Справа № 726/110/25
Провадження №2-о/726/16/25
Категорія 12
про відмову у відкритті провадження у справі
15.01.2025 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
14.01.2025 до Садгірського районного суд м. Чернівці надійшла заява ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення у якій заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, про те, що він здійснює постійний догляд за братом ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного догляду. На обґрунтування заяви заявник вказав, що встановлення такого факту необхідне для відстрочки від мобілізації до ЗСУ та має юридичне значення.
Дослідивши матеріали заяви, у процесі вирішення питання про відкриття провадження у справі, доходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 ЦПК України, відповідно до якої у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 р. в справі №644/9753/19 (провадження №61-14667св20), від 16 червня 2021 р. в справі №643/6447/19 (провадження №61-14968св20), від 12 січня 2022 р. в справі №227/2188/21 (провадження №61-18156св21) та від 26 січня 2022 р. в справі №568/310/21 (провадження №61-16757св21).
Про це також вказано у п.1 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 2 Постанови №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно з ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Як вбачається із поданої заяви, заявник просить встановити факт, що він здійснює постійний доглядом за своїм братом, який за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного догляду. Необхідність встановлення даного факту заявником обґрунтовано необхідністю реалізації його прав та обов'язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суддя звертає увагу на те, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.
Законодавець унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду в законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.
Зокрема, у місцевому органі виконавчої влади перебачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка, з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів, складає акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов'язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (пункт 14 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 61, 62, додаток 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560).
Схожі за змістом висновки викладені у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року у справі №283/1199/23.
Разом з цим, як слідує з матеріалів цивільної справи, заявником отримано акт № 1338 про обстеження сім'ї та інші документи від Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, на підтвердження факту здійснення особою постійного догляду, зокрема: копію рішення про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23.07.2024 та Довідку про перебування ОСОБА_3 на обліку як отримувача компенсаційної виплати фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі своєму братові.
Разом з цим, суддя звертає увагу заявника на ту обставину, що відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі №370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21). Те ж саме стосується й оскарження відмови у наданні відстрочки від призову суб'єктом владних повноважень, адже зазначене узгоджується із положенням ст.ст.2, 4, 5, 19 КАС України.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18)).
Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі №454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі №295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі №638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі №910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі №1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі №607/15692/19 (пункт 45)).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року в справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі №9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі №9901/497/18 зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, подана ОСОБА_1 заява не підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження, оскільки питання надання особі статусу такої, яка здійснює постійний догляд за особою, передбачає позасудовий порядок, який чітко регламентований наведеним вище нормативно-правовими актами, а рішення або відмова щодо визначення статусу особи як такої, яка здійснює постійний догляд за іншою особою, а також рішення про відмову у наданні відстрочки від призову, підлягає оскарженню у порядку адміністративного судочинства.
Отже, враховуючи вищенаведені вимоги Закону вважаю, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - слід відмовити.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Таким чином, суд роз'яснює заявнику, що за його клопотанням сплачена сума судового збору може бути повернута йому за ухвалою суду.
На підставі викладеного та керуючись стст. 293 - 294, 315, 316, 318, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, надіслати заявнику разом з заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. А. Асташев