Справа № 629/7092/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/112/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України
15 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12023226110000267 від 01.09.2023, -
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2023 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кінне, Лозівського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньо освітою, не працюючого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше судимим не був,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України, та засуджено з призначенням йому покарання:
- за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести ) місяців обмеження волі;
- за частиною 4 статті 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено до відбуття ОСОБА_9 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно статті 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання.
Згідно вироку, ОСОБА_9 визнаний винним в тому, що на початку липня 2023 року, більш точних дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у нього винник прямий умисел, спрямований на пособництво у виготовленні підробленого посвідчення водія, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права на право керування транспортними засобами категорії «В».
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на пособництво у виготовлені завідомо підробленого посвідчення водія, ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечних характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись соціальною мережею «Фейсбук», на невстановленій досудовим розслідуванням сторінці, знайшов оголошення про виготовлення водійських посвідчень. Після чого зв'язався з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з якою узгодив виготовлення водійського посвідчення на своє ім'я, при цьому, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340.
Продовжуючи реалізацію свого умислу на пособництво у виготовленні завідомо підробленого посвідчення водія, ОСОБА_9 , через соціальну мережу «Фейсбук» надіслав невстановленій досудовим розслідуванням особі повідомлення, у якому надав необхідні для виготовлення такого посвідчення власні анкетні дані, а також власну фотографію, зразок свого підпису, фото паспорту громадянина України на своє ім'я, тобто надав засоби, чим сприяв підробленню офіційного документа.
Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, в невстановлені досудовим розслідуванням час, дату та місце, використовуючи дані, попередньо надіслані ОСОБА_9 , внесла неправдиві відомості до посвідчення водія серії НОМЕР_1 , начебто видане 13.07.2023 територіальним сервісним центром № 3246, категорії «В», на ім?я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тим самим підробивши його, та надіслала зазначене посвідчення на вказану останнім адресу відділення Нової Пошти № 3, яке розташоване за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Соборна, буд. 23.
Вказане підроблене посвідчення водія 19.07.2023, приблизно о 14:42, отримала дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_10 та сплатила за нього накладеним платежем 7 000 гривень 00 копійок.
У подальшому ОСОБА_10 передала вказане підроблене посвідчення водія ОСОБА_9 з метою подальшого його використання останнім під час керування транспортним засобом.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив пособництво у підробленні посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 13.07.2023 ТСЦ №3246 на ім?я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке виготовлено на бланку, який не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.
Крім цього, ОСОБА_9 , на початку липня 2023 року, більш точних дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, достовірно знаючи порядок отримання посвідчення водія, встановлений чинним законодавством, діючи умисно, всупереч цьому порядку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою використання завідомо підробленого офіційного документу, перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою мобільного телефону, користуючись соціальною мережею «Фейсбук», відшукав невстановлену досудовим розслідуванням особу, у якої замовив виготовлення підробленого посвідчення водія категорії «В» на своє ім?я, за суму 7 000 гривень 00 копійок, з метою подальшого його використання, надіславши, при цьому, вказаній невстановленій досудовим розслідуванням особі, свою фотокартку, фото паспорту громадянина України на своє ім'я, та інші анкетні дані.
Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, в невстановлені досудовим розслідуванням час, дату та місце, використовуючи дані, попередньо надіслані ОСОБА_9 , внесла неправдиві відомості до посвідчення водія серії НОМЕР_1 , начебто видане 13.07.2023 територіальним сервісним центром №3246, категорії «В», на ім?я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тим самим підробивши його, та надіслала зазначене посвідчення на вказану останнім адресу відділення Нової Пошти № 3, яке розташоване за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Соборна, буд. 23.
Вказане підроблене посвідчення водія 19.07.2023, приблизно о 14:42 год., отримала дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_10 та сплатила за нього накладним платежем 7 000 гривень 00 копійок.
У подальшому ОСОБА_10 передала вказане підроблене посвідчення водія ОСОБА_9 з метою подальшого його використання останнім під час керування транспортним засобом.
Так, 31.08.2023, приблизно о 08-00 год., ОСОБА_9 , приїхав до територіального сервісного центру №6348, розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд.12/1 з метою перереєстрації транспортного засобу.
У подальшому, ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у територіальному сервісному центрі № 6348 за вищевказаною адресою, з метою перереєстрації транспортного засобу, надав працівниками вказаного територіального сервісного центру завідомо для нього підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , начебто видане 13.07.2023 територіальним сервісним центром №3246, категорії «В» на ім?я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке виготовлено на бланку, який не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.
Не погоджуючись із вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2023 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування судом закону, який підлягає застосуванню статті 69-1 КК України.
Призначити ОСОБА_9 покарання за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України у виді 1 року 4 місяців обмеження волі, за частиною 4 статті 358 КК України у виді 1 року обмеження волі.
Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 1 року 4 місяців обмеження волі.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Згідно статті 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд, призначаючи ОСОБА_9 покарання мав застосувати положення статті 69-1 КК України, оскільки відповідно до статті 66 КК України суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_9 - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено, що дає право суду призначити покарання відповідно до положень статті 69-1 КК України.
Прокурор зазначає, що максимальний строк та розмір найбільш суворого виду покарання, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України - 2 роки обмеження волі, отже максимальне покарання призначене ОСОБА_9 за частиною 1 статті 358 КК України з застосуванням статті 69-1 КК України, повинно бути не більше 1 року 4 місяців обмеження волі.
Будучи належним чином повідомленим про дату та час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 в судове засідання не прибув, причини свого не прибуття не повідомив.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі прокурора не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив змінити оскаржуваний вирок, захисника, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
З вироку суду вбачається, що суд розглянув дане кримінальне провадження відповідно до вимог статті 381 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 надав письмову заяву, яка була складена в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_7 , в якій зазначив про визнання своєї винуватості у вчиненні кримінальних проступків, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінальних проступків, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються, та у відповідності до частини 2 статті 394, статті 404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи вирок суду в частині правильності призначення ОСОБА_9 покарання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні доводи прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання є обґрунтованими.
Серед завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Відповідно до вимог статті 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме статтю 69-1 КК України, що у даному випадку є підставою для зміни вироку суду у відповідній частині.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, відповідно до статті 66 КК України, врахував обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.
Санкція частини 1 статті 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Таким чином, відповідно до приписів статті 69-1 КК України максимальне покарання за частиною 1 статті 358 КК України не може перевищувати 1 року 4 місяців обмеження волі.
Суд першої інстанції, всупереч вищезазначеним вимогам закону, призначив ОСОБА_9 покарання за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 (шість) місяців, яке перевищує дві третини максимального строку, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню - статті 69-1 КК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок у відповідній частині зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування статті 69-1 КК України.
Керуючись статями 405, 407, 408 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України - змінити.
Призначити ОСОБА_9 покарання за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України, із застосуванням статті 69-1 КК України у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
Вважати ОСОБА_9 засудженим:
- за частиною 4 статті 358 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі;
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
На підставі статті 75 КК України вважати ОСОБА_9 звільненим від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: