13.01.2025 Справа № 914/1169/24
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Керівника Червоноградської окружної прокуратури, м. Радехів Львівської обл., в інтересах держави в особі,
позивача:Радехівської міської ради, м. Радехів Львівської обл.,
до відповідача:Малого приватного підприємства Виробничо-Комерційної фірми «Гелікон», м. Львів,
про:- зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об'єктів самочинного будівництва; - розірвання договорів оренди; - зобов'язання повернути земельну ділянку.
За участю:
прокурора:Максимовська С. С.,
позивача:не з'явився,
відповідача:Мацепура В. С. - адвокат, Горний Я. М. - керівник.
Встановив.
На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться позов Керівника Червоноградської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача: Радехівської міської ради до відповідача: Малого приватного підприємства Виробничо-Комерційної фірми «Гелікон» про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об'єктів самочинного будівництва, розірвання договорів оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Детальний рух справи відображено у попередніх ухвалах та протоколах суду.
Ухвалою суду від 30.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2024.
13 серпня 2024 року адвокатом відповідача подано заяву про проведення врегулювання спору за участю судді (вх. № 3039/24), а також клопотання про зупинення розгляду справи у зв'язку з проведенням медіації (вх. № 3040/24).
У судове засідання 13.08.2024 з'явились адвокат відповідача та прокурор, яка заперечила проти задоволення вищезазначених заяви та клопотання відповідача. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заявлених адвокатом відповідача клопотання та оголосив перерву до 19.09.2024.
Ухвалою суду від 16.09.2024 призначено іншу дану судового засідання, а саме 23.09.2024, оскільки стало відомо, що суддя Трускавецький В. П. у період з 18.09.2024 до 20.09.2024 перебуватиме у відрядженні.
23 вересня 2024 року адвокатом відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації (вх. № 3522/24).
В подальшому, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.10.2024, до 04.11.2024 та до 18.11.2024.
Судове засідання 18.11.2024 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Трускавецького В. П. Ухвалою суду від 25.11.2024 судове засідання з розгляду справи призначено на 04.12.2024.
У судове засідання 04.12.2024 з'явились прокурор та представники відповідача. У даному засіданні розглядалось клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації (вх. № 3522/24 від 23.09.2024), яке мотивоване тим, що 20.09.2024 голові Радехівської ТГ від відповідача подано лист на отримання згоди на підготовку проекту мирової угоди, відтак можливе мирне врегулювання даного спору.
За змістом частини 7 статті 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про медіацію» медіація - позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про медіацію» медіація може бути проведена, в тому числі, під час судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про медіацію» унормовано, що медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації.
Участь у медіації є добровільним волевиявленням учасників медіації. Ніхто не може бути примушений до врегулювання конфлікту (спору) шляхом проведення медіації (частина 1 статті 5 Закону України «Про медіацію»).
Враховуючи, що на момент розгляду даного клопотання відсутня згода позивача на проведення медіації, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заявленого клопотання. За наслідками судового засідання оголошено перерву до 10.12.2024.
В подальшому перерва у судовому засіданні оголошувалась до 18.12.2024 та до 13.01.2025.
Прокурором 17.12.2024 та 08.01.2025 подано письмові поясненні (вх. № 30488/24 та вх. № 545/25 відповідно).
Відповідачем 18.12.2024 та 13.01.2025 також подано письмові пояснення (вх. № 30661/24 та вх. № 913/25, вх. № 921/25 відповідно).
У судове засідання 13.01.2025 з'явились прокурор та представники відповідача. При дослідженні доказів у справі учасниками справи надавались відповідні пояснення щодо змісту того чи іншого доказу та його значення для вирішення спору.
Відповідно частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є добросовісність та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина 5 статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Під добросовісністю у господарському процесі слід розуміти необхідність сумлінної та чесної поведінки учасників справи при виконанні своїх процесуальних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Згідно з пунктами 2 та 4 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані: 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Частиною 4 статті 74 ГПК України закріплено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що 01.06.2004 між Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області та МПП ВКФ «Гелікон» укладено договір оренди землі, яким надано в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення та ведення підсобного господарства (сінокосіння), яка знаходиться на землях запасу Синьківської сільської ради, загальною площею 30,9744 га, у тому числі 25,7609 га землі водного фонду, 5,2135 га - сіножаті. В подальшому, договір оренди землі від 01.06.2004, викладений в новій редакції від 23.11.2007.
Згідно з умовами вищевказаного Договору предметом Договору є земельна ділянка водного фонду, яка знаходиться на території Синьківської сільської ради. Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка для спортивно-любительського рибальства, загальною площею 30,9744 га, в тому числі 25,7609 га землі водного фонду, 5,2135 га сіножаті. Договір укладено строком на 20 років. Відповідно до договору відомості про наявність на вказаній земельній ділянці нерухомого майна станом на дату передачі в оренду земельної ділянки відсутні. Згідно з п. 16 Договору цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду. Згідно з п. 17 Договору забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Згідно з п. 19 Договору забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки.
Крім того, 27.02.2009 між Радехівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та МПП ВКФ «Гелікон» (Орендар) укладено договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення, згідно якого Орендар приймає у строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 25,7609 га, яке знаходиться на території Синьківської сільської ради. Відповідно до п. 1.1. такого Договору водний об'єкт передається в оренду для риборозведення та спортивно-любительського рибальства. Договір укладено строком на 24 роки (п. 10.1. Договору). Згідно з паспортом ставка площа дзеркала 25,76 га, джерело живлення - джерела, місцевий стік. Прибережна захисна смуга становить 25 метрів.
Прокурор стверджує, що відповідач в 25-метровій прибережній захисній смузі самочинно збудував два об'єкти нерухомості на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 4623984900:02:000:0002, яка для цієї мети йому в оренду не надавалася, чим порушив вимоги ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України та пунктів 17, 19, 30 Договору оренди земельної ділянки.
Відтак, прокурор просить суд:
- зобов'язати МПП ВКФ «Гелікон» звільнити земельну ділянку від самовільно зведених споруд та привести її у первинний стан шляхом знесення за власний рахунок об'єктів самочинного будівництва, а саме: нежитлової будівлі, площею основи 53,5 кв.м та нежитлової будівлі, площею основи 96,05 кв.м, що розташовані за адресою: Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Синьків, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002;
- розірвати Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623984900:02:000:0002 від 01.06.2004, в редакції від 23.11.2007, із змінами, внесеними 12.12.2008;
- розірвати Договір оренди водного об'єкта від 27.02.2009;
- зобов'язати МПП ВКФ «ГЕЛІКОН» повернути Радехівській міській територіальній громаді в особі Радехівської міської ради земельну ділянку загальною площею 30,9745 га кадастровий номер 4623984900:02:000:0002, яка знаходиться в с. Синьків
Червоноградського р-ну Львівської обл. та відноситься до земель водного фонду, з приведенням її у стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням
Відповідач заперечує проти задоволення заявленого позову, зазначаючи, зокрема, що спірні нежитлові будівлі, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 4623984900:02:000:0002 йому не належать та були самочинно збудованими невстановленими особами ще до укладення спірних договорі.
Суд звертає увагу, що для задоволення чи відмови у задоволенні позових вимог прокурора про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку від самовільно зведених споруд суттєвим є встановлення належності чи неналежності таких споруд до об'єктів нерухомого майна, а також час їх створення.
На підтвердження належності спірних споруд до об'єктів нерухомого майна, прокурором надано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 2219 від 21.11.2023 у межах кримінального провадження № 42023142150000012, яким встановлено належність спірних споруд до об'єктів капітального будівництва.
При дослідженні даного доказу у судовому засіданні встановлено, що такий документ подано суду не повністю (відсутні друга та третя сторінки).
Крім того, адвокат відповідача звертав увагу суду на тому, що з доданих документів не вбачається попередження судового експерта про відповідальність за надання за відомо неправдивого висновку.
Прокурор надала усні пояснення, що на другій сторінці висновку експерта міститься попередження судового експерта про відповідальність за надання за відомо неправдивого висновку, однак помилково така сторінка до матеріалів позовної заяви не долучена.
Також, адвокат відповідача зазначив, що як вбачається з першої сторінки описової частини, на вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлене таке питання: Чим являється розташований об'єкт, а саме нежитлова будівля для зберігання інвентаря та кормів для відгодівлі риби площею 279,8 кв.м., яка знаходиться на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 4623984900:02:000:0002 в межах прибережної захисної смуги водойми, що знаходиться в с. Синьків, Червоноградського (колишнього Радехівського) району та перебуває в оренді МПП «Гелікон»: тимчасовою спорудою чи об'єктом капітального будівництва?
Тобто експерту на дослідження надано лише один об'єкт дослідження - нежитлова будівля для зберігання інвентаря та кормів для відгодівлі риби площею 279,8 кв.м. Однак, експерт здійснював дослідження трьох будівель: перша будівля з площею основи 53,5 кв.м висотою 4,5 м розмірами 5,4 м х 9,9 м; друга будівля двох поверхова (другий поверх мансардний) з площею основи 96,05 кв.м розмірами 8,5 м х 11,3 м; третя будівля двох поверхова (другий поверх мансардний) з підвальним приміщенням, площа основи якого складає 184,8 кв. м. розмірами 10,1 м х 18,3 м. Оскільки експертиза призначалась лише для однієї будівлі - нежитлової будівлі для зберігання інвентаря та кормів для відгодівлі риби площею 279,8 кв.м, яка описана експертом, як третя будівля, то висновки даної експертизи щодо першої та другої будівлі є такими, що отриманий з порушенням закону.
Прокурором надано усні пояснення про те, що слідчим змінювався перелік питань, поставлених на вирішення експерта та об'єкти дослідження. Вказані обставини також відображені на другій сторінці висновку експерта, яка помилково не долучена до матеріалів позовної заяви.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, тощо (ч. 15 ГПК України).
Частиною 1 статті 100 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Беручи до уваги відсутність у суду, передбаченої законом можливості здійснювати дослідження доказів на стадії підготовчого провадження, враховуючи, що під час розгляду справи по суті виявлено, що поданий прокурором висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності з огляду на подання його суду в неповному обсязі, зважаючи, що у матеріалах справи відсутні інші докази, які підтверджують належність чи неналежність спірних будівель до об'єктів нерухомого майна, суд дійшов висновку у даному випадку повернутись до розгляду справи № 914/1169/24 у підготовче провадження, зважаючи на таке.
Право на справедливий суд встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
У рішенні у справі «Вержбицький проти Польщі» (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18 червня 2002, п. 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі «Домбо Бехер проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, п. 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.
Наведена практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.
На досягнення цієї мети спрямовані правила Господарського процесуального кодексу України, що регламентують позовне провадження, в тому числі правила здійснення та проведення підготовчого засідання у кожній судовій справі, яка розглядається у загальному позовному провадженні ураховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин.
У пункті 30 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: «Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя».
Частина перша статті 177 ГПК України передбачає, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Узагальнюючи вищенаведене, задля належного та повного виконання завдань підготовчого провадження, для справедливого та неупередженого вирішення спору, встановлення фактичних обставин справи, зважаючи, що даний випадок є винятковим і потребує вжиття процесуальних заходів, вчинення яких можливе лише у підготовчому провадженні, суд дійшов висновку про необхідність повернення у підготовче провадження та вирішення питання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Суд пропонує учасникам справи подати суду перелік питань, які, на їх думку, потребують вирішення в ході проведення такої експертизи.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 41, 46, 69, 74, 98, 100, 177, 182, 183, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернутися до розгляду справи № 914/1169/24 у підготовчому провадженні.
2. Призначити підготовче засідання на 03.02.2025 о 15:30 год. у приміщенні Господарського суду Львівської області (адреса: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-й поверх).
3. Явку учасників справи у наступне підготовче засідання визнати необов'язковою.
4. Запропонувати учасникам справи подати суду перелік питань, які, на їх думку, потребують вирішення в ході проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржено у порядку визначеному розділом IV Господарськиого процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 14.01.2025.
Суддя Трускавецький В.П.