46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
09 січня 2025 року м.ТернопільСправа № 921/397/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.
розглянув у судовому засіданні
заяву без номера від 13.08.2024 (вх.№6533 від 16.08.2024) Акціонерного товариства "Універсал Банк", м.Київ
про визнання грошових вимог
до боржника фізичної особи (має статус фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 , м.Тернопіль
у справі
про неплатоспроможність
за участю представників:
кредитора: Пампура Д.М., юрисконсульт, довіреність №62-ЮД1 від 02.04.2024;
боржника: не з'явився;
керуючого реструктуризацією боргів боржника: Шимечко А.Я., Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №738 від 08.04.2013.
Обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16 липня 2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (має статус фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 від 16.04.1996, виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , має статус фізичної особи-підприємця; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №738 від 08.04.2013).
Попереднє судове засідання у справі призначено на 10.09.2024, котре на підставі ухвали від 16.08.2024 перенесено на 08.10.2024 (ухвала від 16.08.2024), в якому оголошувалася перерва до 29.10.2024, 26.11.2024, а згодом засідання відкладалося на 17.12.2024 та на 09.01.2025.
Відповідно до ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
16.07.2024 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено оголошення №73627 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Зміст поданої заяви.
13.08.2024 (згідно з накладною оператора поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення №0408200975870) від АТ “Універсал Банк» надійшла до суду заява без номера від 13.08.2024 (вх.№6533 від 16.08.2024) про визнання грошових вимог до боржника на суму 1564641,46 грн, з яких вимоги на суму 1 265 800,00 грн, що є вартістю переданого в іпотеку Банку майна боржника визнати як забезпечені, а вимоги на суму 298 841,46грн по залишку заборгованості, яка перевищує вартість предмету іпотеки - визнати конкурсним кредитором.
Кредитором, згідно поданого розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 16.07.2024, визначено загальний розмір заборгованості в сумі 38152,03 доларів СІІІА, що еквівалентно 1564641,46грн, з яких 16213,20 доларів США простроченої заборгованості по кредиту, 7798,82 доларів США відсотків та 14140,01 доларів США нарахованих підвищених відсотків.
Заявлені грошові вимоги обґрунтовуються умовами кредитного договору №022-2914/840-0147 від 27.12.2007, зобов'язання за яким боржником не виконано. Вказує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2015 у справі №607/10954/15-ц, залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 03.03.2016, стягнуто солідарно з боржника та поручителя на користь АТ “Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 27.12.2007 №022-2914/840-0147 в розмірі 22 052,19 доларів США. Дане судове рішення виконано частково і станом на 16.07.2024 залишок заборгованості по кредиту згідно рішення суду становить 17499,28 доларів США.
Посилаючись на Висновок про вартість майна, складений ТОВ “Агентство незалежної оцінки “Ваш Експерт», Банк вказує, що вартість переданого в забезпечення виконання кредитного договору від 27.12.2007 № 022-2914/840-0147 в іпотеку майна (двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,6м2, житловою площею 28,8м2) станом на 29.07.2024 складає 30 800,00 доларів CШA, що еквівалентно 1 265 800,00 грн, тому просив визнати заявлені кредиторські вимоги на вказану суму як забезпечені.
Додатково у заяві без номера від 01.10.2024 (вх.№7599 від 03.10.2024) про усунення недоліків та у поясненнях кредитором визначено еквівалент заборгованості боржника за кредитним договором від 27.12.2007 № 022-2914/840-0147 станом на 13.08.2024 (дата звернення з заявою про визнання грошових вимог кредитора до суду) в розмірі 1 575 030,25грн, в тому числі: 16 213,20 доларів США, що еквівалентно 669 329,54грн, - прострочена заборгованість по кредиту; 7 798,82 доларів США, що еквівалентно 321 958,69грн, - відсотки; 14 140,01 доларів США, що еквівалентно 583 7 42,03грн, - підвищені відсотки. Відтак, Банк просив визнати його забезпеченим кредитором в частині вартості предмету іпотеки на суму 1 265 800,00грн, а на залишок заборгованості - 309 230,25грн (сума, що перевищує вартість предмету іпотеки) визнати конкурсним кредитором.
Грошові вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви без номеру від 01.10.2024 (вх.№7599).
26.11.2024 керуючим реструктуризацією боргів боржника через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано повідомлення про результати розгляду вимог кредитора без номера від 26.11.2024 (вх.№9056), за змістом якого грошові вимоги Банку визнаються частково, на суму 17499,28доларів США, що станом на 13.08.2024 еквівалентно 722 422,78грн. При цьому керуючим реструктуризацією зазначено, що оскільки АТ «Універсал Банк» пред'явлено позов про солідарне стягнення з позичальника - ОСОБА_1 та поручителя - ОСОБА_2 боргу за кредитом, котрий включав вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором від 27.12.2007 №022-2914/840-0147, і це підтверджено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2015 у справі №607/10954/15-ц, яким позов задоволено повністю, тому вважає, що кредитор втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами. З урахуванням цього, на думку керуючого реструктуризацією боргів боржника, правомірними є грошові вимоги кредитора на суму 17499,28 доларів США, що еквівалентно 722 422,78грн, тобто в розмірі заборгованості, стягнутої за судовим рішенням (з урахуванням його часткового виконання).
16.12.2024 кредитором через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано заперечення на повідомлення арбітражного керуючого (вх.№9654 від 17.12.2024), у якому, спираючись на умови пункту 1.1.1 кредитного договору від 27.12.2007, зазначено про те, що сторонами узгоджено розмір підвищених відсотків (37,25% річних), які підлягають сплаті боржником відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Тому, Банк вважає правомірними та обґрунтованими відсотки, які нараховані боржнику після пред'явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за ним, оскільки такі нараховано відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, передбаченому договором.
Боржник та його представник в судове засідання не з'явилися, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
В судовому засіданні представник кредитора та керуючий реструктуризацією боргів боржника підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті заявлених грошових вимог до боржника.
Розглянувши заяву про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника та документи, додані на їх обґрунтування, заслухавши думку присутніх учасників справи, судом встановлено наступне.
За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
АТ “Універсал Банк» звернулося 13.08.2024 із заявою про визнання його забезпеченим кредитором щодо боржника на суму 1 265 800,00грн, що є вартістю переданого в іпотеку Банку майна боржника, та про визнання конкурсним кредитором на суму 309 230,25грн заборгованості по кредиту, що складає понад вартість предмету іпотеки (з урахуванням визначеного гривневого еквіваленту заборгованості відповідно до частини 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Судом встановлено, що заява АТ “Універсал Банк» подана в межах строку, визначеного статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Обґрунтовуючи заявлені грошові вимоги до боржника кредитор зазначає, що АТ «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» та Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний». Рішенням загальних зборів акціонерів від 27.08.2007 ВАТ «Банк Універсальний» перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк»; рішенням загальних зборів акціонерів від 22.06.2009 ВАТ «Універсал Банк» перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»; рішенням загальних зборів акціонерів від 31.10.2018 ПАТ «Універсал Банк» було перейменовано в Акціонерне товариство «Універсал Банк».
Згідно вимог статей 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер, зміст та розмір.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
27.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» як Кредитором, правонаступником якого є кредитор - Акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_1 як Позичальником, укладено кредитний договір №022-2914/840-0147 (далі - договір), у відповідності до якого Банк надав, а Позичальник отримав кредит в розмірі 35 000 доларів США з терміном повернення до 10.12.2021 з відсотковою ставкою 12,45 % річних з метою придбання двокімнатної квартири, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,6м2. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 176 750 грн за курсом Національного банку України на день укладення цього договору. При цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише у разі, якщо сума кредиту виражена в іноземній валюті. Cторони погодили, що розмір базової відсоткової ставки може змінюватися згідно умов цього договору (п.1.1, 1.3 договору).
Згідно п. 2.4 кредитного договору погашення заборгованості по кредиту здійснюється щомісячними платежами відповідно до Графіку платежів встановленому в Додатку №2, що є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.1.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується підвищена процентна ставка в розмірі 37,35 % річних. Розмір підвищеної відсоткової ставки за користування кредитом понад встановлений цим договором термін, сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника. Під терміном "прострочена сума основного боргу" сторони розуміють суму кредиту, що надана Постачальнику за договором та станом на певну дату не повернена останнім у терміни її погашення згідно умов договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору кредитування за цим договором становить період з дати надання Кредитором кредиту Позичальнику по 10 грудня 2021 року включно, що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту. Строки та терміни надання та погашення кредиту визначаються умовами цього договору.
Пунктом 5.2.5. кредитного договору встановлено, що «у випадку прострочення сплати чергових платежів за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 місяці, Кредитор зобов'язаний направити на адресу Позичальника повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) Позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 31 календарний день з дати відправлення Кредитором Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту».
Згідно з пунктом 3.2 договору, забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій є: іпотека нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 (предмет іпотеки); порука фізичної особи ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених законодавством України та цим договором.
