15.01.2025
Справа № 642/8069/24
Провадження №3/642/26/25
15 січня 2025 року м. Харків
Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,-
24.12.2024 до Ленінського районного суду м. Харкова надійшли адміністративні матеріали із Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП.
08.12.2024 о 14.14 год. в м. Харкові, по вул.Велика Панасівська, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Renault Kangoo 1.4», державний номерний знак « НОМЕР_2 », будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином - шляхом направлення судових повісток за адресою місця проживання, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, шляхом направлення судових повісток на відомий номер мобільного телефону, в матеріалах справи мається довідка про доставку смс-повідомлення, а також шляхом розміщення повідомлення про виклик на веб-сайті «Судова влада України». Поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміфткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
В судове засідання правопорушник не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, хоча йому достеменно було відомо про знаходження справи у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за сповіщенням суду, не вживала заходів для явки до суду, не подавала письмових заперечень проти протоколу, її поведінка може свідчити про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Враховуючи викладене, а також те, що законом передбачений скорочений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів. Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 126, 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи та переглянувши відеозаписи події, суд прийшов до наступного.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дії водія ОСОБА_1 співробітниками УПП в м. Харкові правопорушення ним п. 2.1аПДР України кваліфіковані вірно, так як згідно з п.2.1А ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення направо керування транспортним засобом відповідної категорії.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 , яка підтверджується:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 191589 від 08.12.2024, який складено стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- відеозаписом з місця зупинки транспортного засобу від 08.12.2024, на якому зображені події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення;
- довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП ст. інспектора ВАП УПП в Харківській області відповідно до якої, ОСОБА_1 згідно облікових даних НАІС ДДАІ, отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 14.12.2018;
- довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП ст. інспектора ВАП УПП в Харківській області, відповідно до якої, трансортний засіб «Renault Kangoo 1.4», державний номерний знак « НОМЕР_2 », належить ОСОБА_2 ;
- рапортом;
- довідкою щодо відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2630810 від 18.07.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, з накладенням на нього стягнення у виді штрафу;
- даними постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 24.04.2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130, ч.5 ст.125 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років (справа №642/1220/24).
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ч.5 ст. 126 КупАП настає у разі повторного протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена у повному обсязі.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника за скоєне ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому, крім іншого, зазначено, що суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Пункт 1.10 ПДР України містить визначення водія, відповідно до якого водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Довідкою ст. інспектора ВАП УПП в Харківській області вказано, що ОСОБА_1 згідно облікових даних НАІС ДДАІ, отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 14.12.2018.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого та не містить альтернатив застосування адміністративного стягнення.
Санкцією частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачено застосування додаткового стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Згідно статті 29 КУпАП конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
Разом із цим, передбачене санкцією ч.5 ст. 126 КУпАП додаткове стягнення у виді конфіскації транспортного засобу не може бути застосовано судом, оскільки як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення та довідок інспекторів ВАП УПП в Харківській області ДПП, згідно облікових даних ІПНП, власником транспортного засобу марки «Renault Kango» д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
Оплатне вилучення та конфіскація транспортного засобу не застосовується у зв'язку із тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є власником транспортного засобу, яким керувала, що підтверджується довідкою.
Суд доходить висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років без конфіскації транспортного засобу.
Вважаю, що дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, частиною третьою статті 130, 245, 251, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот грн.) на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без конфіскації транспортного засобу.
Реквізити для сплати штрафу (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України(ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код22030106, ЄДРПОУ 37993783).
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - ні пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу: за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
•подвійний розмір штрафу.
Виконання постанови в частині адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів покласти на Управління патрульної поліції у м. Харкові.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Суддя А.М. Гримайло