Справа № 946/5093/24
Провадження № 2-о/946/197/24
31 жовтня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кріпакової К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
Короткий зміст вимог
20.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, та просить встановити факти, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , самостійно утримує та виховує своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Свої вимоги мотивує тим, що 24 жовтня 2011 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . У вказаному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюбне життя у подружжя не склалося. Після початку військової агресії російської федерації проти України дружина покинула Україну та поїхала до Європи. З 2022 року вона проживає у Португалії, не приймає участі у вихованні та утриманні дітей. 08.11.2019 ОСОБА_5 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом про розірвання нашого шлюбу. В свою чергу ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дітей разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2022 по справі № 946/8066/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано та визначено місце проживання дітей разом з батьком. З моменту виїзду ОСОБА_5 за межі України, тобто з 2022 року, вихованням та утриманням дітей займається виключно заявник. Мати дітей самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Вона будує нове життя, в якому немає місця для їх дітей. У червні 2024 року заявник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з питань отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надав судове рішення про визначення місця проживання дітей із ним. Юрист Ізмаїльського РТЦК пояснила, що питання відстрочки від призову на військову службу на теперішній час, окрім Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», регламентується Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024. Вказаним Порядком встановлений перелік документів для осіб, які самостійно виховують та утримують дитину (дітей) та бажають оформити відстрочки від призову на військову службу. Згідно з вказаним переліком заявник має надати до ТЦК документ, який підтверджує, що він самостійно виховує та утримує дітей, яким в його випадку має бути рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дітей, про що прямо зазначено у Порядку. У зв'язку із цим заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Аргументи учасників справи
Заявник у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно заяви представника від 31.10.2024 просить справу розглядати у їх відсутність на підставі наявних в матеріалах справи документів.
В судове засідання представник заінтересованої особи не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно письмових пояснень від 23.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 не є юридичною особою, тому не має належної правосуб'єктності в цивільних та господарських справах, у тому числі в справах щодо встановлення факту родинних відносин, оголошення померлим, про визнання особи безвісно відсутньою (зниклою безвісті за особливих обставин) належною стороною є ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судом
24.10.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , укладено шлюб, який розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2022 № 946/8066/19.
Від шлюбу мають малолітніх дітей:
-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 07.03.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 264;
-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 25.09.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1164.
Згідно довідки Утконосівського старостинського округу Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 14.05.2024 № 469, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає в АДРЕСА_3 разом із синами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно довідки Утконосівського старостинського округу Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 17.06.2024 № 898, ОСОБА_1 сам виховує дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати ОСОБА_5 знаходиться за кордоном.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 06.09.2022 № 946/8066/19 визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція суду
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, поданої у порядку окремого провадження, встановлені уст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
У постанові від 13.10.2022 у справі № 755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Батьки мають рівні обов'язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 № 201/5972/22, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Виходячи з викладеного, факт самостійного утримання та виховання неповнолітніх дітей заявником не підлягає встановленню у порядку окремого провадження.
Керуючись ст. 13,258,259,263,264,265,293, 294, 315,319 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Г.І.Смокіна