ЄУН: 336/7247/21
Провадження №: 3-в/336/12/2025
Іменем України
06 січня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про вирішення питання пов'язаного з подальшим виконанням постанови суду про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , -
Шевченківський РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області звернувся до суду з поданням, в якому зазначив, що постановою Шевченківського районного суду м Запоріжжя від 17.09.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 годин.
Дане подання мотивоване тим, що 29.09.2021 р. до Шевченківського РВ з питань пробації на виконання надійшла постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Після отримання постанови суду порушник був викликаний до Шевченківського РВ з питань пробації на 06.10.2021 року для роз'яснення порядку та умов відбування стягнення, а також наслідків ухилення від виконання суспільно корисних робіт та вручення направлення для відбування призначеного стягнення. Однак за викликом до уповноваженого органу з питань пробації порушник не з'явився, про причини неявки не повідомив.
У відповідності до п. 13.10 Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, 07.10.2021 року ОСОБА_1 був надісланий повторний виклик про необхідність явки 13.10.2021 року, однак за викликом порушник до уповноваженого органу з питань пробації знову не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Згідно п. 13.10 Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, якщо порушник не з'явився за викликом до уповноваженого органу з питань пробації після двох викликів, уповноважений орган з питань пробації надсилає запит до відповідного органу реєстрації або органу державної виконавчої служби, або органу поліції з метою з'ясування факту проживання (перебування) порушника за вказаним у постанові суду місцем проживання.
18.10.2021 року був здійснений вихід за адресою, зазначеною, як місце проживання порушника: АДРЕСА_1 . У зв'язку з відсутністю господарів будинку, правопорушнику було залишено виклик з метою явки до уповноваженого органу з питань пробації на 19.10.2021 року.
20.10.2021 року з метою встановлення можливого місця проживання порушника був здійснений вихід за адресою місця реєстрації правопорушника, а саме: АДРЕСА_2 , однак господарів вдома не було. В ході спілкування з мешканцями даного під'їзду було встановлено, що ОСОБА_1 вони добре знають, однак він за даною адресою не проживає більше трьох років, де він може мешкати на даний час їм не відомо, в квартирі АДРЕСА_3 на даний час мешкає його брат, однак зі слів сусідів з братом він відносин не підтримує.
26.10.2021 року був здійснений повторний вихід за адресою: АДРЕСА_1 . В ході бесіди з головою квартального комітету № 123 було встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_1 не проживає і ніколи не проживав.
06.12.2021 року з телефонної розмови з головою правління ОСББ «Кристал-9» ОСОБА_2 було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3 , рідний брат правопорушника. ОСОБА_1 за даною адресою не мешкає приблизно 3 роки, лише прописаний, де може мешкати правопорушник, ОСОБА_2 невідомо.
Відповідно до інформації ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Молочна, 31, правопорушник не мешкає.
За повідомленням Шевченківського РВ ДРАЦС від 15.02.2022 року встановлено, що перевіркою наявності актових записів про смерть, зміну імені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.
За інформацією ДРП ЗМР, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
05.07.2022 року до відділу пробації з Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі надійшло повідомлення про те, що в матеріалах виконавчого провадження місцем проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , інших даних щодо місцезнаходження боржника невідомо. ОСОБА_1 у трудових відносинах не перебуває, кордон України не перетинав.
Відповідно до інформації з медичних закладів, ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», місце перебування ОСОБА_1 не встановлено.
08.02.2023 року представниками органу пробації був здійснений вихід на адресу мешкання порушника: АДРЕСА_1 та за результатами виходу ОСОБА_1 був ознайомлений з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
15.05.2023 року органу пробації стало відомо, що порушник з січня-лютого 2023 року перебуває на військовій службі за мобілізацією. Згідно повідомлення ВЧ НОМЕР_1 від 06.07.2023 року, на підставі наказу по стройовій частині від 30.05.2023 року №150 переведений для подальшого проходження служби на посаду головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому уповноваженим органом з питань пробації були направлені запити до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) та Шевченківського відділу ДРАЦС ПМУ МЮ (м. Одеса) та станом на 17.01.2024 року відповіді на адресу Шевченківського РВ з питань пробації не надходили.
01.05.2024 року надійшло повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з яким ОСОБА_1 проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На неодноразові запити до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) з метою отримання додаткової інформації щодо погашення заборгованості по аліментам, відповіді не надходили.
Враховуючи обставини, що унеможливлюють виконання постанови суду, Шевченківський РВ ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області просить про вирішення питання, пов'язаного з подальшим виконанням постанови суду про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 шляхом звільнення його від відбування даного стягнення на підставі закінчення строку давності виконання.
Натомість в поданні не зазначено, в який саме спосіб та яке саме питання ініціатор подання пропонує вирішити суду та, на якій підставі, передбаченій чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу про адміністративні правопорушення та інших законів України.
Згідно зі ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Положеннями КУпАП передбачено, що орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, може припинити її виконання, при цьому звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення не передбачено.
В силу вимог ст. 302 КУпАП за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 ст. 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.
Так, відповідно до пунктів 5, 6 та 9 ст.247КУпАП орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання, у разі: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо застосування ст. 80 КК України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищезазначене, окремі суди (судді) вважають за можливе до правовідносин, які виникли, застосовувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків.
Згідно зі ст. 303 КУпАП не підлягають виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення, якщо їх не звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення.
Стаття 80 КК України (за аналогією) передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Особа, на яку накладено адміністративне стягнення певного виду не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником адміністративні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання постанови про накладення стягнення.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного стягнення зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання, тобто невиконання постанови суду сталося не з його вини.
За таких обставин, застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 був визнаний за постановою суду від 17.09.2021 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк сто двадцять годин.
З даних АСДС «Д-3» вказана постанова набрала законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що постанова суду була вчасно направлена для виконання, тобто звернута до виконання у передбачений чинним законодавством строк, та в лютому 2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт в установленому порядку.
На підставі п.13.13. «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт» затвердженого наказом МЮУ № 474/5 від 19.03.2013 року, якщо після встановлення місця проживання порушника з'ясовано, що він за цим місцем не проживає, місце перебування його невідоме та наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду (судді), уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови. Порядком не передбачено проведення розшуку осіб, до яких застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно-корисних робіт місцеперебування яких невідоме, однак і не заборонено вживати додаткові заходи, спрямовані на встановлення їх місця проживання. Працівникам уповноважених органів з питань пробації, з метою отримання необхідної інформації про можливе місце перебування порушника можуть проводити додаткові заходи.
Наразі ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк сто двадцять годин не виконав, що може свідчити про ухилення або злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 325-4 КУпАП у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.
Подання та матеріали особистої справи №18/2021 не містять відомостей, що органом пробації вживалися передбачені ст. 325-4 КУпАП заходи, тому вирішувати питання звільнення особи від відбування адміністративного стягнення наразі є передчасним.
Викладені у поданні доводи щодо неодноразового звернення органу пробації до суду з поданнями про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови, які були повернуті судом без вирішення по суті, а також у зв'язку з відмовою у їх задоволенні, не є правовою підставою для звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, а матеріали особової справи підлягають поверненню до органу пробації для подальшого виконання постанови суду.
Керуючись ст. 304, 321-4 КУпАП, -
Подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про вирішення питання пов'язаного з подальшим виконанням постанови суду про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.С. Звєздова