Договір набрав чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань за цим договором (пункт 9.1 договору ).
ВАТ «Банк Універсальний» свої зобов'язання за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007 виконав та на підставі меморіального ордеру №0222914USD000130 надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 35 000 доларів США.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2007 року, укладеного з ОСОБА_3 як Продавцем, ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,6м2, житловою площею 28м2 , за ціною 292 577 грн.
Цього ж дня, 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" як Іпотекодержателем та ОСОБА_1 як Іпотекодавцем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. за реєстровим №5010 (далі - договір іпотеки), відповідно до якого Іпотекодавець передав в іпотеку двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,6м2, житловою площею 28,8 м2, яка належить Іпотекодавцю на праві власності, яке виникло після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири і його реєстрації в Державному реєстрі правочинів (пункт 1.1 договори іпотеки)
У пункті 1.2 договору іпотеки сторонами визначено ринкову вартість предмету іпотеки згідно з звітом незалежного суб'єкта оціночної діяльності в розмірі 292 577 грн.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за основним договором, що обумовлює основне зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
У разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за основним договором, що обумовлює основне зобов'язання, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги, - звернути стягнення на предмети іпотеки (пункт 2.1.2 договору іпотеки).
Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадку та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема у разі порушення будь якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором та/або будь якого зобов'язання Іпотекодавця за цим договором та/або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця та/або Боржника або визнання його банкрутом (у разі, якщо Іпотекодавець та/або Боржник є юридичною особою) та/або у разі ліквідації Іпотекодавця та/або Боржника у разі, якщо Іпотекодавець та/або Боржник є юридичною особою, та/або в інших випадках відповідно до законодавства України.
Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 4.2 договору іпотеки).
Згідно з пунктом 4.3 договору іпотеки, у випадках порушення Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором та/або боржником будь якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або Боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку".
У разі невиконання Іпотекодавцем та/або боржником вимог, зазначених у повідомленні, про яке йдеться в пункті 4.3 договору, Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.4 договори іпотеки).
Також, згідно договору поруки №022-2914/840-0147-Р укладеного 27.12.2007 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , остання взяла на себе обов'язок солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, передбачених кредитним договором №022-2914/840-0147.
Дані обставини встановлені у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2015 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/53671611), котре залишене без змін згідно постанови Тернопільського апеляційного суду від 03.03.2016 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/56356002) та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.06.2016 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/58177804) у справі №607/10954/15-ц, яким стягнуто солідарно з позичальника - ОСОБА_1 та поручителя - ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк» 22 052,19 доларів США заборгованості за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007 та 3654,00 грн судового збору.
Тернопільським міськрайонним судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконав умови кредитного договору по сплаті кредиту та відсотків, внаслідок чого станом на 14.05.2015 допустив заборгованість за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007 в розмірі 22 052,19 доларів США, з яких 2 291,63 доларів США простроченої заборгованість по кредиту, 16 458, 63 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту, 2 995,49 доларів США відсотків та 306,44 доларів США підвищених відсотків.
Прострочення позичальника та поручителя за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007 року виникло у 2014 році.
23.10.2014 Банком надіслано Позичальнику та Поручителю вимоги про погашення заборгованості та попереджено про дострокове стягнення боргу в повному обсязі, які залишилися без належного реагування. З цих підстав суд дійшов висновку, що Банк вправі вимагати повернення кредиту достроково та сплати належних відсотків за користування кредитом на підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України шляхом солідарного стягнення боргу з Позичальника та Поручителя.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з примусового виконання рішення від 17.11.2015, Тернопільським міським відділом ДВС на електронному аукціоні СЕТАМ відчужено належне ОСОБА_2 на праві власності майно: нежитлові приміщення корівника №2, загальною площею 805,0м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; приміщення корівника №3, загальною площею 734,3м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (Протоколи проведення електронних торгів №№296739, 296738 від 13.11.2017 та Акти проведення електронних торгів від 28.11.2017), відтак, на підставі заяви стягувача з цього майна знято арешт (ухвала від 08.02.2018 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/72215005).
Для підтвердження часткової сплати заборгованості за кредитним договором Банком надано виписки по рахунках ОСОБА_1 , а саме: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 .
Виконавче провадження з примусового виконання судового рішення від 17.11.2015 у справі №607/10954/15-ц перебуває на виконанні у приватного виконавця Мелиха А.І. (ВП №68135548 від 12.01.2022).
Як зазначає кредитор, залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007, стягнутої на підставі судового рішення від 17.11.2015 у справі №607/10954/15-ц, становить 17499,28 доларів США (довідка №5904 від 13.08.2024), що станом на 13.08.2024 еквівалентно 722 422,78грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 27.12.2007 року № 022-2914/840-0147, виконаного Банком (кредитором) за період з 28.07.2007 по 16.07.2024, заборгованість за кредитом складає 38 152,03 доларів США, що за офіційним курсом Нацбанку України станом на 13.08.2024 складає 1 575 030,25 грн, з яких: 16 213,20 доларів США, що еквівалентно 669 329,54грн, - прострочена заборгованість по кредиту; 7 798,82 доларів США, що еквівалентно 321 958,69грн, - відсотки; 14 140,01 доларів США, що еквівалентно 583 7 42,03грн, - підвищені відсотки.
Згідно Висновку про вартість майна, складеного 01.08.2024 ТОВ «Агентство незалежної оцінки «Ваш Експерт» на підставі замовлення №1102130 вартість переданого боржником в іпотеку майна (двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 42,6м2) становить 30 800,00 доларів США, що станом на дату складання Висновку еквівалентно 1 265 800,00 грн, тому Банк просив визнати його грошові вимоги відносно ОСОБА_1 на вказану суму як забезпечені.
Суд зазначає, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (справа "Совтрансавто-Холдінг" проти України" від 25.07.2002 ).
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №916/495/21, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18).
У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тому обставини, встановлені в рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 17.11.2015 у справі №607/10954/15-ц враховуються як преюдиційні при розгляді заяви кредитора - АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" щодо визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 . Заперечень щодо застосування преюдиції щодо вимог кредитора до боржника, які підтверджено даним судовим рішення ані керуючим реструктуризацією, ані представником ОСОБА_1 не заявлено, а навпаки обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням повністю визнаються.
Таким чином, грошові вимоги АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 в розмірі 22 052,19 доларів США (в тому числі 2 291,63 доларів США простроченої заборгованість по кредиту, 16 458, 63 долари США - сума дострокового стягнення кредиту, 2 995,49 доларів США відсотків та 306,44 доларів США) є підтвердженими як і обставини звернення Банку до Позичальника та Поручителя з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.
Як вже зазначалося, за доводами кредитора залишок заборгованості ОСОБА_1 , що стягнуто в судовому порядку у справі №607/10954/15-ц, становить 17499,28 доларів США. Цей розмір заборгованості не заперечується учасниками справи.
Відповідно до ч.2 ст.45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Таким чином, грошові вимоги кредитора - АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" до боржника, що підтверджені судовим рішенням становлять в гривневому еквіваленті станом на 13.08.2024 (дата подання заяви з грошовими вимогами) 722 422,78грн.
Надаючи правову оцінку вимогам АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" щодо визнання грошових вимог в частині відсотків, нарахованих після пред'явлення Банком вимог до Боржника та Поручителя за кредитним договором та договором поруки про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості, суд враховує, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд, в силу вимог ст.1 КУзПБ, має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому: заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги; проте обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18); у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18); на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15); надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Підставою виникнення грошових вимог Банком визначено умови кредитного договору, договору іпотеки від 27.12.2007.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося у зв'язку з невиконанням Позичальником та Поручителем грошових зобов'язань за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007, Банком 29.10.2014 направлено вимоги про дострокове погашення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитними коштами.
Матеріали справи свідчать про те, що боржником після пред'явлення кредитором письмової вимоги не сплачено прострочену заборгованість за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007.
Пунктом 1.2 кредитного договору визначено строк кредитування до 10.12.2021. Поряд з цим, Банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту та сплати всієї заборгованості за кредитним договором у зв'язку з порушенням його умов в частині повернення чергового щомісячного платежу.
Суд вважає, що такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Таким чином, право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося у зв'язку із достроковою вимогою про повернення кредиту, а тому після такої вимоги Банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим грошові вимоги про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих з 29.11.2014 є безпідставними.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, на яку також посилається кредитор, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України, сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Суд зазначає, що зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається; позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Щодо тверджень кредитора про нарахування підвищених відсотків, з посиланням на п.1.1.1 кредитного договору як міри відповідальності за неналежне виконання боржником договірних зобов'язань, то суд зазначає наступне.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору, на його вимогу, суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
У спірному випадку важливим є тлумачення умов договору, на якому ґрунтуються вимоги кредитора, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.
У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, суд надає оцінку змісту договірних відносин сторін, якими визначено нарахування процентів за користування кредитом та відповідальності за порушення строків повернення кредитних коштів.
Розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у пунктах 1.1 та 1.1.1 кредитного договору, зокрема базова відсоткова ставка - 12,45% та підвищена - 37,35%, яка застосовується за користування кредитними коштами понад встановлений строк або терміни погашення. Наведені пункти кредитного договору не містять посилань на ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування відсотків, в тому числі підвищених, за період прострочення визначено саме як плату за кредит, а не як відповідальність позичальника.
Також у розділі 6 кредитного договору, що має назву "Відповідальність сторін", сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених законодавством України та цим договором (п.6.1 кредитного договору), тобто жодних посилань на нарахування кредитором підвищених відсотків за порушення грошових зобов'язань в порядку ст. 625 ЦК України, його умови не містять.
Як вже зазначалося строк кредитування у спірних правовідносинах закінчився 29.11.2014.
При цьому під терміном "дата прострочення сплати суми основного бору" сторони розуміють перший календарний день, що слідує за кінцевою датою погашення щомісячного платежу, визначеного у Графіку погашення.
Таким чином, умови кредитного договору містять типові для кредитних договорів умови стосовно нарахування процентів за користування кредитними коштами до моменту повного повернення кредиту, не розрізняючи при цьому правомірне та неправомірне користування кредитними коштами, що суперечить висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 та ст. ст. 1048,1050 ЦК України щодо визначення строку кредитування.
Отже, із змісту наведених умов кредитного договору, аналіз яких здійснюється судом з урахуванням принципу contra proferentem, вбачається, що сторонами обумовлено застосування підвищеної відсоткової ставки в розмірі 37,35%, на прострочений щомісячний платіж в межах періоду кредитування. Зміст умов кредитного договору свідчить, що сторонами не погоджено відсоткової ставки, передбаченої ст.625 ЦК України.
Таким чином, кредитор з 29.11.2014 втратив право нараховувати, зокрема відсотки за користування кредитом, оскільки їх нарахування поза строком дії кредитного договору не передбачено.
Також, згідно наданого до заяви кредитором розрахунку судом станом на 07.08.2024 встановлено, що кредитором розрахунок заборгованості за відсотками здійснено за період з 14.05.2015 (до 13.05.2025 борг та нараховані відсотки стягнуті на підставі рішення суду у справі 607/10954/15-ц від 17.11.2015) по 29.02.2020 (включно).
Отже, за матеріалами даної справи проценти за підвищеною ставкою у розмірі 37,35% Банком нараховано після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та настання терміну прострочення, що й в силу положень ст. 1048 ЦК України, є неправомірним.
В свою чергу, слід зазначити що зміст та підстави заявлених кредиторських вимог, не містять посилань на ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування відсотків, як міри цивільної відповідальності.
Посилання кредитора на пункти кредитного договору як підставу для нарахування відсотків за користування кредитом у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, відхиляються господарським судом, оскільки зазначені пункти кредитного договору по-перше, не передбачають нарахування відсотків за порушення грошового зобов'язання; по-друге, такий розмір підвищених відсотків розміщено не у розділі 6 "відповідальність сторін", а у розділі І кредитного договору, що визначає предмет цього договору, тому твердження позивача, що вказані підвищені відсотки врегульовано умовами договору, тобто п. 1.1.1 договору, є недоведеними та необґрунтованими.
З урахуванням наведених норм матеріального права, висновків Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у правовідносинах з кредитування, де кредитором заявлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, а також нарахованих відсотків, беручи до уваги здійснений аналіз умов кредитного договору (розділу 1 та 6 договору), зміст розрахунку грошових вимог Банку до боржника у даній справі про неплатоспроможність, суд доходить висновку, що грошові вимоги АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" в частині відсотків, що нараховані після закінчення строку кредитування, тобто після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, є безпідставними, а тому такі вимоги відхиляються судом.
Крім того, з рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17.11.2015 у справі №607/10954/15-ц вбачається, що Банком 29.10.2014 відповідні вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором надсилалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і дана обставина не підлягає доведенню заново згідно ст.75 ГПК України.
Щодо статусу забезпеченого кредитора та розміру забезпечених вимог.
За змістом статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Згідно статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Як визначено статтею 574 Цивільного кодексу України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (стаття 576 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що між боржником - ОСОБА_4 як Іпотекодавцем та кредитором - АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" як Іпотекодержателем з метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №022-2914/840-0147 від 27.12.2007 щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісії, неустойки та інших штрафних санкцій та інших платежів, 27.12.2007 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку Банку двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,6 м2, житловою площею 28,8 м2.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а тому згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Судом встановлено, що основне зобов'язання боржника не є припиненим, а відтак і право іпотеки є чинним.
Згідно із частиною 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Аналогічні положення також передбачено частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку", в яких зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 589 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку").
У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодаводержателем (іпотекодержателем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абзац 5 статті 28 Закону України "Про заставу", абзац 3 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку").
Встановлено, що предмет іпотеки перебуває у власності боржника і його реалізація не проводилася.
Тож, оскільки не припинено основне зобов'язання та не закінчився строк дії зазначеного іпотечного договору, він є дійсним до теперішнього часу (не визнавався недійсним у судовому порядку), передане в іпотеку майно не знищено, Банк як іпотекодержатель не набув право власності на предмет іпотеки, та враховуючи, що не існує інших, передбачених Законом України "Про іпотеку", підстав для припинення іпотеки, то у спірних правовідносинах у цій справі іпотека не є припиненою.
Приписами статті 45 КУзПБ стосовно забезпечених кредиторів передбачено, що такі кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина восьма статті 45 КУзПБ).
Аналіз зазначених приписів дає підстави дійти висновку, що законодавець не встановив обов'язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.
Водночас, у разі подання такої заяви забезпеченим кредитором саме ухвала про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, є підставою для внесення остаточних відомостей щодо розміру цих вимог та предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів боржника, адже за змістом абзаців четвертого, п'ятого частини шостої статті 45 КУзПБ спеціальний закон, за загальним правилом, пов'язує внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів саме з ухвалою про визнання (повністю або частково) вимог кредиторів за результатами розгляду їх заяв.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.
Згідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Пунктом 1.2 договору іпотеки сторонами визначено ринкову вартість предмета іпотеки в розмірі 292 577 грн.
Таким чином, сторонами в договорі іпотеки (нерухомого майна - квартири) від 27.12.2007 визначено заставну вартість предмету іпотеки саме в розмірі 292 577 грн, у зв'язку з чим суд, при визначенні розміру вимог заставного кредитора виходить із погодженої сторонами в договорі суми.
Оскільки вартість предмету застави становить 292577грн, то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» є забезпеченими в частині вартості предмета застави.
Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 905/2028/18 від 17.06.2020.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Акціонерного товариства «Універсал Банк» кредитором боржника на суму 292 577грн як вимог, забезпечених заставою боржника.
Згідно ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, грошові вимоги кредитора - АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" відносно боржника є підтвердженими та обґрунтованими в розмірі 17499,28 доларів США, що станом на 13.08.2024 еквівалентно 722 422,78грн, з яких: грошові вимоги на суму 429 845,78грн підлягають включенню в Реєстр вимог кредиторів (черговість задоволення грошових вимог кредитора - друга), а грошові вимоги на суму 292 577 грн як забезпечені заставою підлягають внесенню окремо до Реєстру вимог кредиторів відповідно до статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Грошові вимоги кредитора на суму 852 607,47грн судом відхиляються за безпідставністю, оскільки спростовуються встановленими обставинами та умовами кредитного договору.
Згідно ч.2 ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника сплачено судовий збір в сумі 6056,00грн, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст. 42, 46, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
1. Заяву без номера від 13.08.2024 (вх.№6533 від 16.08.2024) Акціонерного товариства "Універсал Банк", м.Київ про визнання грошових вимог у справі №921/397/24 про неплатоспроможність фізичної особи (має статус фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 , м.Тернопіль, - задовольнити частково в розмірі 722 422,78грн.
2. Визнати грошові вимоги кредитора - Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (вул.Автозаводська, будинок 54/19, місто Київ, ідентифікаційний код 21133352) до боржника - фізичної особи (має статус фізичної особи-підприємця) Ковальчука Василя Григоровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 від 16.04.1996, виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на суму 429 845,78грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів; черговість задоволення грошових вимог кредитора - друга.
3. Окремо внести до Реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (вул.Автозаводська, будинок 54/19, місто Київ, ідентифікаційний код 21133352) в сумі 292 577грн як забезпечені іпотекою.
4. Заявлені грошові вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до боржника - фізичної особи (має статус фізичної особи-підприємця) Ковальчука Василя Григоровича на суму 852 607,47грн - відхилити.
5. Витрати на оплату судового бору в розмірі 6056грн 00коп. покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в строк та порядок, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвалу складено та підписано 14.01.2025.
Суддя Н.О. Андрусик