Справа № 369/117/25
Провадження №1-кс/369/80/25
14.01.2025 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12025111390000009 від 05.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
До провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025111390000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції №4 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12025111390000009 від 05 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.01.2025 до ЧЧ ВП № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення «102» від працівників поліції про те, що останніми було зупинено т/з «Камаз», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який перевозив деревину без відповідних документів. Подія мала місце у с. Стоянка Бучанського району Київської області.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, траса Житомир-Київ, було проведено огляд місця події, в ході проведення якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб марки «Камаз 5511 Самоскид-С» д.н.з. НОМЕР_1 , усередині якого знаходиться деревина: 16 одиниць деревини діаметром близько 45 см, довжиною 1 метр; 12 одиниць деревини діаметром близько 30 см, довжиною 1 метр; 14 одиниць деревини діаметром близько 15 см довжиною 1,5 метри, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , який опечатано.
На підставі вищевикладеного, слідчий просив слідчого суддю накласти арешт на транспортний засіб марки «Камаз 5511 Самоскид-С» д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові якого знаходиться наступна деревина: 16 одиниць деревини діаметром близько 45 см, довжиною 1 метр; 12 одиниць деревини діаметром близько 30 см, довжиною 1 метр; 14 одиниць деревини діаметром близько 15 см довжиною 1,5 метри, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 .
Слідчий та прокурор в судове засідання 14.01.2024 року не з'явилися, відповідно до поданого клопотання про арешт майна, просили проводити його розгляд без їх участі, заявлені в клопотанні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Власник майна щодо якого вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, від представника ОСОБА_6 , через канцелярію суду 14.01.2024 року було подане заперечення на клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025111390000009.
Відповідно до ч. 1. ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання слідчого та надані до нього матеріали, заперечення на клопотання подане представником власника майна, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, у провадженні слідчого відділення відділення поліції №4 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 1205111390000009 від 05 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.01.2025 до ЧЧ ВП № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення «102» від працівників поліції про те, що останніми було зупинено т/з «Камаз», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевозив деревину без відповідних документів. Подія мала місце у с. Стоянка Бучанського району Київської області.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Стоянка, траса Житомир-Київ, було проведено огляд місця події, в ході проведення якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб марки «Камаз 5511 Самоскид-С» д.н.з. НОМЕР_1 , усередині якого знаходиться деревина: 16 одиниць деревини діаметром близько 45 см, довжиною 1 метр; 12 одиниць деревини діаметром близько 30 см, довжиною 1 метр; 14 одиниць деревини діаметром близько 15 см довжиною 1,5 метри, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 , який опечатано.
06 січня 2025 року постановою слідчого транспортний засіб марки «Камаз 5511 Самоскид-С» д.н.з. НОМЕР_1 , усередині якого знаходиться деревина: 16 одиниць деревини діаметром близько 45 см, довжиною 1 метр; 12 одиниць деревини діаметром близько 30 см, довжиною 1 метр; 14 одиниць деревини діаметром близько 15 см довжиною 1,5 метри, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів судового провадження, органом досудового розслідування не доведено, що вилучений транспортний засіб марки «Камаз 5511 Самоскид-С» д.н.з. НОМЕР_1 , усередині якого знаходиться деревина: 16 одиниць деревини діаметром близько 45 см, довжиною 1 метр; 12 одиниць деревини діаметром близько 30 см, довжиною 1 метр; 14 одиниць деревини діаметром близько 15 см довжиною 1,5 метри, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , на які слідчий просить накласти арешт були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
На переконання слідчого судді у клопотанні про арешт майна та у постанові про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні відсутнє належне обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України вказане раніше майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що свідчить про формальність згаданої постанови.
При цьому, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.
У даному випадку накладення арешту на раніше вказане майно порушує права власника майна, як законного власника, отже не відповідає завданню, визначеному ст.ст. 170, 173 КПК України та перевищує розумний баланс та співмірність втручання у права ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025111390000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1