Номер провадження 2-о/754/74/25
Справа № 754/14892/24
Іменем України
15 січня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Панченко О.М.
при секретарі Сарнавському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 подану до суду її представником ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
22.10.2024 року завник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 року дану справу розподілено на суддю Панченко О.М.
Ухвалою суду від 25.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
В судові засідання, призначені на 05.12.2024 року та 15.01.2025 року заявниця не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання також не з'явилися.
За вказаних фактичних обставин, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно із ч. 1ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Згідно приписів ст. 58, ч.ч. 3, 5 ст.223 ЦПК України позивач може забезпечити свою участь в судовому засіданні особисто або шляхом участі повноважного представника, при цьому особиста участь позивача не позбавляє його права мати при розгляді справі й представника, неявка ж представника за умови участі позивача не є перешкодою в розгляді справи, відкладення розгляду справи у такому випадку є правом, а не обов'язком суду, коли з урахуванням обставин суд дійде поважності причин та підстав відкладення справи, в той час у разі одночасної повторної неявки позивача та його представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від цих учасників процесу надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, та не з'явлення безпосередньо позивачане перешкоджає вирішенню спору.
Згідно положень п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця не з'явивилася два поспіль рази у судове засідання з розгляду справи по суті, про причини своєї неявки суд не повідомила. В матеріалах справи наявні докази отримання заявницею повідомлення про призначені судом судові засідання.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, суд встановивши, що заявниця була повідомлена належним чином про судові засідання, які були призначені на 05.12.2024 року та 15.01.2025 року, двічі у судові засідання не з'явилася, заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала, та, визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, доходить висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду на підставі частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
При цьому слід ураховувати, що особа, позов (заяву) якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Таким чином, відповідно до ч.3ст.131 ЦПК України, суд визнає, що заявниця вдруге не з'явилася до суду без поважних причин.
За таких обставин, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи та те, що заявниця повторно не з'явилася у судове засідання для розгляду справи по суті, тим самим не проявляючи жодного інтересу до справи, заявниця та її представник не позбавлені були можливості подавати будь-які заяви через систему "Електронний суд", засобами електронного чи поштового зв'язку, даних про поважність причин своєї неявки до суду не надала, суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 223, 257, 131 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 подану до суду її представником ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, - - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що особа, позов (заяву) якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О.М. Панченко