вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39
"24" грудня 2024 р. Справа № 370/2914/21
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт. Макарів Київської області кримінальне провадження №12021111050001134 від 16.06.2021 року за яким,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, українець, громадяни України, неодружений, тимчасово не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий по АДРЕСА_2 , на даний час перебуває в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, раніше судимий: згідно вироку Макарівського районного суду Київської області від 27.10.2020 засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 засуджений Макарівським районним судом Київської області від 27.10.2020 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Незважаючи на це, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та під час іспитового строку вчинив нові умисні кримінальні правопорушення.
Так, 22.08.2021 року, близько 10 год, ОСОБА_4 , знаходився у терапевтичному відділенні КНП «Макарівська БЛІЛ» МСР, що розташована за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 62-А, смт Макарів Бучанського району Київської області, та в нього виник умисел на вчинення крадіжки будь-якого мобільного телефону у осіб, які перебували на лікуванні у вищевказаному медичному закладі, щоб продати та використати отримані грошові кошти на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 22.08.2021, близько 10 години 40 хвилин, перебуваючи в палаті №3 терапевтичного відділення КНП «Макарівська БЛІЛ» МСР, за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 62-А, смт.Макарів Бучанського району Київської області, де діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрав з-під подушки мобільний телефон марки «Nokia», модель 1280 вартістю 240 гривень, в якому знаходилася сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 57 гривень, який належав ОСОБА_5 .
Викрадений мобільний телефон ОСОБА_4 поклав до лівої кишені своїх шортів та з викраденим залишив приміщення лікарні, тобто розпорядився викраденим на власний розсуд.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 297 гривень.
В судовому засіданні прокурор просила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_4 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_5 закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.
Так, відповідно до ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст.51КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).
Згідно вказаного Закону, за ч.1 ст.51КУпАП України передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст.51КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за вказаним Законом, особа несе адміністративну відповідальність за ст. 51 КК України, у випадку якщо вартість чужого майна, яке вона викрала шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати не перевищує 2 неоподатковуваних мінімума доходів громадян.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своєму висновку, викладеному у постанові у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21 провадження № 51-2555кмо24) зазначила, що Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886- IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділуIVцього Кодексу для відповідного року.
При цьому, підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатної особи у розмірі 2270 грн..
Таким чином кваліфікуючи адміністративні або кримінальні правопорушення у 2021 році використовується сума одного неоподатковуваного мінімуму, який у цьому році встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, тобто 1135 грн.
Таким чином, сума викраденого майна, в даному конкретному випадку, складає менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння злочинів, тобто менше ніж 2270 грн., а тому відповідно до вимог Закону України№3886-ІХ такі протиправні діяння не є кримінально-караними на теперішній час. Враховуючи те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_4 становить 297 грн, і ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IXта положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до пп.1-2 п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти закриття за цією підставою.
Згідно із п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до частини 3 ст.479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що вчинене ОСОБА_4 діяння не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України, а також, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з підстави передбаченої п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження відносно нього слід закрити у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Крім того, 15.06.2021 року, близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_4 , з метою вчинення крадіжки чужого майна з будь-якого домоволодіння, йшов по АДРЕСА_2 та вирішив вчинити крадіжку з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає родина ОСОБА_6 .
Відразу цього ж дня, 15.06.2021 року, точного часу слідством не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на крадіжку, ОСОБА_4 , порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за мотивованим рішенням суду, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, переліз через паркан на подвір'я за адресою: АДРЕСА_3 , де підійшов до вікна веранди житлового будинку, руками вийняв скло з вікна, та таким чином проник в середину будинку, де діючи з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрав з тумби в кімнаті будинку грошові кошти в сумі 700 грн., які належали ОСОБА_6 .
З викраденими грошовими коштами ОСОБА_4 залишив територію домоволодіння, тобто розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 700 гривень.
Оскільки сума викраденого майна є недостатньою для притягнення до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки, ОСОБА_4 тим самим незаконно порушив недоторканність житла ОСОБА_6 , що є кримінально караним діянням.
Крім того, 10.08.2021, близько 12 години 10 хвилин, ОСОБА_4 , прийшов до території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_4 через центральний вхід зайшов на територію домоволодіння та декілька разів покликав ОСОБА_7 , проте до нього ніхто не вийшов, у зв'язку з чим ОСОБА_4 вирішив вчинити крадіжку будь-якого чужого майна з житлового будинку ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 10.08.2021, близько 12 години 15 хвилин, порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за мотивованим рішенням суду, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, підійшов до вхідних дверей будинку, пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб, рукою відчинив вхідні двері будинку, які на той момент були не закриті - таким чином проник у житло. Продовжуючи свої злочинні дій, ОСОБА_4 пройшов до спальної кімнати будинку, де побачив, що на ліжку спав ОСОБА_7 , та на столику біля ліжка лежав мобільний телефон марки «NokiaLumia 635» білого кольору, який ОСОБА_4 вирішив викрасти разом із зарядним пристроєм до нього.
Одразу після цього, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, таємно викрав зі столика в спальній кімнаті будинку за вищевказаною адресою мобільний телефон марки «Nokia Lumia 635», вартістю 675 грн., в якому була встановлена SIM - карта мобільного оператору «Vodafone UA» вартістю 52 грн., та заводський зарядний пристрій до вищевказаного мобільного телефону вартістю 65 грн. З викраденими речами на загальну суму 792 гривні, ОСОБА_4 вийшов із території домоволодіння, тобто розпорядився викраденим на власний розсуд.
Оскільки сума викраденого майна є недостатньою для притягнення до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки, ОСОБА_4 тим самим незаконно порушив недоторканність житла ОСОБА_7 , що є кримінально караним діянням.
Крім того, 18.08.2021 року, близько 11 год, ОСОБА_4 , знаходився за адресою: АДРЕСА_5 , де проживає його знайомий ОСОБА_8 та перебуваючи в житловій кімнаті будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 побачив на підвіконні два мобільні телефони та вирішив їх викрасти, щоб продати та використати отримані грошові кошти на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , 18.08.2021, близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи в житловій кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з підвіконня мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy A10», вартістю 2080 гривень, в якому знаходилася сім карта мобільного оператора «Vodafone UA», вартістю 52 гривень, на рахунку якої було 120 гривень, мобільний телефон марки «LG», модель G4, вартістю 1150 гривень, в якому знаходилася сім карта мобільного оператора «Vodafone UA», вартістю 52 гривень та сім карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 57 гривень.
Викраденні мобільні телефони ОСОБА_4 поклав до кишені свого светра та з викраденим залишив територію домоволодіння.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 3511 гривень.
Крім того, 23.08.2021 року, близько 16 години, ОСОБА_4 , порушуючи ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме: не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за мотивованим рішенням суду, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, незаконно, діючи з прямим умислом, з метою скоєння протиправних дій, проник до житлового будинку ОСОБА_9 , що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 , після зміни обвинувачення прокурором вину у вчиненому визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Так, ОСОБА_4 дав покази, що всі епізоди відповідають даті та місцю вчинення злочинів. Пояснив, що телефон у ОСОБА_5 взяв телефон, щоб комусь подзвонити, але в подальшому забув віддати його власнику. Щодо випадку із ОСОБА_9 , то пояснив що дійсно зайшов до будинку потерпілої та побачив телефон, але мети викрасти у нього не було. Троте в той момент до кімнати зайшла потерпіла і побачила його, після чого почала виганяти з будинку.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у скоєному, визнання учасниками провадження кваліфікації дій обвинуваченого та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, за згодою учасників провадження судом не досліджувалися.
Враховуючи викладене, суд визнає, що винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих йому діянь, доведена у судовому засіданні повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, один з яких є згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 , за місцем проживання характеризується негативно, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має. Згідно довідки КНП «Макарівська БЛІЛ» МСР за допомогою останніх 5 років до нарколога та психіатра не звертався. Раніше судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обтяжуючі покарання обставин вчинення злочину, щодо особи похилого віку.
На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, оскільки інші менш тяжкі покарання не забезпечать його мету.
Остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_4 , слід призначили за ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим.
На підставі ч.1, ч. 5 ст.71 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 27.10.2020 року.
Зарахувати на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення ОСОБА_4 з 02.11.2021 по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Щодо цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3511 грн. та моральної шкоди в розмірі 65 000 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової, або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Судовим розглядом встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачу заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 3511грн.
Суд вважає частково доведеними позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У абз. 2 п. 5 цієї постанови судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, у разі заявлення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Моральну шкоду цивільній позивач обґрунтовує тим, що внаслідок дії ОСОБА_4 він отримав душевні та моральні страждання, через порушення нормального ритму життя.
Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 65 000 грн., цивільним позивачем не надано суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення їй моральної шкоди у цьому розмірі, на підставі яких він оцінив свої моральні страждання. Заявлений цивільний позов потерпілого містить лише загальні посилання на наявність підстав, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання.
За таких обставин, з врахуванням характеру правопорушення, матеріального стану обвинуваченого, ступені його вини, інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 5 000 грн., що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Арешт на майно не накладався.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити чинним.
Процесуальні витрати у розмірі 4118,88 грн., слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження за ч. 2
ст. 185 КК України щодо ОСОБА_4 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_5 закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння- задовольнити.
Кримінальне провадження №12021111050001134 від 16.06.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст.185 КК України, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_5 , закрити на підставі п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі строком 1 (один) рік
-за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки;
Остаточне покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України визначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.
Остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити на підставі ч.1, ч. 5 ст.71 КК шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком, невідбуте покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 27.10.2020 року та призначити у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
В строк покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 5 ст.72 КК України слід зарахувати у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення з 02.11.2021 року по 24.12.2024 року, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Строк покарання обчислювати з дня проголошення вироку, а саме з 24.12.2024 року
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити чинним - тримання під вартою у Державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Речові докази у справі мобільний телефон марки «Нокіа», модель 1280, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити останньому.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави (код доходів 24060300 «інші надходження», МФО 899998) 4118,88 грн., процесуальних витрат.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду у розмірі 3511 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.
Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1