Справа № 645/6193/24
Провадження № 2/645/394/25
14 січня 2025 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Мартинової О.М.,
за участю секретаря судових засідань - Кривченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
21.10.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, і до досягнення дитини повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Московського районного суду м.Харкова від 20.01.2016 року. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає з позивачем, однак самостійно забезпечувати її вона не в змозі. При цьому, відповідач має гарний стан здоров'я, інших осіб на утриманні не має, є працездатним. Зважаючи на викладене позивач вважає, що відповідач має спроможність сплачувати аліменти на утримання спільної дитини, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.10.2024 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
03.12.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Феленко С.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВВ №1043982 від 20.11.2024 року, надійшов відзив на позовну заяву, яким просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
12.12.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Самардіною А.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1250488 від 14.10.2024 року, подано відповідь на відзив, яким просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1
13.01.2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача - Самардіна А.О. надала заяву, якою просила слухати справу за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
20.12.2024 року відповідачем ОСОБА_2 до канцелярії суду надано заяву, якою останній просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази приходить до наступного висновку.
Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Московського районного суду м. Харкова 20.01.2016 року розірвано.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2611, від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини в свідоцтві зазначені сторони по справі.
Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає разом з матір'ю, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов'язок є особистим та рівним як щодо матері, так і до батька дитини.
Згідно зі ст. 181 СК України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов'язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.
З роз'яснень, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, в усі діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
При визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
Доказів того, що відповідач за станом здоров'я або з інших підстав не може приймати участь в утриманні спільної дитини суду не надано. Окрім того, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 21.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору згідно вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Мартинова