважує, що перелік юридичних фактів, які підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд зазначає, що встановлення зазначених вище фактів породжує для позивача юридичні наслідки, оскільки усуне перешкоди у реалізації ним права на спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , а відтак доходить переконання про наявність обґрунтованих підстав для встановлення факту родинних відносин.
За життя ОСОБА_3 25.05.2010 зробив особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що належатиме їй на день смерті і на що він за законом буде мати право заповів сину ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 має обґрунтоване право власності на земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , однак позбавлений можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останньої у вчиненні нотаріальних дій.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв'язку з чим і звернувся до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає, що у зв'язку з тим, що вимог про розподіл судових витрат позивачем заявлено не було, дане питання судом не вирішується.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, ст. 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 0,2159га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0064 та на земельну ділянку площею 0,0671 га, кадастровий номер земельної ділянки 6124884000:02:001:0065, які розташовані в с.Мирне Тернопільського району Тернопільської області, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Мирне.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 15.01.2025.
Суддя О. М. Лелик