09.01.2025 м. Дніпро Справа № 912/6/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.05.2024 (суддя Кабакова В.Г.), повний текст рішення складено 13.05.2024 у справі № 912/6/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича, м. Гайворон, Голованівського району Кіровоградської області,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - 3 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, м. Вінниця
про стягнення 977467,84 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
30.12.2023 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 або позивач) до фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича (далі - ФОП Томашевський І.М. або відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за договорами підряду на загальну суму 977467,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами підряду, що полягають у безпідставному включенні (без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами) до вартості виконаних робіт адміністративних витрат та витрат на відрядження.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.05.2024 у справі № 912/6/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з ФОП Томашевського І.М. на користь ВЧ НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 951470,90 грн, а також 14272,06 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Томашевський І.М. оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить:
- скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.05.2024 в частині стягнення безпідставно набуті грошових коштів у сумі 951470,90 грн та стягнення 14272,06 грн судового збору;
- ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 в повному обсязі;
- здійснити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували неможливість перевірки витрат підрядника до підписання актів виконаних робіт;
- відповідно до цивільного законодавства, після виконання договору підряду зміна ціни не допускається. Витрати на відрядження працівників відповідача, які позивач намагається стягнути, є частиною витрат підрядника і не підлягають поверненню замовнику після підписання актів приймання робіт;
- апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти у сумі 951470,90 грн були безпідставно набуті. Кошти були отримані правомірно, як оплата за виконані роботи відповідно до укладених договорів підряду. Усі роботи виконано відповідно до умов договору, і замовник не заявив про відступи від умов договору до підписання актів приймання виконаних робіт. Факт підписання актів без зауважень і оплати послуг підтверджує відсутність порушень з боку відповідача;
- позивач не надав належних доказів, що б підтверджували правомірність заявлених вимог. Аудиторський звіт, долучений до матеріалів справи, є лише висновком органу, що провів перевірку, і не має обов'язкової сили для зміни чи припинення договірних зобов'язань сторін. Акт ревізії чи внутрішнього аудиту не є юридичною підставою для одностороннього розірвання або зміни умов договору, адже фіксує лише факт виявлення порушень і не має правових наслідків для договірних відносин між сторонами. Аудиторський звіт є рекомендаційним документом для органу, що його склав, і не впливає на виконання зобов'язань за договором підряду.
З огляду на вищезазначене, відсутність доказів про порушення умов договору та те, що акт внутрішнього аудиту не є підставою для зміни чи припинення договірних зобов'язань, відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову.
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законним та прийнятим у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.
Позивач і відповідач уклали ряд договорів підряду для виконання будівельних робіт на об'єкті, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідками КБ-3, які вказують на повне виконання робіт, що були оплачені відповідно до встановлених умов.
За рішенням № 6057/з від 23.04.2021 Міністра оборони України та розпорядженням № 234/1287 від 12.05.2021 директора Департаменту внутрішнього аудиту у період з 26.05.2021 по 05.08.2021 представниками Центрального територіального управління внутрішнього аудиту проведено перевірку законності та ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об'єктів Міністерства оборони України.
В аудиторському звіті № 234/3/29аз від 06.09.2021, складеному за результатами перевірки, встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, зокрема щодо ненадання підтверджуючих документів по витратах на відрядження та адміністративних витратах, що створює ризик незаконних видатків, а саме - відповідач не надав належних первинних документів, що підтверджують витрати на відрядження працівників, а також адміністративні витрати, що складають суму 977467,84 грн.
На думку позивача, суд першої інстанції правильно встановив, що витрати, які зазначені у актах приймання виконаних будівельних робіт, включають адміністративні витрати та витрати на відрядження без надання відповідних підтверджуючих бухгалтерських документів. Це є порушенням умов договору, що позбавляє відповідача права на стягнення цих сум.
