вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" січня 2025 р. Справа№ 910/6943/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Михальської Ю.Б.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.01.2025 у справі №910/6943/24 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024
у справі № 910/6943/24 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник ЛТД»
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
про стягнення 504 664,16 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 504 664,16 грн., заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що;
- позивачем за право укладання з відповідачем договору для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів, було сплачено одноразовий платіж у розмірі 252 332,08 грн., однак, як встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20, відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, які полягали у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору, або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію;
- з огляду на вказане, позивач, відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», набув право на стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 504 664,16 грн., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням останнім законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- обов'язок позивача щодо перерахування одноразового платежу було погоджено сторонами в договорі про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-02/09 від 07.02.2020;
- витрати позивача на сплату одноразового платежу були включені ним до загальної вартості послуг, які надавались фізичним та юридичним особам та, відповідно, останніми позивачу біли відшкодовані, а відтак такі кошти не можуть вважатися шкодою;
- за умовами спірного договору після його припинення зайво сплачені кошти підлягають поверненню позивачу, що свідчить про те, що одноразовий платіж у розмірі 252 332,08 грн. повертається позивачу;
- рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 встановлено, що в діях відповідача вбачається зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, проте даним рішенням не встановлено того, що одноразовий платіж є протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому наявність даного рішення не може бути підставою для відшкодування шкоди та не свідчить про безпідставність отримання відповідачем коштів, передбачених п. 4.4 договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-02/09 від 07.02.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 позовні вимоги задоволені.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 252 332,08 грн., яка на підставі ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню відповідачем у подвійному розмірі, а саме у сумі 504 664,16 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотриманні норм процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що позивач не був стороною спору у справі №910/16055/21 (предметом розгляду у вказаному спорі були вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та часткове скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021, а рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 та постановою Верховного Суду від 22.12.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю - примітка суду), а тому висновки суду першої інстанції та доводи позивача щодо встановлення під час розгляду вказаної справи наявності вини та протиправної поведінки відповідача є безпідставними.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024, справу № 910/6943/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/6943/24, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/6943/24.
24.10.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
У зв'язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/4028/24 від 28.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6943/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Іоннікова І.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Іоннікова І.А., Яценко О.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.11.2024 об 11:40 год.
01.11.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник, з посиланням на те, що:
- обов'язок сплати одноразового платежу за право укладення договору для переможця електронного аукціону визначений протоколом електронного аукціону та спірним договором, такий платіж є окремим платежем відмінним від вартості експлуатації паркувального майданчика за спірним договором, який не відшкодовується та не повертається позивачу іншими особами;
- для стягнення шкоди з відповідача не має значення виконання чи невиконання умов спірного договору, підставою для стягнення шкоди є порушення відповідачем вимог конкурентного законодавства, а саме п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та застосування ч. 2 ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- позивач не є учасником справи №910/16055/21, проте судами встановлено обставини щодо дій відповідача у встановленні для переможців електронних аукціонів обов'язку щодо сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію майданчика для паркування є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і саме вказані обставини мають преюдиційне значення щодо відповідача - особи, щодо якої встановлено ці обставини,
просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею, станом на 26.11.2024 на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4654/23 від 27.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6943/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Яценко О.В..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р.., Яценко О.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024 о 10:30 год.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4862/24 від 16.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6943/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Кравчук Г.А.., Яценко О.В., розгляд апеляційної скарги призначено на раніше визначені дату та час - 17.12.2024 о 10:30 год.
В судовому засіданні 17.12.2024 оголошено перерву до 14.01.2024 об 11:20 год.
У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В., яка не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/78/25 від 13.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6943/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Михальська Ю.Б., Кравчук Г.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Кравчук Г.А.., Михальська Ю.Б.
Станом на 14.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»:
- визнано, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 1 резолютивної частини рішення);
- визнано дії Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (п. 2 резолютивної частини рішення);
- за порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» штраф у розмірі 2 605 133,00 грн. (п. 3 резолютивної частини рішення);
- зобов'язано Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» припинити порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Антимонопольний комітет України протягом 10 календарних днів з дня його припинення з наданням підтвердних документів (п. 4 резолютивної частини рішення).
У вказаному рішенні Антимонопольним комітетом України встановлено, що :
- Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 рішення);
- Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосуванням електронних торгів, затвердженого наказом директора КП «Київтранспарксервіс» від 06.08.2019 №70, встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншими суб'єктами господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування (п. 54 рішення);
- відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування) (п. 55 рішення);
- за інформацією КП «Київтранспарксервіс», одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП «Київтранспарксервіс» впродовж трьох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню (п. 56 рішення);
- за інформацією КП «Київтранспарксервіс», всі грошові кошти, які надходять до Підприємства від сплати переможцями Торгів, зокрема одноразового платежу КП «Київтранспарксервіс» використовує для забезпечення власної господарської діяльності, сплати податків і зборів, виконання зобов'язань Підприємства із забезпечення надходжень до бюджету м. Києва (п. 74 рішення);
- отже, необхідність стягнення КП «Київтранспарксервіс» з переможців Торгів одноразового платежу жодним чином не пов'язана з підготовкою або проведенням Торгів (п. 76 рішення);
- що встановлення КП «Київтранспарксервіс» для переможців Торгів обов'язку зі сплати Одноразового платежу призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, які виявили бажання здійснювати діяльність на відповідному ринку (п. 86 рішення);
- наведені дії КП «Київтранспарксервіс» були б неможливими за умови наявності значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість обирати між кількома продавцями таких товарів та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого продавця (п. 87 рішення);
- у випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку та, як наслідок, відсутності у споживачів КП «Київтранспарксервіс» альтернативи щодо придбання прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві інакше, ніж у Підприємства, вищезазначені дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів (п. 88 рішення).
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, Антимонопольним комітетом України встановлено, що дії КП «Київтранспарксервіс», які полягали у встановленні у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
В свою чергу, за результатами аукціону №UA-PS-2020-01-02-000067-3 по лоту «право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва», який було проведено відповідачем 20.01.2020, позивача визнано переможцем аукціону.
У протоколі електронного аукціону №UA-PS-2020-01-02-000067-3 визначено, що сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону становить 252 332, 08 грн.
27.01.2020 позивачем було сплачено на користь КП «Київтранспарксервіс» одноразовий платіж у розмірі 252 332,08 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1597399880.1 від 27.01.2020.
07.02.2020 Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Супутник ЛТД» (сторона-2) уклали договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-02/09 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що сторона 1 передає за плату стороні 2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 115 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Також, 07.02.2020 Комунальне підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Супутник ЛТД» (сторона-2) склали та підписали акт приймання-передачі паркувального майданчика до Договору, яким підтвердили передачу стороною-1 та прийняття стороною-2 в експлуатацію пакувального майданчику на 128 машино-місць за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
Додатковою угодою № 1 від 07.02.2020 до Договору у зв'язку з неможливістю здійснювати екслуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва та неможливістю виконання зобов'язань за Договором, сторони домовились призупинити дію Договору в частині оплати та експлуатації майданчика для паркування з дати підписання даної додаткової угоди до 03.04.2020.
24.12.2020 Київською міською радою було прийнято рішення №22/22, яким внесено зміни до Таблиці №1 до додатка №5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 та виключено з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» паркувальний майданчик, розташований за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Йорданська, 28, в межах територіальної ІІІ зони паркування м. Києва.
Отже, внаслідок прийняття вказаного рішення, позивач втратив право на здійснення експлуатації паркувального майданчика.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом у якому, з посиланням на положення ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» просив стягнути з відповідача шкоду у розмірі 504 664,16 грн., заподіяну порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
За змістом частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є заподіяння майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів ст. 225 ГГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 ЦК України, яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно з п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначає, що за право укладання з відповідачем Договору ним було сплачено одноразовий платіж у розмірі 252 332,08 грн., однак як встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві.
Як вірно встановлено судом першої інстанції;
- рішення Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 було оскаржено відповідачем шляхом подання позову до Господарсього суду міста Києва про визнання недійсним та часткове скасування рішення Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 №75-р/тк у справі №38/60/42-рп/к.20;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 року у задоволенні позову Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та часткове скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 року відмовлено повністю;
- постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.12.2022 року закрито касаційне провадження у справі № 910/16055/21 за касаційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/16055/21 залишено без змін.
При розгляді судами справи № 910/16055/21 встановлено, що:
- відповідно до пункту 3 Рішення Київської міської ради № 930/1591 КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення абонементних талонів із паркування автомобільного транспорту в місті Києві, споживачі, які виявили бажання отримати права на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, обмежені у виборі суб'єкта господарювання, який реалізує такий товар. Наявність такої ринкової влади надає КП «Київтранспарксервіс» можливість диктувати виключні умови реалізації вказаного товару.
- однак, у випадку незгоди із запропонованими КП «Київтранспарксервіс» умовами споживачі не мають можливості обрати альтернативного продавця прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві оскільки КП «Київтранспарксервіс'займає монопольне (домінуюче) становлення на цьому ринку;
- всупереч положенням ст. 627 ЦК України та ст. 179 ГК України КП «Київтранспарксервіс» встановлювало для переможців торгів такі умови реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві, які суперечать конкурентному законодавству та які неможливо було б застосувати за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку;
- Антимонопольним комітетом України доведено, а КП «Київтранспарксервіс» не спростовано, що дії КП «Київтранспарксервіс», які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов'язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).
Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі № 910/16055/21 не можуть бути поставлені під сумнів, а обставини, встановлені при розгляді справи № 910/16055/21, зокрема щодо відсутності підстав для скасування рішення Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.
В свою чергу рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 встановлено що дії КП «Київтранспарксервіс», які полягали у встановленні у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку
Як встановлено вище 27.01.2020 позивачем було сплачено на користь КП «Київтранспарксервіс» одноразовий платіж у розмірі 252 332,08 грн., проте необхідність стягнення КП «Київтранспарксервіс» з переможців Торгів одноразового платежу жодним чином не пов'язана з підготовкою або проведенням Торгів, відтак стягнення відповідачем суми одноразового платежу за право укладення з ним договору є неправомірним.
Таким чином, шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразового платежу за право укладення договору у розмірі 252 332, 08 грн.
Протиправна поведінка відповідача у даному випадку полягає у тому, що у зв'язку із встановленням обов'язку сплати одноразового платежу за право укладення договору, останнім були порушені норми Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій позивачем були переплачені грошові кошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 252 332,08 грн., яка на підставі ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню відповідачем у подвійному розмірі, а саме у сумі 504 664,16 грн.
Доводи апелянта про недоведеність позивачем завданої шкоди не заслуговують на увагу з огляду на вищевикладене у даній постанові.
Твердження апелянта про те, що здійснення позивачем на користь відповідача одноразового платежу за Договором є витратами позивача, які підлягають компенсації з боку клієнтів, які є споживачами послуги з паркування транспортних засобів, також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки умовами Договору не передбачена компенсація одноразового платежу за Договором за рахунок клієнтів, які є споживачами послуги з паркування транспортних засобів.
Так само відхиляються доводи апелянта про те, що одноразовий платіж повертається позивачу після припинення дії Договору, оскільки пунктом 4.11 Договору визначено, що у випадку припинення договору зайво сплачені кошти підлягають поверненню стороні-2 після проведення всіх належних розрахунків за Договором, тоді як за пунктом 4.4 Договору одноразовий платіж на право укладення договору не повертається у випадку не підписання Сторонами Акта приймання-передачі майданчика або розірвання договору.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 504 664,16 грн., заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/6943/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6943/24.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 14.01.2025.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Ю.Б. Михальська
Г.А. Кравчук