"06" січня 2025 р.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 січня 2025 року постановлено зокрема, оголосити міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Симферополь Автономної Республіки Крим, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Симферополь Автономної Республіки Крим, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 127, ч.ч. 3, 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч 3 ст. 209 Кримінального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» строком на шістдесят діб в межах строку досудового розслідування.
Це рішення постановлено за результатами розгляду клопотання прокурора про оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук та обрання обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яке було обґрунтовано тим, що: ОСОБА_1 одного разу не з'явився в судове засідання, за що на нього було накладено грошове стягнення; в період з 09.12.2022 по 27.02.2023 переховувався від суду та перебував у розшуку; з 12.04.2023 будучи обвинуваченим, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, 19 та 22 вересня 2023 року не з'явився в судові засідання, у зв'язку з чим був оголошений в розшук, крім того з дати введення на території України воєнного стану обвинувачений ОСОБА_3 6 разів перетинав державний кордон України. Більше того, 19.08.2023 ОСОБА_3 перетнув державний кордон України у напрямку виїзд через пункт пропуску Старокозаче та з того моменту до України не повертався. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вже понад рік відсутній на території України, а його місцеперебування не відоме. Також злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 є тяжкими та особливо тяжкими і передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані злочини для уникнення покарання ОСОБА_3 на теперішній час переховується від суду.
Задовольняючи вказане клопотання суд вказав, що суду наразі невідоме точне місце проживання або перебування обвинуваченого ОСОБА_1 , яке б підтверджувалось належними допустимими доказами, тому є достатні підстави для розшуку обвинуваченого. Також зазначено, що під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, суд вважав неможливим обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, оскільки у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, суд не зможе у повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а також зазначив, що запропонований прокурором запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред'явленого обвинувачення, може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та унеможливить вчинення нових злочинів.
З вказаним рішенням я не згідна, маю окрему думку та вважаю, що клопотання прокурора не підлягало задоволенню з таких підстав.
Щодо оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук.
Статтею 318 КПК України визначено строки та загальний порядок здійснення судового розгляду. Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 цієї статті судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку та здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положення ч. 1 ст. 21 КПК України гарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
Такою процедурою щодо обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи у міжнародний розшук.
Чинним КПК не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому, поняття «міжнародний розшук» використовується у ст. 193 КПК України як одна з підстав для вирішення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого.
Очевидним є те, що встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
У свою чергу, Міжнародною організацією кримінальної поліції «Інтерпол» звернено увагу на те, що підтвердженням оголошення особи в міжнародний розшук є не наявність внесених відомостей в базу даних Інтерпол, а прийняте процесуальне рішення ініціатором розшуку, зокрема на стадії досудового розслідування - постанова органу досудового розслідування про оголошення особи в міжнародний розшук, а на стадії судового розгляду - відповідна ухвала суду.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. При цьому, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук, так і за суб'єктами, які його здійснюють. Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном.
Таким чином, міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття ухвали про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Згідно з вимогами ст. 335 КПК України, розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду.
Однак при постановленні ухвали в частині оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук судом не враховано наступне.
Так, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 вересня 2023 року обвинувачений ОСОБА_1 оголошений в розшук, у зв'язку з тим, що не з'явився 19 та 22 вересня 2023 року у судові засідання і суду на той час було невідоме місце проживання або перебування обвинуваченого, яке б підтверджувалось належними та допустимими доказами.
Судове засідання, призначене на 12.12.2024 року, було відкладене не у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 , але і інших учасників провадження, без яких розгляд провадження був неможливий. До того ж суд вийшов за межі клопотання прокурора, оскільки таке твердження сторона обвинувачення не наводила.
Разом з цим обвинувачений ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях, які відбулися 20 грудня 2024 року та 6 січня 2025 року у режимі відеоконференції, на підставі постановлених судом ухвал.
Щодо причин неможливості безпосереднього прибуття в судові засідання обвинувачений у клопотаннях, адресованих суду, зазначав, що має двох малолітніх дітей, 04.09.2021, ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина вагітна втретє і тому його сім'я, яка має посвідку на проживання в Австрії, потребує постійної підтримки, і не може повернутися до України через збройну агресію з боку російської федерації.
Тобто обвинувачений, який хоча і перебуває за кордоном, проте припинив ухилення від суду, брав участь у судових засіданнях і зобов'язався брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Окремо слід зазначити, що судом не постановлялися рішення про необхідність виключно особистої явки ОСОБА_1 у судові засідання.
Задовольняючи клопотання про розгляд провадження в режимі відеоконференції, суд фактично погодився з поважністю причин, що зумовили такий розгляд і неможливість з'явлення обвинуваченого безпосередньо в судове засідання, про що і зазначив в ухвалі.
До того ж протягом розгляду цього кримінального провадження судові засідання неодноразово санкціонувалися судом в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 , який був позбавлений можливості прибути у приміщення суду для участі в судовому засіданні, в зв'язку з віддаленістю його місця перебування у зв'язку із доглядом за малолітніми дітьми в місці їх проживання на час тимчасового від'їзду дружини, а також у зв'язку з відрядженням до Республіки Польща у волонтерських цілях, наявністю технічної можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (ухвали суду від 13 червня 2023 року, 3 та 24 липня 2023 року).
Те, що під час проведення судових засідань обвинувачений перебував за кордоном підтверджується і даними, наданими Обухівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (а.п. 228-230).
За таких обставин, у цьому конкретному кримінальному провадженні суду було відомо, що обвинувачений періодично виїжджає за кордон і було визначено за можливе проведення судового розгляду в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 , який перебував за кордоном, і в такому порядку розгляд провадження міг бути закінчений.
Участь ОСОБА_1 у судових засіданнях у дозволеному судом порядку вказує на те, що він припинив ухилення від суду, а тому щодо нього не тільки не підлягала застосуванню процедура оголошення в міжнародний розшук, а і оголошений судом розшук мав бути припинений.
Разом з цим, постановляючи ухвалу про оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук суд не мотивував неможливість подальшого забезпечення участі обвинуваченого у судових засіданнях в режимі відеоконференції і не вказав, яким рішенням було заборонено подальше проведення судових засідань у такому порядку.
Стосовно встановлення місця знаходження обвинуваченого, то стороною захисту були надані документи, які вказували на місце реєстрації ОСОБА_1 за кордоном, що нівелювало потребу в проведенні відповідних слідчих дій щодо встановлення такого місця та відповідно в оголошенні особи в міжнародний розшук.
Щодо неналежного посвідчення документа, який вказує на місце реєстрації ОСОБА_1 за кордоном, то сторона захисту наголосив про надання додаткового часу для вчинення певних дій і неможливість їх зробити на час розгляду (06 січня 2025 року) у зв'язку з блокуванням Єдиного реєстру України, внаслідок кібератаки російської федерації.
Однак суд, на мою думку, безпідставно не взяв до уваги дані твердження захисника, оскільки інформація сторони захисту офіційно підтверджуються повідомленням, розміщеним на сайті Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/news/ministry/vidnovlennya-roboti-edinogo-derjavnogo-reestru-pislya-kiberataki), що є порушенням права на захист, оскільки суд позбавив сторону захисту можливості реалізувати свої процесуальні права, і надати належним чином засвідчені документи.
Крім того, вказуючи в рішенні на неодноразові прояви неналежної процесуальної поведінки сторони захисту, зокрема обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки справа не знаходить свого вирішення тривалий час, зокрема лише підготовче провадження тривало понад 1 рік 3 місяці, а загалом справа перебуває на розгляді суду з 02.08.2021 року, суд не вказав які дії саме цього обвинуваченого свідчать про неналежну процесуальну поведінку, які заходи реагування були застосовані судом, зокрема і на стадії підготовчого засідання, і які не вплинули на пришвидшення розгляду провадження.
Отже, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 перестав ухилятися від суду, брав участь у судових засіданнях, які відбулися 20 грудня 2024 року та 06 січня 2025 року в режимі відеоконференції, на підставі постановлених судом ухвал, висловлював свою думку щодо заявлених прокурором клопотань, і надав документи, що підтверджують його місцезнаходження, вважаю, клопотання прокурора щодо оголошення ОСОБА_5 в міжнародний розшук не підлягає задоволенню.
Щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вже зазначалося клопотання прокурора було обґрунтовано тим, що: ОСОБА_1 одного разу не з'явився в судове засідання, за що на нього було накладено грошове стягнення; в період з 09.12.2022 по 27.02.2023 переховувався від суду та перебував у розшуку; з 12.04.2023 будучи обвинуваченим, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, 19 та 22.09.2023 року не з'явився в судові засідання, у зв'язку з чим був оголошений в розшук, крім того з дати введення на території України воєнного стану обвинувачений 6 разів перетинав державний кордон України, а 19.08.2023 року перетнув державний кордон України у напрямку виїзд та до України не повертався і його місцеперебування не відоме; злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 є тяжкими та особливо тяжкими і передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Обираючи ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд погодився з такими мотивами, однак не врахував таке.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У свою чергу, положення ч. 2 ст. 177 КПК України передбачають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Разом з цим, погоджуючись з наведеними прокурором у клопотанні мотивами суд не зважив на те, що, ті обставини, що ОСОБА_1 одного разу не з'явився в судове засідання, за що на нього було накладено грошове стягнення; в період з 09.12.2022 по 27.02.2023 переховувався від суду та перебував у розшуку; з дати введення на території України воєнного стану обвинувачений 6 разів перетинав державний кордон України; злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 є тяжкими та особливо тяжкими і передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, раніше вже оцінювалися судом і визнано недостатніми для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, розглядаючи аналогічне в цій частині клопотання прокурора суд в ухвалі Обухівського районного суду Київської області від 12.04.2023 року вказав: «Прокурор ні в клопотанні, ні в судовому засіданні не посилався на те, що обвинуваченим вчинялись дії відносно переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений повідомляв суду про своє місце знаходження, зокрема і відомості про його перебування за межами України, однак в подальшому він повертався на територію України та приймав участь в судових засіданнях. Будь-яких доказів на підтвердження вчинення обвинуваченим дій спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, судді не подавалось.
Вважаю, що заявлені у клопотанні прокурора ризики, хоча й існують, проте вони мають не такий ступінь небезпеки, якому може запобігти лише винятково найсуворіший запобіжний захід».
Подаючи нове клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор вжив ті самі формулювання, навів ті самі ризики, які вже оцінювалися судом, доповнивши лише тим, що обвинувачений 19 та 22.09.2023 року не з'явився в судові засідання, у зв'язку з чим був оголошений в розшук, а 19.08.2023 року перетнув державний кордон України у напрямку виїзд та до України не повертався і його місцеперебування не відоме.
Оскільки, звертаючись до суду з новим клопотанням про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор у більшості навів ті самі ризики, які вже оцінювалися судом, обвинувачений перестав ухилятися від суду, брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, на підставі постановлених судом ухвал, висловлював свою думку щодо заявлених прокурором клопотань, і надав документи, що підтверджують його місцезнаходження, вважаю, що таке клопотання підлягало частковому задоволенню з обранням іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Суддя : ОСОБА_6