Також позивач акцентує увагу колегії суддів на тому, що відповідно до статей 74-79 ГПК України, кожна сторона повинна надати достатні докази для підтвердження своїх вимог або заперечень. В даному випадку відповідач не надав належних доказів щодо підтвердження своїх витрат, що є порушенням процесуальних норм.
Оскільки відповідач не надав належних підтверджень витрат та не відповів на претензії позивача, а тому кошти в розмірі 951470,90 грн були безпідставно набуті відповідачем, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про їх стягнення на користь позивача згідно з нормами ст. 1212 ЦК України.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права і прийшов до обґрунтованого рішення. Тому, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Місцевим господарським судом встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ФОП Томашевський І.М. (підрядник) уклали низку договорів на виконання субпідрядних робіт з будівництва табірного містечка для розміщення бригади у польовому таборі НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (МЦПП) в с. Ульянівка (с. Михайлівка) Миколаївської області, а саме:
Договір підряду № 06/05/20 від 12.05.2020 - виконання робіт за проектною документацією, що стосуються казарми 3-2 в рамках будівництва табірного містечка (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 07/05/20 від 12.05.2020 - виконання робіт за проектною документацією щодо казарми 3-3 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 10/06/20 від 02.06.2020 - виконання робіт за проектною документацією щодо казарми 3-9 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 11/06/20 від 02.06.2020 - виконання робіт за проектною документацією щодо казарми 3-10 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 12/06/20 від 23.06.2020 - виконання робіт за проектною документацією щодо казарми 2-2 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 41/12/20 від 25.12.2020 - виконання додаткових робіт щодо казарми 2-2 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 43/12/20 від 25.12.2020 - виконання додаткових робіт щодо казарми 3-2 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 44/12/20 від 25.12.2020 - виконання додаткових робіт щодо казарми 3-3 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 50/12/20 від 25.12.2020 - виконання додаткових робіт щодо казарми 3-9 (код СРV: 45216200-6).
Договір підряду № 51/12/20 від 25.12.2020 - виконання додаткових робіт щодо казарми 3-10 (код СРV: 45216200-6).
Усі договори виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
У період з червня до грудня 2020 року підрядник виконав роботи на об'єкті та передав їх замовнику, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3.
Позивач стверджує, що виконані роботи за укладеними договорами оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками Управління Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт.
За рішенням № 6057/з від 23.04.2021 Міноборони України та розпорядженням № 234/1287 від 12.05.2021 директора Департаменту внутрішнього аудиту у період з 26 травня по 05 серпня 2021 року представниками Центрального територіального управління внутрішнього аудиту проведено перевірку законності та ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об'єктів Міністерства оборони України.
В аудиторському звіті № 234/3/29аз від 06.09.2021, складеному за результатами перевірки, встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, що створило ризик незаконних видатків.
У вказаному звіті зазначено, що роз'ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.06.2013 «Про визначення вартості будівельних робіт, що виконуються фізичною особою-підприємцем із залученням державних коштів», розміщеного на web-порталі уповноваженого органу minregion.gov.ua, визначено, що згідно ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законодавством або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996, норми якого поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Стаття 9 Закону № 966 встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В порушення ст. 51 ЦК України, ст. 2 та 9 Закону № 996, Національних положень (стандартів) Бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, Методичних рекомендацій, листа Мінрегіонбуду від 06.05.2010 № 2/12-20/4993, роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.06.2013 «Про визначення вартості будівельних робіт, що виконуються фізичною особою-підприємцем із залученням державних коштів», ФОП Томашевським І.М. не надано документів, що підтверджують ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат за актами КБ-2в документально.
Аудитом встановлено, що відповідно до наданих документів у підприємця відсутній апарат управління, планово-виробничо-технічні, заготівельні служби (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріальні базові склади тощо. А також, виявлено ризики у використанні бюджетних коштів внаслідок не підтвердження документально інших супутніх витрат (витрат на відрядження та адміністративних витрат) на загальну суму 977467,84 грн.
У зв'язку з зазначеним вище, позивач направив відповідачу лист № 5/140 від 23.09.2021 з проханням надати первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача. Проте, зазначений лист залишений відповідачем без відповіді.
25.08.2023 позивач направив відповідачу претензію № 7/10 від 24.08.2023 з вимогою надати відповідні первинні документи, які підтверджують адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників відповідача, у випадку їх відсутності - повернути кошти в сумі 977467,84 грн. Вказана претензія залишена без відповіді.
За доводами позивача, відповідач безпідставно (без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами) включив до вартості робіт адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників на загальну суму 977467,84 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та статтею 179 Господарського кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають на основі правочинів, тобто через укладення договорів. У даному випадку спір виник між сторонами через невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у рамках укладених з позивачем договорів підряду на виконання будівельних робіт, що полягає у внесенні до Актів виконаних будівельних робіт статей витрат на відрядження працівників та адміністративні витрати, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Згідно з нормами Цивільного кодексу України (ст. 525-526, 629, 837), договір є обов'язковим для виконання сторонами, і кожна з них повинна виконати свої зобов'язання згідно з договором та умовами, що в ньому визначені. У випадку будівельного підряду (ст. 875, 846, 853 ЦК України), замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу після її перевірки, а підрядник, у свою чергу, повинен забезпечити належне виконання робіт.
За умовами договору (п. 5.2.4.), підрядник з актами приймання виконаних будівельних робіт, зобов'язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).
З наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) вбачається, що до вартості робіт включено витрати на відрядження та адміністративні витрати.
Загальний розмір витрат за договорами наступний:
- Договір № 06/05/20 (казарма 3-2): адмін. витрати: 51960,00 грн;
- Договір № 07/05/20 (казарма 3-3): адмін. витрати: 43255,00 грн.
- Договір № 10/06/20 (казарма 3-9): адмін. витрати: 66527,00 грн.
- Договір № 11/06/20 (казарма 3-10): адмін. витрати: 57226,35 грн.
- Договір № 12/06/20 (казарма 2-2): інші супутні витрати (кошти на відрядження): 553594,00 грн. Адмін витрати: 39856,00 грн;
- Договір № 41/12/20 (казарма 2-2): Інші супутні витрати (кошти на відрядження): 13829,83 грн. Адмін витрати: 1004,64 грн;
- Договір № 43/12/20 (казарма 3-2): адмін. витрати: 321,12 грн.
- Договір № 44/12/20 (казарма 3-3): адмін. витрати: 370,91 грн.
-Договір № 50/12/20 (казарма 3-9): адмін. витрати: 937,44 грн.
- Договір № 51/12/20 (казарма 3-10): адмін. витрати: 321,12 грн.
Загальний підсумок витрат на відрядження та адміністративних витрат, з урахуванням включених 20 % ПДВ, становить:
- 680908,60 грн - витрат на відрядження;
- 270562,30 грн - адміністративних витрат.
Місцевим господарським судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів надання підрядником замовнику підтверджуючих бухгалтерських документів на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).
Відповідачем не доведено існування підтверджуючих бухгалтерських документів на інші витрати.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів ЦАГС погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на відрядження та адміністративні витрати в сумі 951470,90 грн з урахуванням податку безпідставно включені до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В).
Проте колегія суддів не погоджується з правовою підставою для стягнення заявленої позивачем суми в порядку ст. 1212 ЦК України оскільки для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
У даній справі, судом було встановлено, що грошові кошти позивач перераховував в якості оплати за виконані згідно договорів підряду роботи. В той же час, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Отже, на переконання колегії суддів ЦАГС, застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин нормативних приписів ст. 1212 ЦК України є помилковим.
Водночас, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, проте з застосуванням інших правих норм та нормативно-правової кваліфікації обставин справи.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 «правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Для стягнення збитків має існувати наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправна поведінка особи (боржника); 2) збитки, заподіяні такою особою; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного (господарського) правопорушення відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вина відповідача у цій справі полягає в його протиправній поведінці, що виражається в порушенні умов договору, невиконанні зобов'язань щодо оформлення та подання позивачу підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, а також в отриманні коштів без належного підтвердження виконання робіт або понесених витрати (зокрема на відрядження та адміністративні витрати). Це порушує умови договору, згідно з якими підрядник зобов'язаний не тільки виконати роботи, але й надати відповідні документи для підтвердження витрат і завершення виконаних робіт.
Отже, відповідач, включивши до вартості виконаних робіт витрати на відрядження та адміністративні витрати, не підтверджені первинними документами, отримавши кошти без належного підтвердження виконаних робіт та витрат, порушив умови договору, що призвело до збитків позивача у вигляді сплати коштів на відшкодування непідтверджених витрат, що були виплачені позивачем за рахунок коштів Державного бюджету.
Застосування судом першої інстанції ст. 1212 ЦК України замість ст. 224 ЦК України не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення щодо стягнення грошових коштів, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апелянта стосовно того, що відповідно до цивільного законодавства (ст. 632 ЦК), після виконання договору підряду зміна ціни не допускається, а витрати на відрядження працівників відповідача, які позивач намагається стягнути, є частиною витрат підрядника і не підлягають поверненню замовнику після підписання актів приймання робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку ціна договору лишається не змінною, а стягненню з відповідача підлягають набуті ним грошові кошти (в межах погодженої між сторонами ціни договору), які в порушення умов договору (п. 5.2.4.) з боку відповідача не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами (включені до актів виконаних будівельних робіт, як кошти витрачені на відрядження та адміністративні витрати відповідача).
Заперечення відповідача щодо того, що позивач не надав доказів, які б підтверджували неможливість перевірки витрат підрядника до підписання актів виконаних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки зобов'язання за договором (п. 5.2.4.) в частині оформлення первинної бухгалтерської документації є відмінним від процедури приймання виконаних будівельних робіт. Це питання належать до зобов'язань сторін за договором, які стосуються оформлення відповідної документації (наприклад, актів виконаних робіт і бухгалтерських документів) та не мають безпосереднього відношення до фактичного процесу приймання виконаних будівельних робіт, який зазвичай регулюється іншими положеннями договору.
У даному конкретному випадку у позивача відсутні будь-які заперечення до відповідача щодо якості та повноти виконаних будівельних робіт, проте під сумнів поставлено включені до актів виконаних будівельних робіт адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників, які не доведені з боку відповідача певними первинними документами, що призвело до необґрунтованих видатків з Державного бюджету на суму 951470,90 грн.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо того, що підписання позивачем актів виконаних робіт без зауважень та здійснення ним оплати послуг підтверджують відсутність порушень з боку відповідача, оскільки такі порушення були зафіксовані в Аудиторському звіті від 06.09.2021 № 234/3/29, складеному представниками Центрального територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
При цьому, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Аудиторський звіт, складений Міноборони України, не може бути використаний як підстава для виникнення господарсько-правових зобов'язань щодо повернення коштів. Це свідчить про те, що акт аудиту не має обов'язкової юридичної сили в контексті договору між сторонами. Проте його слід розцінювати як доказ наявності фінансових порушень у діяльності підприємства, у даному випадку, встановленого факту неналежного виконання обов'язків з ведення бухгалтерського обліку відповідачем, що, у свою чергу, призвело до негативних фінансових наслідків (збитків) для держави в особі Міністерства оборони України.
На думку колегії суддів ЦАГС, вищезазначене є визначальним для вирішення спору в даній справі. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його зміни або скасування.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою відповідач не довів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених вище, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
7. Розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача по даній справі - ФОП Томашевського Івана Михайловича.
Керуючись ст. ст. 129, 275 - 282 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Томашевського Івана Михайловича - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.05.2024 у справі № 912/6/24 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Томашевського Івана Михайловича.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.01.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов