вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2025 р. Справа№ 911/2096/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ"
на рішення Господарського Київської області від 16.10.2024
у справі №911/2096/24 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ"
про стягнення 70 062,73 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" про стягнення 70 062,73 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/2096/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 70 062,74 штрафу, 2422,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що у відповідності з п. 4.2 договору строк поставки товару за рознарядками сплинув, а зв'язку з чим відповідачем було порушено умови договору в частині строків виконання зобов'язань за договором.
Також суд першої інстанції вказав на недоведені відповідачем форс-мажорних обставин, на які останній посилався у відзиві, та недотримані порядку, встановленого п. 10.2 договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2096/24 від 16.10.2024 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству "Українська залізниця" про стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ".
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:
- в зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, що розпочались внаслідок військової агресії рф, опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару - дуже ускладнилось та зайняло значно більше часу;
- у відповідь на звернення відповідача до виробника ламп, що поставляються за зазначеним вище договором отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомив, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/2096/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 28.10.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2096/24.
13.11.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" на рішення Господарського Київської області від 16.10.2024 у справі №911/2096/24 та повідомлено сторін, що справа буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи від сторін у справі не надійшло.
Заявлені клопотання та результати їх розгляду
21.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про залучення у справі в якості відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра».
Згідно з частинами 1 - 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, відповідно до зазначеної норми господарського процесуального закону на позивача покладено обов'язок визначити відповідача/відповідачів у справі. Залучення до участі у справі співвідповідача, заміна відповідача у справі можуть бути здійснені судом виключно за клопотанням позивача.
Суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом).
Такий правовий висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 916/1872/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 922/1308/21.
Враховуючи вищевикладене, чинне процесуальне законодавство не уповноважує суд на власний розсуд чи за клопотанням відповідача визначати особу, яка повинна відповідати за позовною вимогою (відповідача у справі), що становить виключну прерогативу особи, яка заявляє таку вимогу.
Більше того, відповідне клопотання має бути подано до суду першої інстанції, тоді як суд апеляційної інстанції згідно приписів ст. 48 ГПК України, не наділений повноваженнями окремого розгляду такого клопотання.
А тому, з підстав, викладених вище, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення у справі в якості відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра».
Позиції учасників справи
05.12.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.04.2024 р. між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (постачальник) було укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору. Найменування товару: ОД-24Т_109_ВО: лампи LED (G13, Е27) код ДК 021:2015-31530000-0 частини до світильників та освітлювального обладнання (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.
У відповідності з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 р. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 р., умови цього договору матимуть перевагу.
За умовами п. 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом 14 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки у форматі PDF, або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.7 договору акт прийому-передачі товару зі сторони покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього договору, підписуються особами, відповідальними за приймання товару.
За змістом п. 6.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток) 1 до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
Загальна ціна договору становить 467 084,94 грн. з ПДВ. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, утому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору (п. 6.3 договору).
За умовами п. 8.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та ассортимент якого відповідає умовам цього договору, а за умовами п. 8.3.1 постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.
Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 р. (п. 16.1 договору).
На виконання умов договору, 27.05.2024 позивач направив на електронну адресу відповідачу рознарядку № НХ-04/501, в якій просив ТОВ «ЕЛЬВІЛ» виконати поставку світлодіодних ламп загальною вартістю 424133,10 грн.
Тобто, строк виконання поставки за вказаною рознарядкою - до 10.06.2024 (з урахуванням п . 4.2 договору).
04.07.2024 відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 231 589,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7286 від 04.07.2024.
Як вказує позивач, товару на суму 192 543,60 грн. поставлено не було.
Окрім того, 03.07.2024 позивач направив на електронну адресу відповідачу рознарядку № НХ-04/966, в якій просив ТОВ «ЕЛЬВІЛ» виконати поставку світлодіодних ламп загальною вартістю 37 931,40 грн. Строк виконання поставки за вказаною рознарядкою до 17.07.2024 (з урахуванням п . 4.2 договору).
Як вказує позивач, товар на суму 37 931,40 грн. поставлено не було.
04.07.2024 позивач направив на електронну адресу відповідачу рознарядку № НХ-04/991, в якій просив ТОВ «ЕЛЬВІЛ» виконати поставку світлодіодних ламп загальною вартістю 5 020,44 грн. Строк виконання поставки за вказаною рознарядкою до 18.07.2024 (з урахуванням п . 4.2 договору).
Як вказує позивач, товар на суму 5 020,44 грн. поставлено не було.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви поставив позивачу частину товару та з порушенням встановленого договором строку, останній і звернувся до суду з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності з п. 4.2 договору строк поставки товару за рознарядками № НХ-04/501 від 27.05.2024, № НХ-04/966 від 03.07.2024 та № НХ-04/991 від 04.07.2024 сплинув 10.06.2024, 17.07.2024 та 18.07.2024 відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, товар за рознарядкою № НХ-04/501 від 27.05.2024 було поставлено частково 04.07.2024. Товар за рознарядками № НХ-04/966 від 03.07.2024 та № НХ-04/991 від 04.07.2024 поставлено не було.
Відповідач не заперечував факт прострочення поставки обумовленої контрактом продукції, проте зазначав, що таке порушення сталося внаслідок виникнення форс-мажорних обставин.
Так, відповідач вказав, що у зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару ускладнились та зайняли багато часу.
Крім того, у відповідь на звернення відповідача до виробника ламп, що постачаються за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р., ТОВ «ЕЛЬВІЛ» було отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомив відповідача, що затримка строків поставки товару відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. (ч.2).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Колегія суддів відмічає, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).
Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21 зазначив, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 21.12.2021 у справі № 905/1252/16.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Оцінюючи наведені відповідачем форс-мажорні обставини в сукупності з іншими доказами, колегія суддів відзначає, що вони не свідчать про відсутність вини відповідача за неналежне виконання зобов'язань.
Зокрема, підставою для форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) позивач визначає лише відсутність електроенергії через військову агресію Російської Федерації проти України.
Водночас, колегія суддів враховує, що договір про закупівлю укладений між сторонами 09.04.2024, тобто після введення на території України воєнного стану. А тому, під час укладення даного договору, погодження строків, порядку поставки та ціни товару, відповідач усвідомлював та мав враховувати ситуацію, яка склалась на території України у зв'язку із введенням військового стану через військову агресію Російської Федерації.
Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 колегія суддів відхиляє, оскільки даним листом лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії Російської Федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.
Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.
Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
Більше того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Посилання відповідача на лист ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», в якому останній повідомив, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво, не підтверджує неможливості виконання саме укладеного між учасниками даного спору договору поставки, а доводить недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача.
Колегія суддів враховує приписи ст. 617 ЦК України, які передбачають, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
А тому, недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача за договором не може бути тією обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Колегія суддів також враховує приписи ст. 42 ГК України, відповідно до умов якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Колегія суддів також зазначає, що в силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, відповідач, уклавши з позивачем договір на відповідних умовах, зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Крім того, відповідно до п. 10.2. договору сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати, зокрема, звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
В той же час, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем не було дотримано порядку, встановленого п. 10.2 договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим ТОВ «ЕЛЬВІЛ» згідно з п. 10.5 договору втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Окрім того, сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати на підтвердження наявності форс-мажорних обставин до матеріалів справи не надано.
З викладеного вище колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини, за конкретних обставин справи не свідчать про відсутність вини останнього за неналежне виконання зобов'язань.
За порушення строків поставки товару позивачем на підставі пункту 9.3.1. договору нараховано та заявлено до стягнення 70 062,74 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 9.3.1 договору при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у загальній сумі 70 062,73 грн., що складає 15% від загальної вартості непоставленого в строк товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому правомірно був стягнутий з відповідача на користь позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі № 911/2096/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЬВІЛ" на рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі № 911/2096/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі № 911/2096/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/2096/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко