Справа № 646/9612/24
№ провадження 1-кп/646/524/2025
15 січня 2025 року м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020000977 від 22.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України.
У засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2024 року відносно ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначеною сумою застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.11.2024 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 січня 2025 року включно.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч.3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд дійшов висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.
Суд, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, суд, продовжуючи ОСОБА_3 раніше обраний запобіжний захід, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, суд враховує, суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 в разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, та положення ч. 8 ст. 176 КПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою.
Так, суду стороною захисту не надано доказів щодо можливості обрання Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
Крім того, суд вважає, що згідно вимог ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, дійшов висновку, що на цей час не має підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.
Крім цього, суд не знаходить підстав для зменшення розміру застави, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_3 його процесуальних обов'язків у разі її внесення та відповідає тяжкості кримінального правопорушення у якому він обвинувачується.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 369, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання його під вартою на 60 днів, тобто до 15 березня 2025 року.
Строк дії ухвали - до 15 березня 2025 року включно.
Визначити суму застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки строком до 15 березня 2025 року: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з місця перебування (визначеного місця несення військової служби) без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця перебування у військовій частині; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення йому копії цього судового рішення.
Головуючий: ОСОБА_1