Іменем України
14 січня 2025 року
м. Харків
справа № 641/4194/23
провадження № 22-ц/818/307/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оналайн фінанс»,,
треті особи: привтаний нотаріус Київо-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Володимирович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року у складі судді Курганнікової О.А.,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, після уточнення якого просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 23278 від 19.05.2021, виданий приватним нотаріусом Київо-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Онлайн Фінанс» суми заборгованості у розмірі 21 075,73 грн та вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріус порушив порядок вчинення виконавчого напису, не направивши позивачу вимогу, не врахував та не перевірив факт безспірності заборгованості, не зазначив у написі жодного документа, що підтверджує суму безспірної заборгованості і документів, що підтверджують факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань, чи факт прострочення зобов'язань, виконавчий. Також зазначив, що вчинення виконавчих написів на кредитних договорах не вбачається за можливе, через скасування судом постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначено, що при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати: витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн, сплачено за подачу позовної заяви судовий збір в сумі 1073,60 грн, за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 536,80 грн, а всього 1610,40 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано виконавчий напис №23278 від 19 травня 2021 року , вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Грисюк О.В. про звернення стягнення: з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», заборгованості за Кредитним договором №521648567 від 18.01.2020 року у розмірі 21 075,73 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплат судового збору в розмірі 1 610 грн 40 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що виконавчий напис вчинено нотаріусом за відсутності документу, що підтверджує направлення письмової вимоги про погашення заборгованості, а тому при вчиненні виконавчого напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача є безспірною. В свою чергу з відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача. При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходив з доведеності їх розміру.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не дав належної оцінки тому, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається лише за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Також вважає, що суд безпідставно стягнув з відповідача витрати на правничу допомогу, оскільки доказів понесення зазначених витрат саме адвокатом в матеріалах справи відсутні. Крім цього стягнуті судом витрати на правничу допомогу значно завищені та не доведені.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого Є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Онлайн Фінанс» було укладено кредитний договір № 521648567.
Відомостей щодо нотаріального посвідчення договору матеріали справи не містять.
19.05.2021 року Грисюк О.В. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», п.2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, було вчинено виконавчий напис № 23278, в якому запропоновано звернути стягнення: з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», заборгованість за Кредитним договором №521648567 від 18.01.2020 року у розмірі 21 075,73 грн (а.с. 58).
В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, перебуває на виконанні ВП № 66790377 від 13.09.2021 року, сторонами якого є - ОСОБА_1 (боржник), та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (стягувач), код за ЄДРПОУ: 42254696. В рамках виконавчого провадження винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Також, винесено простанову прло арешт коштів боржника (а.с. 4-15).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» (далі за текстом - закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 19.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих Банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, матеріали справи не містять докази, що кредитний договір за яким було вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, був нотаріально посвідчений. Тому підстав для вчинення виконавчого напису не вбачається. У зв'язку з чим зазначений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки доводи апеляційної скарги зроблені судом висновки про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню не спростовують, підстави для скасування або зміни рішення суду про задоволення позову по суті позовних вимог відсутні.
Разом з тим, судова колегія вважає слушним доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, з урахуванням вимог закону, витрати понесені на правничу допомогу мають бути надані адвокатом.
Так за змістом наданих представником позивача документів: договору за № 300062309 від 30.06.2023 про надання правничої допомоги укладений між ОСОБА_1 та центром правової допомоги та акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг правової допомоги № 30062309 загальна вартість наданих ОСОБА_1 юридичних послуг становить 7000 грн ( а.с. 26 - 27).
Проте згідно даних ордеру на надання правничої допомоги адвоката Федасюк А.А. та Свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю не вбачається, що саме цього адвоката було надано Центром Правової допомоги для представництва інтересів ОСОБА_1 , а також в ордері на надання правничої допомоги зазначено інший номер договора на підставі якого відбувається представництво (а.с. 38-39).
Доказів понесених витрат наданих ОСОБА_1 адвокатом Федасюк А.А. матеріали справи не містять.
Таким чиним, судова колегія не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року в частині стягнутих витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14 січня 2025 року
Головуючий: О.Ю.Тичкова
Судді: О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук