Справа № 626/3872/24
Провадження № 1-кп/626/84/2025
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року м.Берестин
Красноградський районний суд Харківської області
в складі: головуючого -судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красноградського районноного суду матеріали кримінального провадження № 12024221090000888 від 09.09.2024 по обвинуваченню: ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колодне Тячівського району Закарпатської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, неодруженого, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є таким, що не має судимості відповідно до ст.89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
24 серпня 2024 року вдень, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 знаходився поблизу приміщення магазину "АТБ" на вулиці Полтавській в м.Берестин Харківської області. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, по корисливим мотивам, виявив та викрав мобільний телефон Хiaomi Redmi 9С, що коштував 3149,33 грн., який перебував в користуванні ОСОБА_5 та належав ОСОБА_6 . Викраденим майном розпорядився на свій розсуд, потерпіла претензій не має, цивільний позов не заявлено.
У пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_3 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав повністю. Не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, підтвердивши обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Просив суворо його не карати, врахувати, що він має намір працевлаштуватися, розкаявся у скоєному.
Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 24 серпня 2024 року вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) , вчинену в умовах воєнного стану і кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України.
При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення. Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином.
Враховуються дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.
Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом"якшують покарання, згідно зі ст.66 КК України , суд вважає те, що обвинувачений ОСОБА_3 розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, яке було висловлене у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, активно сприяв у його розкритті. Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, не встановлені.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують його. З врахуванням роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому мінімальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.
Суд, виходячи із мети та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, приходить до висновку, враховуючи, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, повернення викраденого потерпілому, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.Відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік та з покладенням відповідно до ч.1 ст.76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Таке покарання, на переконання суду, необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Питання про речові докази та документи суд вирішить відповідно до ст.100 КПК України. Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат, суд виходить з наступного. Процесуальні витрати у кримінальному проваджені складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів (ст. 118 КПК України). Частинами 1 та 2 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на викладене, з обвинуваченого слід стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 1989,75 грн.
Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік. Згідно з ч.1 ст.76 КК України, покласти на нього наступні обов"язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речовий доказ, який переданий на зберіганнія, вважати повернутим власнику, скасувавши арешт майна згідно ухвали слідчого судді Красноградського районного суду від 11.09.2024.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1989,75 грн. судових витрат.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.
Суддя