Рішення від 08.01.2025 по справі 902/1074/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

"08" січня 2025 р. Cправа № 902/1074/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Литвиненко О.Р.,

За участю представників:

позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом Горопашний І.В, довіреність №06/11-65 від 06.11.2023;

відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом Говдик Т.Я. виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за первісним позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, м. Київ, буд. 25, 01032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)

про: стягнення 165 048 289,82 грн

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)

до: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, м. Київ, буд. 25, 01032)

про тлумачення умов договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про стягнення 165 048 289,82 грн заборгованості, з якої 160 886 162,93 грн - основного боргу, 1 628 247,59 грн - 3% річних та 2 533 879,30 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, до якого відповідач приєднався заявою-приєднання від 26.10.2023 року, ідентифікатор договору №0153-02024-ПП дата акцептування 01.01.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 09.10.2024 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито провадження у справі №902/1074/24, за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 листопада 2024 року.

29.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява №13.1.13.6387 від 28.10.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення умов пункту 6.4. Договору до якого відповідач приєднався заявою-приєднання від 26.10.2023 року, ідентифікатор договору №0153-02024-ПП дата акцептування 01.01.2024.

Ухвалою суду від 06.11.2024 зустрічну позовну заяву №13.1.13.6387 від 28.10.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення умов договору об'єднано в одне провадження з первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про стягнення 165 048 289,82 грн заборгованості, з якої 160 886 162,93 грн - основного боргу, 1 628 247,59 грн - 3% річних та 2 533 879,30 грн - інфляційних втрат, для спільного розгляду.

06.11.2024 та 11.11.2024 до суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли відповідь на відзив та відзив на зустрічну позовну заяву.

На визначену судом дату в судове засідання 11.11.2024 з'явились представники сторін.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 09.12.2024.

29.11.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 160 886 162,93 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме його сплатою, на підтвердження чого надано копії чотирьох платіжних інструкцій.

06.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до суду надійшло клопотання про призначення експертизи, щодо правильності розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

На визначену судом дату в судове засідання 09.12.2024 з'явились представники сторін.

За наслідками судового засідання суд протокольними ухвалами відмовив в задоволенні клопотання первісного відповідача про призначення експертизи, продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та закрив підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи по суті на 08.01.2025.

08.01.2025 до суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 160 886 162,93 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору та повернення сплаченого судового збору в частині основного боргу.

На визначену судом дату в судове засідання 08.01.2025 з'явились представники сторін.

Представник первісного позивача підтримав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, решту вимог первісного позову просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник первісного відповідача в свою чергу заперечив щодо задоволення первісного позову та просив відмовити у його задоволенні, а зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п.10. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енгера Вінниця» ( первісний відповідач, в договорі Користувач) заявою-приєднання від 26.10.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір), розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 08.05.2019 № 0153-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.

Повідомленням № 01/56558 від 27.10.2023 про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії первісний позивач повідомив первісного відповідача про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Ідентифікатор договору № 0153-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024.

Відповідно до умов Договору цей договір про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою- приєднання, що є додатком 1 до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).

За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору (п. 2.1. Договору).

Планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті. Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги (п. 4.1. Договору).

Ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік (п. 4.3. Договору).

Для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги. Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП (п. 5.1.Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж -до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду. У разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу (п. 6.1.-6.3. Договору).

Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання- передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем (п. 6.4. Договору).

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої Послуги відображаються в Акті коригування (п. 6.5. Договору).

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача (п. 6.6. Договору).

Згідно з п. 7.1. та п. 9.3. Договору ОСП має право, зокрема, отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, а Користувач зобов'язаний, зокрема, здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання- передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (п. 10.3. Договору).

Будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством (п. 10.4. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (п. 14.1. Договору).

В матеріалах справи наявні Акти надання послуг, Акти коригування до актів надання послуг, Рахунки - фактури за період травень-серпень 2024 включно; Виписка по рахунку первісного відповідача щодо проведених оплат; вимога №01/43895 від 17.07.2024 та відповідь на вимогу №113-3833 від 22.07.2024.

Позиція сторін щодо первісного позову.

За доводами первісного позивача внаслідок невиконання первісним відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за Договором № 0153-02024-ПП від 01.01.2024 за період травень-серпень 2024 включно утворилась заборгованість у розмірі 160 886 162,93 грн., яка на момент подачі позову не була сплачена відповідачем. В зв'язку з існуванням заборгованості, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за Договором.

Дані обставини стали підставою звернення первісного позивача з позовом до суду з позовними вимогами про стягнення з первісного відповідача 160 886 162,93 грн - основного боргу, 1 628 247,59 грн - 3% річних та 2 533 879,30 грн - інфляційних втрат

У відзиві на позовну заяву первісний відповідач заперечує позовні вимоги зокрема зазначає, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують розмір грошових зобов'язань на кожну дату оплати згідно п. 6.2 Договору, а саме даних Адміністратора комерційного обліку за кожну відповідну декаду розрахункового періоду щодо обсягів відбору електричної енергії об'єктами/площадками комерційного обліку споживачів в розрізі кожного календарного дня. Крім того позивачем під час розрахунку інфляційних втрат не враховано, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця.

Первісний позивач, у відповіді на відзив, заперечує доводи відповідача наголошуючи на тому, що відповідно до п. 6.2 Договору Користувач здійснює 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду (з 1 по 10 число розрахункового місяця), 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в другій декаді розрахункового періоду (з 11 по 20 число розрахункового місяця), 3 платіж - до 08 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги наданої в третій декаді розрахункового періоду (з 21 по 30 число розрахункового місяця).

ТОВ "Енера Вінниця" жодних заперечень щодо отриманих рахунків по плановим платежам НЕК "Укренерго" не направляло. Перевірку у відповідності до п. 5.3 Договору згідно якого ТОВ "Енера Вінниця" має право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електроенергії спільно з представниками відповідних постачальників послуг комерційного обліку, ТОВ "Енера Вінниця" також не ініційовано. До НКРЕКП щодо незгоди з даними АКО за відповідні розрахункові періоди ТОВ "Енера Вінниця" також не зверталося.

Також, НЕК "Укренерго" звертає увагу на те, що ТОВ "Енера Вінниця" без будь-яких заперечень підписано акти приймання-передачі Послуги за період вказаний у позові і не оскаржено зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги.

Заперечує позивач і доводи відповідача щодо проведеного розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, наголошуючи на його відповідності ст. 625 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на відповідь на відзив ТОВ "Енера Вінниця" наголошує про те, що мова йде не про фактичний обсяг Послуги, який визначається на підставі актів приймання-передачі Послуги, які визначають Вартість наданої Послуги за розрахунковий період до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), а про планову вартість послуги, наданої по декадах розрахункових періодів, на які, НЕК "Укренерго" здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Процедура оскарження, яка визначена п. 6.5 Договору, на яку посилається НЕК "Укренерго", стосується саме акту приймання-передачі Послуги, а не рахунку.

Позиція сторін щодо зустрічного позову.

Зустрічний позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем виник спір у результаті різного трактування пункту 6.4 Договору.

Так, відповідно до п. 6.4 Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" зауважує, що в первісному позові Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" трактує п. 6.4 Договору, таким чином, що ТОВ "Енера Вінниця" має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги на підставі актів надання послуги та рахунків.

Втім, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" вважає, що здійснення оплати за надані послуги можливе лише на підставі актів приймання-передачі Послуги, оскільки буквальне розуміння пунктів, що потребують тлумачення, призводить до вимоги здійснення оплати Позивачем одночасно на підставі рахунків та актів надання послуг, що є неможливим, адже вони містять різні суми для оплати, при цьому рахунок не підтверджує здійснення господарської операції. Адже, саме акт надання послуг - необхідний первинний документ для підтвердження господарської операції. Він фіксує фактичний обсяг послуги, що був наданий у відповідному календарному місяці та містить вартість наданої Послуги за розрахунковий період, а рахунок містить остаточну суму оплати, як різницю між загальною вартістю послуги згідно акту надання послуг та частковою попередньою оплатою, здійсненою відповідно до умов договору. Крім того, в суму, вказану в рахунку, може бути включено переплату чи заборгованість Позивача за інші розрахункові періоди. Тобто, оплата згідно акту надання послуг та рахунку не може бути здійснена одночасно, так як в актах та рахунках містяться різні суми до оплати.

З огляду на викладене на переконання зустрічного позивача існує необхідність тлумачення умов пункту 6.4. Договору, так, як неоднакове розуміння та застосування вищевказаного пункту позивачем та відповідачем впливає, як на правильність розрахунку заборгованості та 3% річних, інфляційних втрат по первісному позову, так і на майбутні розрахунки між позивачем та відповідачем.

ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" заперечуючи доводи ТОВ "Енера Вінниця", у відзиві на зустрічну позовну заяву, серед іншого, зазначає, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Так, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує на ту обставину, що ТОВ "Енера Вінниця" зазначаючи про існування спору між сторонами, не надає жодного документального підтвердження існування даного спору, яким могли би бути наприклад відповідні звернення, листування ТОВ "Енера Вінниця" до НЕК "Укренерго", тощо.

Крім того НЕК "Укренерго" зауважує, що зазначення ТОВ "Енера Вінниця" в якості обґрунтування наявності "спору" того що ТОВ "Енера Вінниця" з позовних вимог первісного позову вбачає, що НЕК "Укренерго" трактує пункти таким чином, що ТОВ "Енера Вінниця" має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги на підставі актів надання послуги та рахунків. З наступним зазначенням власної позиції ТОВ "Енера Вінниця", що акт надання послуги фіксує фактичний обсяг послуги, що був наданий у відповідному календарному місяці та містить загальну вартість послуги - також не підтверджує наявності спору.

ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зауважує на тому, що тлумачення умов Договору, що виконується сторонами не відповідає судовій практиці, згідно якої тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене первісний позивач/зустрічний відповідач просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісного позову.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються Главою 63 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв'язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат. Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Оператор системи передачі (ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між первісним позивачем та первісним відповідачем на підставі Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024, який було укладено шляхом підписання первісним відповідачем заяви-приєднання, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є публічними договором приєднання. При цьому, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а отже зазначений договір відповідає вимогам чинного законодавства України та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання обома сторонами.

З матеріалів справи, судом встановлено, що за період травень-серпень 2024 включно первісний позивач надав первісному відповідачу, а останній прийняв послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 160 886 162,93 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі послуг та рахунки-фактури позивачем відповідно до пункт 6.4 Договору були направлені відповідачу в електронній формі з використанням електронного підпису.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що первісним позивачем на виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024 у період травень-серпень 2024 включно надано послуги первісному відповідачу, проте останнім належним чином свої зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг у розмірі 160 886 162,93 грн не виконано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонам.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б свідчили про оплату відповідачем наданих йому позивачем у період травень-серпень 2024 включно послуг у строки, визначені Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг з передачі електричної енергії за договором № 0153-02024-ПП від 01.01.2024 в період травень-серпень 2024 включно у розмірі 160 886 162,93 грн є доведеними та обґрунтованими.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату за надані послуги з передачі електричної енергії в заявленій первісним позивачем сумі 160 886 162,93 грн що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами поданих первісним відповідачем та підтверджено первісним позивачем в заяві про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих сторонами доказів сплати грошових коштів у розмірі 160 886 162,93 грн, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім суми основного боргу первісний позивач просить стягнути з первісного відповідача 1 628 247,59 грн - 3% річних та 2 533 879,30 грн - інфляційних втрат.

Щодо вимоги первісного позивача про стягнення з первісного відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи, що первісний відповідач допустив прострочення розрахунків з первісним позивачем за договором, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, первісним позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми % річних, інфляційних та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Перевіривши наданий первісним позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене первісний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 213 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки договір є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин) тлумаченню підлягають умови договору за правилами, встановленими статті 213 Цивільного кодексу України.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024-ПП від 01.01.2024 вже виконується сторонами, в тому числі, і пункт 6.4. який ТОВ "Енера Вінниця" просить суд розтлумачити.

За таких обставин, зважаючи на те, що тлумачення договору можливе до початку його виконання сторонами, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд звертає також увагу сторін на те, що відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи первісний позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 847 840,00 грн (1 059 800,00 грн - максимальна ставка судового збору за майнову вимогу Х 0,8 коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі) з ціни позову 165 048 289,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №АУ-7192 від 11.10.2024.

Водночас за заявою первісного позивача від 08.01.2025 судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення основного боргу в розмірі 160 886 162,93 грн.

Тому судом враховано положення норм чинного законодавства якими регулюється питання повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в разі закриття провадження у справі.

Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

В заяві про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, первісний позивач, поміж іншого, просить повернути сплачений судовий збір.

Оскільки за позовні вимоги про стягнення 1 628 247,59 грн - 3% річних та 2 533 879,30 грн - інфляційних втрат первісний позивач, відповідно до Закону України «Про судовий збір» мав сплатити 49 945,52 грн (4 162 126,89х1,5%х0,8 коефіцієнт) поверненню з бюджету підлягає судовий в розмірі 797 894,48 грн (847 840,00 - 49 945,52).

З огляду на викладене вище, судовий збір в сумі 797 894,48 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №АУ-7192 від 11.10.2024, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету за окремою ухвалою суду.

Таким чином, решта суми сплаченого первісним позивачем судового збору при поданні первісного позову до суду в розмірі 49 945,52 грн покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом в зв'язку з відмовою у його задоволенні залишаються за відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження за первісним позовом у частині стягнення 160 886 162,93 грн основного боргу закрити.

2. Первісний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 1 628 247,59 грн - 3% річних, 2 533 879,30 грн - інфляційних втрат та 49 945,52 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" судовий збір в розмірі 797 894,48 грн за відповідною ухвалою.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

7. Понесені позивачем за зустрічним позовом судові витрати залишити за останнім.

8. Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15 січня 2025 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

Попередній документ
124422303
Наступний документ
124422305
Інформація про рішення:
№ рішення: 124422304
№ справи: 902/1074/24
Дата рішення: 08.01.2025
Дата публікації: 16.01.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Вінницької області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (08.01.2025)
Дата надходження: 09.10.2024
Предмет позову: стягнення 165 048 289,82 грн
Розклад засідань:
11.11.2024 11:00 Господарський суд Вінницької області
09.12.2024 10:00 Господарський суд Вінницької області
08.01.2025 11:00 Господарський суд Вінницької області
19.03.2025 10:00 Північно-західний апеляційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
КРЕЙБУХ О Г
суддя-доповідач:
КРЕЙБУХ О Г
МАСЛІЙ І В
МАСЛІЙ І В
відповідач (боржник):
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера"
відповідач зустрічного позову:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
заявник:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера"
заявник апеляційної інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"
заявник зустрічного позову:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"
позивач (заявник):
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера"
представник відповідача:
Косунець Дмитро Володимирович
представник позивача:
Горопашний Ігор Вікторович
суддя-учасник колегії:
МИХАНЮК М В
ЮРЧУК М І