15 січня 2025 року м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/1204/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (вх. №2134 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1204/24) (повний текст рішення складено 19.08.2024, колегія суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Хотенець П.В., суддя Прохоров С.А.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
до: Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева"
про: стягнення коштів, -
в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 239 668,73 грн, з яких 147 960, 00 грн - основний борг, 9 675, 16 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 45 448, 32 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 4 703,22 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 24 954,69 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 2 812, 30 грн - сума пені по сплаті 30%, 4115,04 грн - сума пені по сплаті 20% та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору та не сплатив за товар у повному обсязі, що призвело до прострочення виконання зобов'язання, а отже позивач просив стягнути суму основного боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пеню.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" грошові кошти у сумі 235 235,89 грн, з яких 147 960, 00 грн - основний борг, 9 675, 16 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 45 448, 32 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 4 703,22 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 20521,85 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 2812, 30 грн - сума пені по сплаті 30%, 4115,04 грн - сума пені по сплаті 20%, судовий збір у розмірі 3528,54 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн; в частині стягнення інфляційних втрат по сплаті 20% у розмірі 4432,84 грн відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови Договору та не сплатив 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару та 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкових накладних, виписаних за фактом поставки товару.
Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- позивачем не зареєстровано податкових накладних за господарськими операціями - поставками товару відповідно до видаткових накладних №РН-0000314 від 14.04.2020 та № ПЭ-0000513 від 30.06.2020, чим порушено умови Договору щодо реєстрації податкових накладних, а тому у відповідача не настав обов'язок щодо оплати товару на суму 147960,00 грн за поставкою;
- місцевий суд проігнорував доводи відповідача стосовно того, що податкова накладна №77 від 30.06.2020 має статус «Очікується реєстрація» у системі електронного адміністрування податків не може бути підставою для включення сум до податкового кредиту;
- позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних є похідними вимогами від настання обов'язку відповідача щодо оплати за поставлений товар, оскільки такий обов'язок не настав, то стягнення з відповідача зазначених нарахувань не відповідає чинному законодавству.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (вх. №2134 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1204/24); розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (вх. №2134 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1204/24) вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №5023/10655/11 (922/1204/24).
08.10.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О Малишева» без задоволення, судові витрати стягнути з апелянта.
В обґрунтуванні свого відзиву зазначає, що в специфікації №1 чітко визначено розмір ПДВ 49320,00 грн (така сума і становить розмір у грошовому виразі податкового кредиту відповідача, право на використання якого він отримає у зв'язку з реєстрацією позивачем видаткових накладних). Позивачем долучено до матеріалів справи в підтвердження реєстрації податкових накладних до договору поставки №312дп від 19.03.2020, їх складено і подано на реєстрацію. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних скарг на подані декларації, оскільки не звертався до податково органу із відповідними заявами відповідно до ст.201 ПК України. Стосовно податкової накладної №77 від 30.06.2020 зазначає, що її зареєстровано 10.08.2020, що відображено на самій податковій накладній у лівому нижньому куті.
14.10.2024 від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла відповідь на відзив, в якій апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив первинні документи, не перевірив дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції та не встановив зв'язок складених податкових накладних №33 від 14.04.2020 на суму 23040,00 грн і №77 від 30.06.2020 на суму 35256,00 грн із реальними фактами господарської діяльності. Також апелянт вказує, що позивачем не дотримано порядок складання розрахунків коригування до податкових накладних, які містять помилки або не відповідають реальним господарським операціям, адже, на думку апелянта, позивач намагався вийти на загальну суму ПДВ, передбачувану умовами Договору, а не положенням податкового законодавства.
21.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
25.10.2024 від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн.
28.10.2024 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.
21.11.2024 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв'язку з відпусткою судді Склярук О.І. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" був укладено Договір поставки №312дп від 19.03.2020 року (далі Договір).
У відповідності до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію, що має в обов'язковому порядку містити посилання на цей договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п.1.3. Договору, якість комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу-виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країні виробника товару.
Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.
Відповідно до п.2.1. Договору, ціна договору дорівнює загальній 295 920,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 49320,00 грн.
Згідно п.2.2. Договору, вартість окремих одиниць, та партії товару в цілому, визначена сторонами в специфікації або листах щодо такої партії товару, які складаються в порядку передбаченому п.1.2. цього договору, та включає вартість товару, пакування, маркування та інші видатки постачальника.
