Справа № 346/4401/24
Провадження № 22-ц/4808/76/25
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Томин
15 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Шемрай Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костромін Наталії Романівни на рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2024 року, ухвалене в складі судді Васильковського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з відповідачем 22.10.2011 року зареєстрували шлюб, в якому в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час відповідач проживає з іншою жінкою, за кордоном. Коштів на утримання дітей добровільно не надає.
Позивач стверджувала, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований з 2021 року у Республіці Польща. Згідно перекладу Договору підряду від 20.06.2024 року отримує заробітну плату в розмірі 28,10 злотих за годину (без відрахувань), що в розрахунку позивача становить близько 4945,60 злотих на місяць (51326,00 грн.).
Зазначала, що їй одній важко утримувати дітей та забезпечити їм достатній рівень життя. В той же час відповідач працездатний, працевлаштований, інших утриманців немає, зобов'язаний утримувати своїх дітей.
Просила ухвали рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 8000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2024 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі, у розмірі по 3000 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Стягнення аліментів розпочати з часу звернення до суду, тобто з 14.08.2024 року. Зазначено, що рішення підлягає до негайного виконання в частині стягнення аліментів за 1 місяць. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На вказане рішення суду представник позивача - адвокат Костромін Н.Р. подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення суду в частині визначення розміру аліментів незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вказує, що відповідач є здоровим та працездатним, отже спроможним сплачувати аліменти на утримання дітей, а належне їх утримання є обов'язком не тільки матері, але й батька.
Стверджує, що позивачем доведено можливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі, про що надано копію договору його працевлаштування із зазначенням розміру заробітної плати. Однак суд такі докази належно не оцінив, не врахував якнайкращих інтересів дітей при вирішенні даної справи.
З посиланням на практику Верховного Суду, наведену в постанові від 05.02.2020 року у справі №664/252/19-ц, зазначає, що оскільки дитина має право на достатній рівень матеріального забезпечення, батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою.
Просить рішення суду першої інстанції змінити, стягувати ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 8000 грн. щомісячно.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач до суду апеляційної інстанції не подавав.
В судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за його відсутності.
Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.10.2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб у виконкомі Спаської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, про що складено актовий запис №9, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.10.2011 року. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 4).
Відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 08.06.2012 року та серії НОМЕР_3 від 26.07.2018 року відповідно у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 син - ОСОБА_4 (а.с. 5, 6).
За змістом копії перекладу з польської мови на українську Договору підряду від 20.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРС ПЕРШЕ БЮРО» та ОСОБА_2 укладено вказаний договір, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРС ПЕРШЕ БЮРО» замовляє виконання наступної праці фізичного характеру (фізична праця на складі, в холодильнику, сортуванняй вантаження фруктів, овочів і мяса, підтримання порядку на складі), а підрядник ( ОСОБА_2 ) зобов'язується її виконати. Замовник виплачуватиме підряднику винагороду в сумі 28,10 злотих на годину (без відрахувань). Договір укладено на визначений термін - з 01.07.2024 року до 30.09.2025 року (а.с. 10-11).
Відповідно до копії Виписки щодо курсу валют НБУ, станом на 12.08.2024 року офіційний курс валюти «злотий» становив - 10,3783 грн. (а.с. 12-13).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також того, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Однак вважав, що позивачем не надано доказів, що відповідач має достатній заробіток для того, щоб сплачувати мінімальний рекомендований та більше мінімального рекомендованого ч. 2 ст. 182 СК України розміру аліментів. В той же час, мінімально гарантованого розміру аліментів в розмірі 50% прожиткового мінімуму на одну дитину недостатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тому, враховуючи стан здоров'я, матеріальне становище дітей і платника аліментів, прийшов до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти в розмірі по 3000 гривень на кожну дитину.
Апеляційний суд частково погоджується із вказаним висновком, з огляду на наступне.
Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У частині 8 та 9 статті 7 Сімейного кодексу України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За нормами частин 1 та 2 ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно положень ч.ч. 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Вказаний розмір є мінімальною межею. Максимальна межа не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з конкретних обставини, які мають значення для справи, які підтверджуються належними доказами.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач офіційно працевлаштований за кордоном в Республіці Польща, отримує заробітну плату в сумі 28,10 злотих на годину (без відрахувань), що підтверджується копією перекладу Договору підряду від 20.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРС ПЕРШЕ БЮРО» та ОСОБА_2 (а.с. 10-11). Доказів інших утриманців у відповідача суду не надано.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, наданим позивачем документам оцінки не надав і дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів, що відповідач має достатній заробіток для того, щоб сплачувати мінімальний рекомендований та більше мінімального рекомендованого ч. 2 ст. 182 СК України розміру аліментів.
Таким чином, враховуючи матеріали справи та вищевказані норми законодавства, обов'язок обох батьків утримувати своїх дітей, те, що двоє дітей сторін проживають з позивачкою та перебувають на її повному одноосібному утриманні протягом тривалого часу; те, що позивачка самостійно окрім утримання займається і вихованням двох малолітніх дітей; відповідач проживає за кордоном та не бере участі у вихованні та утриманні дітей, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнутих аліментів. Вважає, що враховуючи інтереси сторін, неповнолітніх дітей та керуючись принципами розумності і справедливості (співмірності), необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 5000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення необхідно залишити без змін.
Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костромін Наталії Романівни задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 жовтня 2024 року в частині суми стягнення аліментів змінити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року.