65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/384/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/384/24
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська область, місто Одеса, вулиця Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595);
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
про стягнення 31 016,68 грн.
1. Суть спору.
31.01.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№401/24) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача - ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 31 016,68 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем Договору оренди у новій редакції №3/60 від 18.02.2015 в частині повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору, в наслідок чого, на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 було відкрито провадження у справі №916/384/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.
19.02.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 6825/24).
27.02.2024 від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8062/24).
Ухвалою суду від 26.07.2024 було зупинено провадження у справі №916/384/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/14706/22, а також зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи №910/14706/22.
Як встановлено судом, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/14706/22 було ухвалено постанову від 16.08.2024.
Ухвалою Господарського суду від 17.10.2024 булу поновлено провадження у справі №916/384/24, ухвалу було надіслано учасникам справи до електронного кабінету.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Фізичній особі-підприємцю Файзутдінову Віктору Наільєвичу (далі - Орендар) згідно з договору оренди від 18.02.2015 у новій редакції №3/60, укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 38,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23.
09.07.2015 року між сторонами за взаємною згодою було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої доповнено Договір пунктом 4.2 «Права і обов'язки Орендаря» п.п. «н», згідно якого Орендарю необхідно створити для осіб з обмеженими фізичними можливостями умови для безперешкодного доступу до об?єкта оренди».
20.04.2016 додатковим договором сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії договору до 20.04.2017 та розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць з 20.04.2016 у розмірі 1770,10 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).
Додатковим договором від 07.08.2017 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії договору до 07.07.2020 та розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць з 07.08.2017 у розмірі 2 116, 65 грн.
Позивача звертає увагу , що Постановою ПЗАГС від 08.09.2022 по справі 916/2985/21, було встановлено, що договір оренди від 18.02.2015 №3/60 припинив свою дію 07.07.2020.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2023 по справі №916/2110/23 було стягнено неустойку за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, за період з 08.07.2020 по 31.03.2023 у розмірі 200 504,83 грн.
11.07.2024 Приморським відділом ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), було виселено ФОП Файзутдінова В.Н. з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 38,5 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23.
Отже, на думку позивача, з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.04.2023 по 11.07.2023, яка складає 31016,68 грн.
3.2. Доводи Файзутдінова Віктора Наільєвича
Відповідач вважає позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що договір оренди приміщення закінчив свою дію 07.07.2020 року, отже нарахування пені можливе до 07.07.2021 року.
Крім того, відповідач вказує, що відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, отже беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов'язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання наявні підстави для зменшення суми пені.
4. Обставини справи, встановлені судом:
18.02.2015 між Фізичною особою-підприємцем Файзутдіновим Віктором Наільєвичем та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було укладено договір оренди № 3/60 у новій редакції від 18.02.2015 (Договір) згідно з яким Орендарю надано в строкове платне користування - нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 38,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23.
За умовами п. 2.1. Договору, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями та рішень Одеської міської та виконкому Одеської міської ради.
Відповідно до п. 2.4. Договору, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату, щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
У п. 4.1. Договору сторони погодили, що вказані у п. 1.1. приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно під розміщення майстерні з ремонту взуття.
За умовами п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Згідно п. 4.10. Договору, у випадку припинення дії цього Договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передавачі приміщення.
Відповідно до п. 7.11. Договору, його дія припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- продажу об'єкта оренди за участю Орендаря;
- загибелі об'єкта оренди;
- достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду;
- банкрутства або ліквідації Орендаря;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору (п. 7.17 Договору).
09.07.2015 року між сторонами за взаємною згодою було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої доповнено Договір пунктом 4.2 «Права і обов'язки Орендаря» п.п. «н), згідно якого Орендарю необхідно створити для осіб з обмеженими фізичними можливостями умови для безперешкодного доступу до об?єкта оренди».
Додатковим договором від 20.04.2016 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії договору до 20.04.2017 та розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць з 20.04.2016 у розмірі 1 770, 10 грн.
Додатковим договором від 07.08.2017 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії договору до 07.07.2020 та розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць з 07.08.2017 у розмірі 2 116, 65 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.02.2022 по справі №916/2985/21
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ФОП Файзутдінова Віктора Наільєвича про виселення, було відмовлено у задоволені позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 по справі №916/2985/21, апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2022 по справі №916/2985/21 - задоволено та постановлено виселити Фізичну особу-підприємця Файзутдінова Віктора Наільєвича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 38,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23.
Також, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 по справі 916/2985/21 судом встановлено, що договір оренди від 18.02.2015 №3/60 припинив свою дію 07.07.2020.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2023 по справі №916/2110/23
було стягнуто неустойку за прострочення виконання зобов?язань з повернення об?єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 08.07.2020 по 31.03.2023, яка склала 200 504,83 грн.
11.07.2023 Приморським відділом ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) виселено ФОП Файзутдінова В.Н. з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 38,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23.
Також судом було встановлено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ФОП Файзутдінов В.Н. припинив свою господарську діяльність 11.07.2023, про що в матеріалах справи наявний витяг.
5. Позиція суду.
За змістом статті 11 ЦК, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК).
Як встановлено судом, між Фізичною особою-підприємцем Файзутдіновим Віктором Наільєвичем та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради існували відносини з оренди комунального майна, що виникли на підставі договору оренди №3/60 від 18.02.2015.
Однак у зв'язку відсутністю своєчасного повернення позивачу орендованого майна після припинення договору, позивач звернувся із позовом щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати, що підлягає сплаті відповідачем як орендарем через прострочення виконання обов'язку з повернення позивачу орендованого майна після припинення договору оренди за період з 01.04.2023 по 11.07.2023.
Правовідносини оренди (найму) врегульовано положеннями глави 58 “Найм (оренда)» розділу ІІІ “Окремі види зобов'язань» книги п'ятої “Зобов'язальне право» ЦК, статей 283-291 Господарського кодексу України (далі - ГК).
Положеннями ч. 1 ст. 283 ГПК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
За змістом частини 1 та частини 4 статті 284 ГК, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У відповідності до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п. 7.11. Договору, також зазначено, що термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди.
Отже, під час розгляду справи у постанові Південно-західного апеляційного Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 по справі №916/2985/21, встановлено, що строк дії договору оренди №3/60 від 18.02.2015 припинив свою дію 07.07.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17).
У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином обставини щодо правовідносин оренди між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ОСОБА_1 , які встановлені постановою Південно-західного господарського апеляційного суду від 08.09.2022 по справі №916/2985/21 не підлягають доказуванню в даній справі та визнаються судом преюдиційним фактом.
Пунктом 4.7. Договору оренди визначено. що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2023 по справі №916/2110/23, було стягнено неустойку за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 08.07.2020 по 31.03.2023 складала 200 504,83 грн.
Отже, з огляду на встановлене судом порушення строків повернення майна, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, щодо стягнення із відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди .
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку неустойки, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради ФОП Файзутдінов В.Н. за період з 01.04.2023 по 29.02.2024 нараховано неустойку у розмірі подвійної плати на загальну суму 31 016,68 грн, що підлягає сплаті відповідачем як орендарем через прострочення виконання обов'язку з повернення позивачу орендованого майна після припинення договору оренди.
Між тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, за період з 01.04.2023 по 29.02.2024 у розмірі подвійної плати на загальну суму 31 016,68 грн, суд вважає його хибним, оскільки відповідача було висилено з нежитлового приміщення 11.07.2023, відповідно неустойка нараховується до 10.07.2023 (включно).
Так, за розрахунком суду розмір неустойки складає 30 715,16 грн, а саме:
ПеріодОрендна ставкаІндекс інфляціїВсьогоНеустойкасплачено
Квітень 20234534,96 1,0154602,98 9205,96
Травень 4602,98 1,0024612,199224,38
Червень4612,191,0054635,259270,50
Липень 10 дн.1495,21,0081507,163014,32
Всього 30 715,16
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню у сумі 30 715,16грн.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Між тим, суд вважає, що орендодавцем не дотримано принципу "належного урядування", згідно з яким на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04).
Суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 16.08.2024 по справі №910/14706/22 відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, та сформував правову позицію про те, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, за ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Оцінюючи можливість зменшення суми неустойки, суд враховує вищенаведені обставини щодо відсутності умислу відповідача, а також те, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної неустойки є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру неустойки до 15 000 грн.
Приймаючи до уваги зменшення розміру неустойки судом, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача відповідно до платіжної інструкції №799 від 25.12.2023.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595, р/р: Nє 398201720355239012083034299) неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 15 000/п'ятнадцять тисяч/ грн та витрати зі сплати судового збору 3028/три тисячі/двадцять вісім/ грн.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 14 січня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська