08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кс/381/61/25
381/233/25
Ухвала
про вирішення питання про арешт тимчасово вилученого майна
14 січня 2025 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, подане прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111460000018, внесеному до ЄРДР від 13.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України,-
встановив:
На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що 13.01.2025 року до ЧЧ ВП №3 Фастівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від головного спеціаліста Державної екологічної інспекції Столичного округу, про те, що 13.01.2025 року під час проведення заходів по виявленню правопорушень, а саме, перебуваючи за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Липовий Скиток, було виявлено проведення робіт на землях водного фонду, а саме розчищення русла річки "Бодриця" із подальшим відвантаженням суміші чорного кольору з дна водойми на вантажні автомобілі.
Виїздом на місце події, 13.01.2025 в період часу з 13 год. 50 хв. по 16 год. 30 хв. слідчим був проведений огляд русла річки «Бодриця» та прилеглої до неї території, що знаходиться за адресою: с. Липовий Скиток, Фастівського району, Київської області, за координатами 50.27461, 30.21615.
У ході огляду встановлено, що на захисній прибережній смузі річки «Бодриця», що знаходиться за адресою: с. Липовий Скиток, Фастівського району, Київської області, за координатами 50.27461,30.21615, маються ґрунтові насипи імовірно з дна водойми «Бодриця» також було виявлено ознаки розчищення русла річки та поглиблення її дна з видимим відсутнім ґрунтом, з ознаками діяльності спецтехніки. На захисній прибережній смузі розміщена спец-техніка самохідний землерийний транспортний засіб (екскаватор) марки «JСB» 180 L, жовто-чорного кольору з ідентифікуючим номером « НОМЕР_1 », який використовувався для розкопування території.
Вище вказана техніка це сильна техніка із загальним відвалом для переміщення великих об'ємів сипких матеріалів та підходить для землерийних робіт на всіх видах ґрунтів.
З урахуванням викладеного, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно - спец техніку екскаватор «JСB» 180 L, оранжево-чорного кольору з ідентифікуючим номером « НОМЕР_1 », власника якого не встановлено.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Додатково пояснив, що в тексті клопотання допущено помилку в частині написання марки вилученої під час проведення огляду спеціальної техніки, зокрема, ним зазначено, що правильним елементом назви є напис «JСB», а не «JSB», з урахуванням викладеного, просив під час розгляду клопотання врахувати наведені ним виправлення.
Також прокурор повідомив, що на даний момент власник тимчасово вилученої спеціальної техніки не встановлений, в подальшому будуть вжиті заходи щодо перевірки інформації щодо реєстрації права власності чи права користування цим екскаватором, в тому числі після відновлення функціонування доступу до відповідних державних реєстрів та можливості отримання інформації з них.
При цьому, враховуючи обмежені строки розгляду клопотання, прокурор просив його розглянути без участі власника майна, який на даний момент не відомий і, враховуючи обставини виявлення цього майна, не може бути відомим ні слідчому ні прокурору станом на дату розгляду клопотання про арешт майна.
Додатково прокурор акцентував увагу, що у випадку задоволення клопотання, процесуальний закон надає можливість власнику цієї спеціальної техніки ініціювати питання про скасування арешту, а отже, розгляд і можливе задоволення клопотання не буде істотно порушувати права власника чи користувача цього екскаватора.
З урахування викладеного, слідчий суддя вирішив продовжувати розгляд клопотання без участі власника майна, який на даний момент не відомий.
Заслухавши думку прокурора, вивчивши доводи клопотання та зміст долучених до нього документів, вважаю, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню.
Зокрема, згідно приписів частини 1 статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно приписів п. 5 частини 2 статті 40 КПК України, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно приписів частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно приписів частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
- обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
- обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
- обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно абзацу 2 частини 1 цієї статті, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Як слідує зі змісту частини 3 цієї статті, у випадку, коли арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, він може бути накладеним на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно частини 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
правову підставу для арешту майна;
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ;
можливість спеціальної конфіскації майна;
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно приписів частини 4 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно приписів частини 5 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
З урахуванням вказаних вище правових норм, арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути застосованим, в тому числі й у випадку, якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення і метою його застосування є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження доказів.
Зі змісту клопотання про застосування тимчасового арешту майна та доданих документів слідує, що на захисній прибережній смузі річки «Бодриця», що знаходиться за адресою: с. Липовий Скиток, Фастівського району, Київської області, за координатами 50.27461, 30.21615, маються грунтові насипи імовірно з дна водойми «Бодриця» та було виявлено ознаки розчищення русла річки та поглиблення її дна з видимим відсутнім ґрунтом, з ознаками діяльності спецтехніки. На захисній прибережній смузі розміщена спец-техніка самохідний землерийний транспортний засіб (екскаватор) марки «JСB» 180 L, жовто-чорного кольору з ідентифікуючим номером « НОМЕР_1 », який використовувався для розкопування території, тому вказану спец техніку було вилучено під час проведення огляду місця події 13.01.2025 року та 13.01.2025 року постановою слідчого зазначене майно визнано речовим доказом.
Перевіряючи наявність правових підстав для застосування арешту майна, суд враховує, що є обґрунтовані підстав стверджувати, що було вчиненим кримінальне правопорушення, а майно, для забезпечення збереження якого подано клопотання є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України та містить на собі слідову інформації і з високим ступенем вірогідності може бути знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а отже, існує необхідність запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також його збереження для подальшого використання у кримінальному провадженні.
Оскільки вказана спеціальна техніка, зазначена у клопотанні, містять слідові інформацію та може бути об'єктом дослідження в судових експертизах, доцільно застосувати заборону користування і розпорядження цим майном у відповідності до положень пункту 4 частини 5 статті 173 КПК України.
Далі, згідно приписів статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно приписів частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно приписів частини 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 1 Протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Вказані правові норми встановлюють гарантії непорушності права власності, однак при цьому передбачають можливість його обмеження у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно позиції, висловленої в Рішенні ЄСПЛ по справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», ступінь втручання у право на володіння майном фізичної або юридичної особи, має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй.
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є можливим та необхідним, вказаний захід має тимчасовий характер та не призводить до невиправданих і не пропорційних обмежень прав особа, яка є власником майна і відомості про яку станом на дату розгляду клопотання не відомі, в тому числі, виходячи з того, що у слідчого судді відсутні відомості про використання цього майна в законній господарській діяльності чи щодо можливості настання істотним негативних наслідків для власника чи володільця майна у випадку застосування арешту.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України власнику майна, на яке накладено арешт, забезпечується право на подання клопотання про скасування арешту майна, у випадку, якщо в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпаде потреба.
Отже, для власника майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого захожу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність вручання у право мирного володіння майном.
Отже, існують достатні підстави для задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на тимчасово вилучене в ході проведення огляду місця події від 13.01.2025 майно, а саме: спец техніку екскаватор «JСB» 180 L, оранжево-чорного кольору з ідентифікуючим номером «0702815», на захисній прибережній смузі річки «Бодриця», що знаходиться за адресою: с. Липовий Скиток, Фастівського району, Київської області, за координатами 50.27461, 30.21615, власника якого не встановлено.
Разом із тим, слідчий суддя не погоджується з доводами клопотання в частині вирішення слідчим суддею питання щодо залишення на зберіганні зазначеної спеціальної техніки за адресою:Київська область, Фастівський район, с.Данилівка, вулиця Шляхова,1.
Відмовляючи в задоволенні клопотання в цій частині, слідчий суддя виходить з наступних міркувань.
Так, за правилами статтей 170-173 КПК України вирішується питання щодо накладення арешту на майно, тобто тимчасового обмеження у володінні, користуванні та розпорядженні власника та законного володільця щодо цього майна.
При цьому, конкретне місце зберігання майна, на яке накладено арешт визначається стороною кримінального провадження за правилами статті 100 КПК України та інших підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок зберігання доказів, а отже, визначення конкретного місця зберігання речових доказів не належить до повноважень слідчого судді.
Враховуючи вище викладене, керуючись приписами статті 170-174 КПК України, -
Постановив:
Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні № 12025111460000018, внесеному до ЄРДР від 13.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення огляду місця події від 13.01.2025 майно, а саме: спец техніку екскаватор «JСB» 180 L, оранжево-чорного кольору з ідентифікуючим номером « НОМЕР_1 », на захисній прибережній смузі річки «Бодриця», що знаходиться за адресою: с. Липовий Скиток, Фастівського району, Київської області, за координатами 50.27461, 30.21615, власника якого не встановлено.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня від дати її постановлення направити прокурору Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 .
Клопотання про скасування арешту майна може бути поданим в порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1