Відповідно до п.2.3. Договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.4 договору якщо його умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначено сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.
Відповідно до п.2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.
Згідно п.3.3. Договору, постачальник в строки, встановленні ПК України зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов'язань постачальника.
Відповідно п.3.5. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору, здійснення покупцем оплати за відповідну партію товару відтерміновується на строк належного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору.
Згідно п. 3.6. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.1., 3.4. цього договору, покупець, направивши письмове повідомлення постачальнику, має право утримати суму штрафних санкцій з грошових коштів, які належить до сплати постачальнику за товар, поставлений за Договором. Утримання суми штрафних санкцій відповідно до цього пункту не є притриманням в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.
Згідно п.4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов'язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.
Відповідно до п. 4.3. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару - видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.
Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.
Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов'язанням.
Відповідно до п.10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31 грудня 2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод ім В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію№1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року на загальну суму з ПДВ 295920,00 грн (ПДВ 49320,00 грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем було виписано рахунок-фактуру № 0000170 від 23 березня 2020 на загальну суму 295 920,00 грн з ПДВ на товар.
Позивач зазначає, що 26.03.2020 відповідачем на виконання умов Договору, було сплачено за реквізитами позивача передоплату у сумі 147 960,00 грн з ПДВ.
Зазначена передоплата підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 1685 від 26.03.2020 на суму 102 460, 00 грн; № 1686 від 26.03.2020 на суму 45500,00 грн.
Позивач вказує, що на виконання та у відповідності до умов Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року ТОВ "Промелектроніка" поставило відповідачу товар на загальну суму 295 920,00 грн.
В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяви наступні видаткові накладні:
- № РН-0000303 від 07 квітня 2020 року на загальну суму 62 016,00 грн з ПДВ;
- №РН-0000314 від 14 квітня 2020 року на загальну суму 106 944, 00 грн з ПДВ;
- № PH-0000324 від 22 квітня 2020 року на загальну суму 24 480, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000349 від 27 квітня 2020 року на загальну суму 4 848, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000366 від 04 травня 2020 року на загальну суму 8 640, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000396 від 15 травня 2020 року на загальну суму 12 960, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000500 від 23 червня 2020 року на загальну суму 7 200, 00 грн з ПДВ;
- №ПЭ-0000513 від 30 червня 2020 року на загальну суму 37 296, 00 грн з ПДВ;
- № 0000743 від 16 вересня 2020 на загальну суму 27 360,00 грн з ПДВ;
- № 0001063 від 09 грудня 2020 року на загальну суму 4 176,00 грн з ПДВ.
Крім того, позивач вказує, що останнім було виписано та направлено на реєстрацію за Договором поставки №312дп від 19.03.2020 року наступні податкові накладні:
1. № 113 від 26.03.2020, на загальну суму 147 960, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 19.12.2022 за № 9079982848;
2. № 33 від 14.04.2020, на загальну суму 23 040, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 29.04.2020 за № 9092729858;
3. № 48 від 22.04.2020, на загальну суму 24 480, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 21.09.2022 за № 9105673222;
4. № 74 від 27.04.2020 на загальну суму 4 848, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 06.10.2022 за № 9103553524;
5. № 4 від 04.05.2020 на загальну суму 8 640, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 06.10.2022 за №9116423309;
6. № 40 від 15.05.2020 на загальну суму 12 960, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 16.01.2023 за № 9117786390;
7. № 55 від 23.06.2020 на загальну суму 7 200, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 10.08.2022 за № 9193028614;
8. № 77 від 30.06.2020 на загальну суму 35 256, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 10.08.2020 за №9193052156;
9. № 46 від 16.09.2020 на загальну суму 27 360, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 09.10.2020 за №9258856619;
10. № 27 від 09.12.2020 на загальну суму 4 176, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 30.12.2020 за № 9351658588.
Стосовно складання податкових накладних №113, 33, 77 позивач додатково зазначає, що оскільки на дату отримання коштів 26.03.2020 (здійснена відповідачем передоплата) у позивача виникли податкові зобов'язання зі сплати ПДВ на суму отриманих коштів 147 960, 00 грн, позивачем, у зв'язку з настанням «Правила першої події» (п. 198.2 ПК України), було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 113 від 26.03.2020 на суму отриманої передоплати - 147 960,00 грн, яку було зареєстровано в ЄРПН 19.12.2022 за № 9079982848. Виходячи з того, що сума видаткової накладної № П3-0000303 від 07 квітня 2020 року становила 62 016, 00 грн, тобто меншу суму, ніж сума отриманої передоплати (147960, 00 грн), така операція з поставки товару не потребувала складання окремої податкової накладної, у зв'язку з тим, що таке податкове зобов'язання було повністю покрито податковою накладною № 113 від 26.03.2020.
Позивач стверджує, що станом на час подачу даного позову заборгованість за поставлений товар у розмірі 147 960, 00 грн відповідачем сплачена не була.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів у сумі 239 668,73 грн., з яких 147 960, 00 грн - основний борг, 9 675, 16 грн - сума 3% річних по сплаті 30%, 45 448, 32 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 30%, 4 703,22 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 24 954,69 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 2 812, 30 грн - сума пені по сплаті 30%, 4115,04 грн - сума пені по сплаті 20%.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року сторонами погоджено загальну вартість товару без ПДВ 246600,00 грн, ПДВ 49320,00 грн, усього з ПДВ 295920,00 грн.
Згідно умовам Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року сторонами погоджено умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.
Судом встановлено, що 26.03.2020 відповідачем на виконання та відповідно умов Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року, було сплачено за реквізитами позивача 50% від вартості товару - передоплату у сумі 147960,00 грн з ПДВ, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №1685 від 26.03.2020 на суму 102 460, 00 грн; № 1686 від 26.03.2020 на суму 45500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на суму 295 920,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № РН-0000303 від 07 квітня 2020 року на загальну суму 62 016,00 грн з ПДВ;
- №РН-0000314 від 14 квітня 2020 року на загальну суму 106 944, 00 грн з ПДВ
- № PH- 0000324 від 22 квітня 2020 року на загальну суму 24 480, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000349 від 27 квітня 2020 року на загальну суму 4 848, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000366 від 04 травня 2020 року на загальну суму 8 640, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000396 від 15 травня 2020 року на загальну суму 12 960, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000500 від 23 червня 2020 року на загальну суму 7 200, 00 грн з ПДВ;
- № ПЭ-0000513 від 30 червня 2020 року на загальну суму 37 296, 00 грн з ПДВ;
- № 0000743 від 16 вересня 2020 на загальну суму 27 360,00 грн з ПДВ;
- № 0001063 від 09 грудня 2020 року на загальну суму 4 176,00 грн з ПДВ.
Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.
Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені видаткові накладні підписані збоку позивача та відповідача без зауважень та скріплені печатками останніх.
Крім того, відповідачем не оспорюється факт поставки товару на загальну суму з ПДВ 295920,00 грн відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року відповідач повинен був сплатити 30% від вартості товару позивачу:
- за видатковою накладною № РН-0000303 від 07 квітня 2020 року на суму 18604,80 до 27.04.2020 включно;
- за видатковою накладною №РН-0000314 від 14 квітня 2020 року на суму 32083,20 грн. до 04.05.2020 включно;
- за видатковою накладною № PH-0000324 від 22 квітня 2020 року на суму 7344, 00 грн. до 12.05.2020 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000349 від 27 квітня 2020 року на суму 1454,40 грн. до 17.05.2020 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000366 від 04 травня 2020 року на суму 2592, 00 грн. до 24.05.2020 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000396 від 15 травня 2020 року на суму 3888, 00 грн. до 04.06.2020 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000500 від 23 червня 2020 року на суму 2160, 00 грн. до 13.07.2020 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000513 від 30 червня 2020 року на суму 11188,80 грн. до 20.07.2020 включно;
- за видатковою накладною № 0000743 від 16 вересня 2020 на загальну суму 8208,00 грн. до 06.10.2020 включно;
- за видатковою накладною № 0001063 від 09 грудня 2020 року на суму 1252,80 грн. до 29.12.2020 включно.
Крім того, судом встановлено, що позивачем на виконання Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року було виписано та направлено на реєстрацію наступні податкові накладні:
- № 113 від 26.03.2020 на загальну суму 147 960, 00 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 19.12.2022 за № 9079982848;
- № 33 від 14.04.2020, на загальну суму 23 040, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 29.04.2020 за № 9092729858;
- № 48 від 22.04.2020 на загальну суму 24 480, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 21.09.2022 за № 9105673222;
- № 74 від 27.04.2020 на загальну суму 4 848, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 06.10.2022 за № 9103553524;
- № 4 від 04.05.2020 на загальну суму 8 640, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 06.10.2022 за №9116423309;
- № 40 від 15.05.2020 на загальну суму 12 960, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 16.01.2023 за № 9117786390;
- № 55 від 23.06.2020 на загальну суму 7 200, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 10.08.2020 за № 9193028614;
- № 77 від 30.06.2020 на загальну суму 35 256, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 10.08.2020 за №9193052156;
- № 46 від 16.09.2020 на загальну суму 27 360, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 09.10.2020 за №9258856619;
- № 27 від 09.12.2020 на загальну суму 4 176, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 30.12.2020 за № 9351658588.
В підтвердження реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем долучено до матеріалів справи відповідні квитанції.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року відповідач повинен був сплатити 20% від вартості товару позивачу:
- за видатковою накладною № РН-0000303 від 07 квітня 2020 року на суму 12403,20 до 19.12.2022 включно;
- за видатковою накладною №РН-0000314 від 14 квітня 2020 року на суму 21388,80 грн до 29.04.2020 включно;
- за видатковою накладною № PH-0000324 від 22 квітня 2020 року на суму 4896, 00 грн до 21.09.2022 включно ;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000349 від 27 квітня 2020 року на суму 969,60 грн до 06.10.2022 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000366 від 04 травня 2020 року на суму 1728, 00 грн до 06.10.2022 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000396 від 15 травня 2020 року на суму 2592, 00 грн до 16.01.2023 включно
- за видатковою накладною № ПЭ-0000500 від 23 червня 2020 року на суму 1440, 00 грн до 10.08.2020 включно;
- за видатковою накладною № ПЭ-0000513 від 30 червня 2020 року на суму 7459,20 грн до 10.08.2020 включно;
- за видатковою накладною № 0000743 від 16 вересня 2020 на суму 5472,00 грн до 09.10.2020 включно;
- за видатковою накладною № 0001063 від 09 грудня 2020 року на суму 835,20 грн до 30.12.2020 включно.
Апелянт зазначає, що позивачем не зареєстровано податкових накладних за господарськими операціями - поставками товару відповідно до видаткових накладних №РН-0000314 від 14.04.2020 та № ПЭ-0000513 від 30.06.2020, чим порушено умови Договору щодо реєстрації податкових накладних, а тому у відповідача не настав обов'язок щодо оплати товару на суму 147960,00 грн за поставкою, з огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, здійсненими на виконання умов Специфікацією №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 додано податкові накладні: № 113 від 26.03.2020 на загальну суму 147 960, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 19.12.2022 за № 9079982848; № 33 від 14.04.2020, на загальну суму 23 040, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 29.04.2020 за № 9092729858; № 48 від 22.04.2020 на загальну суму 24 480, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 21.09.2022 за № 9105673222; № 74 від 27.04.2020 на загальну суму 4 848, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 06.10.2022 за № 9103553524; № 4 від 04.05.2020 на загальну суму 8 640, 00 грн. з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 06.10.2022 за №9116423309; № 40 від 15.05.2020 на загальну суму 12 960, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 16.01.2023 за № 9117786390; № 55 від 23.06.2020 на загальну суму 7 200, 00 грн. з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 10.08.2022 за № 9193028614; № 77 від 30.06.2020 на загальну суму 35 256, 00 грн. з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 10.08.2020 за №9193052156; № 46 від 16.09.2020 на загальну суму 27 360, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 09.10.2020 за №9258856619; № 27 від 09.12.2020 на загальну суму 4 176, 00 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 30.12.2020 за № 9351658588.
Отже, виходячи із вищезазначених податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, які долучені до матеріалів справи, позивачем складено та подано на реєстрацію податкові накладні (у тому числі і по поставкам за видатковими накладними №РН-0000314 від 14 квітня 2020 та № ПЭ-0000513 від 30.06.2020) на загальну суму ПДВ 49320,00 грн, що відповідає сумі ПДВ, яка вказана у Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року.
Крім того, зобов'язанням позивача за Договором поставки №312дп від 19.03.2020 є передання у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід'ємними частинами договору.
Факт поставки товару не заперечується сторонами, відтак, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону, зокрема статей 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 статті 265 ГК України.
Відповідачем не надано суду доказів не отримання податкового кредиту у зв'язку з допущенням позивачем будь - яких порушень, помилок при реєстрації відповідних податкових накладних на загальну суму 49320,00 грн згідно умов Специфікації №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази: звернення відповідача до позивача або Державної податкової служби України з заявою про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; рішення Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних.
За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної'/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/ або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Отже, якщо б апелянт вважав, що позивач допустив якісь порушення під час складання та направлення на реєстрацію податкових накладних, відповідач має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв'язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.
Крім того, саме апелянт, заявляючи про те, що не отримає податковий кредит, має доводити факт настання для нього таких збитків у вигляді упущеної вигоди.
Принцип презумпції необхідності доведення збитків передбачає, що сторона, яка заявляє про шкоду, повинна довести не лише факт її завдання, а й розмір та причини, що спричинили цю шкоду. Це забезпечує баланс інтересів сторін та дотримання принципів справедливості. У контексті даної справи дії позивача, що полягали у належному складанні та направленні податкових накладних на реєстрацію, відповідали законодавчим вимогам та не можуть вважатися причиною заподіяння шкоди відповідачу. Суд першої інстанції, оцінюючи надані докази, обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не довів факт заподіяння шкоди та її розмір, що є необхідною умовою для задоволення вимоги про стягнення штрафу. Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, саме сторона, яка стверджує про настання збитків, має обов'язок довести їх реальний розмір і підстави.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості та недоведеності факту настання шкоди апелянту.
Також, апеляційний суд додатково звертає увагу на те, що загальна сума ПДВ (49320,00 грн) відображена у видаткових накладних, відповідає загальній сумі ПДВ за всіма здійсненими господарськими операціями, проведеними сторонами за договором. Це свідчить про належне виконання сторонами своїх податкових зобов'язань та про відсутність порушень у податковому обліку, які могли б негативно вплинути на правовідносини між ними.
Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" не позбавлене права на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення збитків, якщо вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" не виконало належним чином зобов'язання по здійсненню реєстрації податкових накладних, зокрема допустило помилки при зазначені обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушило граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, у зв'язку з чим, Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" втратило право включення сум ПДВ до податкового кредиту, що є для підприємства збитками.
В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за поставлений товар за Специфікацією №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 року у розмірі 147 960,00 грн або спростували суму заявлену до стягнення.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати товару за Специфікацією №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати товару за Специфікацією №1 до Договору поставки. Докази, подані позивачем, підтверджують належну реєстрацію податкових накладних, що спростовує аргументи відповідача про порушення умов договору та відсутність його обов'язку щодо оплати. Відповідач не надав суду доказів про несплату або невиконання реєстрації податкових накладних, що підтвердило б його позицію. Також матеріали справи не містять підтверджень про звернення відповідача з претензіями до позивача чи податкових органів з приводу помилок у накладних. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги позивача щодо стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, апелянт зазначає, що податкова накладна №77 від 30.06.2020 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, адже запис «очікується реєстрація» не означає, що вона зареєстрована.
Апеляційний суд з вищезазначеними твердженнями відповідача за первісним позовом не погоджується, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно п.201.10 ст.201 ПК України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Промелектроніка" долучено до матеріалів справи відповідну квитанцію №9193052156 від 10.08.2020 в підтвердження реєстрації вищезазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тоді як ДП "Завод імені В.О Малишева" не надано суду доказів в підтвердження відсутності реєстрації податкової накладної №77 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних або доказів відмови податкового органу у її реєстрації, про неприйняття податкової накладної в електронному вигляді або зупинення її реєстрації із зазначенням причин тощо.
Запис «очікується реєстрація» у електронному кабінеті платника податків сам по собі не є належним доказом факту відмови в реєстрації або зупинення реєстрації податкової накладної. Адже як зазначалось вище, відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна надати докази, що підтверджують обставини, на які вона посилається у своїх вимогах або запереченнях. У цьому випадку апелянт не надав суду належних доказів, що підтверджують факт неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної №77 від 30.06.2020.
Отже, апеляційний суд вважає, що апелянт не довів своїх тверджень належними та допустимими доказами. Запис «очікується реєстрація» не є офіційним підтвердженням відсутності реєстрації, а квитанція, надана ТОВ "Промелектроніка", засвідчує реєстрацію податкової накладної.
Апелянт зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних є похідними вимогами від настання обов'язку відповідача щодо оплати за поставлений товар, оскільки такий обов'язок не настав, то стягнення з відповідача зазначених нарахувань не відповідає чинному законодавству. З огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 703,22 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 24 954,69 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%.
Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Враховуючи передбачені Специфікацією №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 4 703,22 грн - сума 3% річних по сплаті 20%.
Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок суми інфляційних втрат по сплаті 20% у розмірі 24954,69 за податковою накладною №48 , № реєстрації в ЄРПН 21.09.2022 за № 9105673222, позивачем здійснено невірно та здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат по сплаті 20% у розмірі 20521,85 грн, в решті нарахованої суми інфляційних втрат по сплаті 20% у розмірі 4432,84 грн відмовлено як безпідставно нарахованої. Колегія суддів погоджується з таким розрахунком.
Щодо вимог про стягнення 4115,04 грн пені по сплаті 20%, апеляційний суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.
Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.
Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду. Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21.
Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов'язанням.
Враховуючи передбачені Специфікацією №1 до Договору поставки №312дп від 19.03.2020 строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4115,04 грн пені по сплаті 20%.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних з відповідача. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов'язань за договором поставки, що призвело до правомірності застосування додаткових нарахувань. Також судом правильно було вказано, що невиконання грошового зобов'язання не може залишитися без відповідних заходів реагування.
21.10.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Проаналізувавши заяву позивача, колегія суддів зазначає про таке.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
Питання розподілу судових витрат в межах господарського судочинства врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України:
-за змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, питання про можливість розподілу яких йдеться в розглядуваному випадку, визначається через пов'язаність з розглядом справи;
-загальне правило про порядок розподілу таких витрат, приведене у ч.4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, узалежнено алгоритмом розподілу від результатів розгляду позовних вимог - тобто вирішення справи по суті, що кореспондується з п.5 ч.1 ст. 137 та п.2 ч.5 ст. 238 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких за ч.1 ст.123 цього Кодексу відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються:
1)у разі задоволення позову - на відповідача;
2)у разі відмови в позові - на позивача;
3)у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За загальним правилом, відшкодування судових витрат, у тому числі й на професійну правничу допомогу, здійснюється виключно у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом виключно у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18).
Колегія суддів зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" в порядку, передбаченому ст. 42, 46,123,126,129 Господарського процесуального кодексу України, зроблено відповідну заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Поряд з цим колегія суддів враховує, що заявником надано:
-Договір-доручення про надання правової допомоги б/н від 01.02.2021, укладений між ТОВ "Промелектроніка" і адвокатським бюро «Сергія Жечева»;
-Додаткову угоду №1 від 01.02.2021;
- Додаткову угоду №2 від 30.12.2022 (якою продовжено строк дії Договору);
- Додаткову угоду №3 від 28.12.2023;
-акт №ОУ-0000055 приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.10.2024;
-розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу;
-рахунок-фактуру №СФ-0000055 від 09.10.2024, в якому зазначено про складання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5000 грн;
- платіжну інструкцію №8870.
-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011;
-ордер на надання правничої допомоги АР №1201415 від 07.10.2024, виданий на ім'я Жечева С.О. щодо надання правової допомоги у Східному апеляційному господарському суді.
Відповідно до Акту №ОУ-0000055 приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.10.2024, сторонами визначено детальний опис наданих послуг.
З наданого опису вбачається складання відзиву на апеляційну скаргу по справі №5023/10655/11(922/1204/24) вартістю 5000,00 грн.
Згідно з ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів звертає увагу, що за вимогами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
25.10.2024 від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн.
Клопотання відповідача мотивоване тим, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та розумності.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір повною мірою відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з огляду складність даної справи, характер правовідносин та незмінність правової позиції позивача у суді першої та апеляційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду в розмірі 5000,00 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева". Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11(922/1204/24) має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1204/24) залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 15.01.2025
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян