вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/18154/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Демидової А.М.
секретар судового засідання Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін
від позивача: Боричевський В.М. (поза межами приміщення суду);
від відповідача: Єфремов В.О. (в залі суду);
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"
про ухвалення додаткового рішення
при розгляді апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського міста Києва від 12.08.2024, повний текст рішення складено 15.08.2024
у справі № 910/18154/23 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України
про стягнення 347 804 187,99 грн
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/18154/23 залишено без задоволення.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/18154/23, у якій просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», у зв'язку з розглядом справи № 910/18154/23 у Північному апеляційному господарському суді, поклавши їх на відповідача - Державне підприємство «Гарантований покупець».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/18154/23 до розгляду. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/18154/23 призначено у судовому засіданні 18.12.2024.
Представник третьої особи у судове засідання 18.12.2024 не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.
Так, позивачем 22.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду подано заяву, в якій зазначено про те, що у зв'язку із розглядом вказаної справи у Північному апеляційному господарському суді на підставі договору про надання послуг у сфері адвокатської діяльності від 20.11.2023 за № 20/11 позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 150 000,00 грн та міститься прохання вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», у зв'язку з розглядом справи № 910/18154/23 у Північному апеляційному господарському суді, поклавши їх на відповідача - Державне підприємство «Гарантований покупець».
В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:
- акт прийому-передачі наданих послуг у сфері адвокатської діяльності від 21.11.2024;
- договір № 20/11 про надання послуг у сфері адвокатської діяльності від 20.11.2023.
Відповідно до п. 1, 2 акту від 21.11.2024, відповідно до умов п. 1 договору виконавцем (Адвокатським об'єднанням «Є-Фактум») замовнику (позивачу) були надані послуги у сфері адвокатської діяльності, а саме: здійснення представництва інтересів замовника під час розгляду судової справи № 910/18154/23 у суді апеляційної інстанції (підготовка та надіслання до суду відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень, забезпечення участі у трьох судових засіданнях). Відповідно до п. 4 договору вартість послуг складає 150 000,00 гривень, без ПДВ.
Згідно із п. 4.1 договору, вартість надання виконавцем правової допомоги замовнику за здійснення всіх необхідних дій в інтересах замовника з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів замовника у господарській справі, зазначеній у цьому договорі, зокрема, у суді апеляційної інстанції - 150 000,00 грн, без ПДВ, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи у судах.
17.12.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач зазначив, що категорія даної справи, у тому числі з огляду на вже сформовану судову практику, не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебувало(-ває) значна кількість аналогічних справ за позовами виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом до Гарантованого покупця про стягнення вартості відпущеної електричної енергії. Тобто правова позиція позивача у цій справі вже була сформована, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин до суду надано не було. Крім того, ця справа не є унікальною чи складною для адвоката, не потребувала ані нових знань, ані затрат часу та ресурсів в обсягах, наведених у спірній заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За даними порталу судова влада, представник позивача здійснював представництво в судах господарської юрисдикції у 10 справах. При цьому варто зазначити, що процесуальні документи та позиція представника позивача є однаковою у справах №910/19716/23, №910/19752/23, №910/19823/23, №910/19852/23, №910/19928/23, №910/20091/23, а документи містять мінімальні правки, тому говорити про витрачання значної кількості часу адвоката на надання правової допомоги є необґрунтованим. Адвокат обізнаний як щодо предмета спору, так і щодо специфічності спірних правовідносин.
Відповідач просить врахувати, що ціни позовних вимог у цій та подібних справах є великими, однак на предмет доказування це впливу не має, враховуючи, що доказова база у таких спорах складається частіше всього з договору, актів купівлі-продажу електроенергії та виписки банку. Справа про стягнення дебіторської заборгованості не відноситься до категорії складних, а тому розмір гонорару адвоката є явно завищеним та неспівмірним із складністю справи.
Також відповідач вважає, що надані представником позивача документи не містять розрахунку погодинної вартості правової допомоги та витрачений адвокатом час, заявлена позивачем сума правничої допомоги у цій справі фактично дорівнює середньомісячній роботі професійного адвоката по країні майже за 3 календарні місяці, а матеріали справи не містять доказів оплати адвокату грошових коштів за надання правової допомоги у справі.
Крім того відповідач зазначає, що покладення на Гарантованого покупця необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на державне підприємство, та як наслідок, неможливість виконання зобов'язань з оплати електроенергії що придбавається Гарантованим покупцем в тому числі в поточних періодах.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц).
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи, вважає неспівмірною суму у розмірі 150 000,00 грн із фактично наданим обсягом правничої допомоги, а саме: здійснення представництва інтересів замовника під час розгляду судової справи № 910/18154/23 у суді апеляційної інстанції (підготовка та надіслання до суду відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень, забезпечення участі у трьох судових засіданнях), оскільки у даній справі правова позиція позивача не змінювалась і адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи й доводи, що по суті є тотожними твердженням викладеним у суді першої інстанції,
Також колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиція є незмінною.
Щодо клопотання відповідача про те, якщо у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача, обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не наводить жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об'ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об'єм наданих правових послуг, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись, зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про те, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 125 000,00 грн належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 119, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (адреса: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 27 ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (адреса: вул. Назарія Яремчука, 11-А, м. Луцьк, Волинська область, 43026 ЄДРПОУ 42159289) 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
4. Справу № 910/18154/23 повернути до місцевого господарського суду.
Додаткова постанова, згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Текст постанови складено та підписано 14.01.2025, у зв'язку із перебуванням колегії суддів у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
А.М. Демидова