Справа № 752/343/25
Провадження № 2-о/752/124/25
іменем України
13 січня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
за участю секретаря - Замай А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміної Ксенії Олегівни, про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьміна К.О. - звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить встановити факт смерті батька заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сімферополь АР Крим, на території міста Луганська, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком заявника ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , в якому зазначено прізвище заявниці ОСОБА_3 ; витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00048593524 від 07.01.2025, в якому зазначено, що ОСОБА_3 одружилась з ОСОБА_4 , та взяла прізвище ОСОБА_5 ; в подальшому даний шлюб було розірвано, але у заявниці залишилось прізвище ОСОБА_5 ; свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 від 07.06.1985 р., в якому зазначено, що гр. ОСОБА_6 одружилась з ОСОБА_7 , та взяла прізвище ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Сімферополь АР Крим, на території міста Луганська.
На підтвердження факту смерті заявник надає: медичне свідоцтво про смерть від 24.07.2024 р.; свідоцтво про смерть від 18.09.2024 р.; фото могили ОСОБА_2 з кладовища.
Зазначає, що зареєструвати факт смерті у встановленому законом порядку не має можливості, оскільки такий факт відбувся на тимчасово окупованій території України.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку окремого провадження, судове засідання у справі призначено на 13 січня 2025 року на 09 годину 00 хвилин.
Заявник, її представник у судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд приходить до таких висновків.
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
До матеріалів заяви долучено копію свідоцтва про народження НОМЕР_1 , в якому зазначено прізвище заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої вказані: мати - ОСОБА_9 , батько - ОСОБА_2 .
Згідно витяга з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00048593524 від 07.01.2025 ОСОБА_3 одружилась з ОСОБА_4 , та взяла прізвище " ОСОБА_5 ".
Із свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 07.06.1985 р., вбачається, що гр. ОСОБА_6 одружилась з ОСОБА_7 , та взяла прізвище " ОСОБА_8 ".
Отже, заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 .
Згідно з медичного свідоцтва про смерть серія 43 № 277001251 від 24 липня 2024 року, видане так званою «Луганське республіканське бюро медичної експертизи Луганської народної республіка», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживав за адресою : АДРЕСА_1 , але в іншому місці помер. Причина смерті - набряк, набухання головного мозку, ішемічний інсульт лівої півкулі головного мозку.
Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 року № 562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року № 457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
Відповідно до вищевказаного наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Луганського району вважається тимчасово окупованою територією України з 07 квітня 2014 року.
Відповідно до частин другої-третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Також суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascuand Others v. Moldovaand Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Підставою звернення заявника до суду є неможливість реєстрації факту смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганськ, Луганської області.
В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заявником надано документи, які у своїй сукупності підтверджують факт смерті ОСОБА_2 в місті Луганськ Луганської області, зокрема, медичне свідоцтво про смерть від 24.07.2024 р.; свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 18.09.2024 р.; довідка про смерть № С-02604 від 18.09.2024, фото могили ОСОБА_2 з кладовища.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 помер в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а реєстрація його смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, оскільки документи, які є у заявника, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, то заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Даний факт має юридичне значення, оскільки на його підставі для заявника виникають правові підстави для реалізації своїх прав.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 263-265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміної Ксенії Олегівни, про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Сімферополь АР Крим, на території міста Луганська, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І. А. Кирильчук